КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
16.10.06 р. № 02/2072
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Агрикова О.В.
Судді
Мамонтова О.М.
Мостова Г. І.
секретар судового засідання - Швидак С.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Стратілатов К. Г. –дов. № 25 від 05.01.06., представник;
від відповідача1: Кучма Н.В. –дов. вих. № 9 від 06.05.2006р., представник;
від відповдіача2: Чорноіваненко Д.О. –дов. вих. № 187 від 04.10.2006р., представник;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія»на рішення господарського суду Черкаської області від 08.06.2006р.
у справі № 02/2072 (суддя Пащенко А.Д.)
за позовом Акціонерно-комерційного банку соціального розвиту «Укрсоцбанк» в особі його Черкаської обласної філії;
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія», м. Черкаси;
2. Закритого акціонерного товариства «Рось», м. Черкаси;
про стягнення 117 656,45грн.
в с т а н о в и в :
Акціонерно-комерційний банк соціального розвиту «Укрсоцбанк»в особі його Черкаської обласної філії (далі –АКБ «Укрсоцбанк») звернувся до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія»(далі –ТОВ «ІБК») та Закритого акціонерного товариства «Рось»про стягнення 117 656,45грн.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 08.06.2006р. припинено провадження у справі в частині стягнення 23 427,45 грн. боргу по кредиту. Позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «ІБК»на користь АКБ «Укрсоцбанк»борг по кредиту в сумі 76 229грн., 18 000 штрафу, 1176,56 державного мита та 118 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В позові до ЗАТ «Рось»відмолено повністю.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим що, так як перший відповідач після подання позову частково виконав свої зобов’язання, сплативши 23 427,45 грн., провадження у справі у цій частині припинено згідно з п. 1-1 ст. 80 ГПК України. В іншій частині позовної вимоги щодо сплати суми боргу по кредиту суд першої інстанції дійшов висновку про її задоволення з огляду на п. п. 4.4, 3.3.8 кредитного договору та встановлення факту порушення першим відповідачем свого зобов’язання щодо повернення сімнадцятої частини кредиту в установлений графіком строк та сплати відсотків за користування кредитом щомісячно не пізніше 5-го числа наступного місяця.
Беручи до уваги п. 4.3 кредитного договору, ст. ст. 11, 525, 526, 530, 599 ЦК України та ст. ст. 174, 193, 202 ГК України, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вказані позивачем факти порушень ТОВ «ІБК»взятих на себе зобов’язань по кредитному договору підтверджуються матеріалами справи, розрахунок виконано вірно, вимога про сплату штрафу ґрунтується на умовах договору та відповідає законодавству України, тому була задоволена судом першої інстанції.
Зваживши на п. п. 2.1.1, 2.1.2 договору поруки та додаткову угоду від 23.12.2004р., укладену між позивачем та першим відповідачем, а також, п. 1 ст. 559 ЦК України, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову до ЗАТ «Рось», оскільки останнє не було обізнане про укладення зазначеної додаткової угоди, яка збільшує відповідальність поручителя (другого відповідача).
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ «Інвестиційна будівельна компанія»звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 08.06.2006р. змінити, а саме в позові до першого відповідача відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що рішення місцевого суду прийняте з порушенням норм матеріального при неповному дослідженні всіх обставин справи, за відсутності представника першого відповідача, що унеможливило подання ним необхідних доказів і заперечень на спростування доводів позивача. Зокрема, приймаючи оскаржуване рішення, на думку першого відповідача, суд першої інстанції помилково послався на ч. 2 ст. 530 ЦК України, з огляду на ст. ст. 252, 1050 ЦК України, та те, що місцевий господарський суд, на думку скаржника, не звернув уваги на невизначеність строку, передбаченого п. 4.4 кредитного договору, у який позичальник зобов’язаний погасити кредит та нараховані штрафні санкції. При цьому, перший відповідач відзначив, що суд першої інстанції в порушення ст.ст. 32, 34, 38, 43 ГПК України, не з’ясував факти пред’явлення позивачем скаржнику вимоги про погашення достроково всієї суми кредиту, що залишилась та реалізації позивачем свого права вимоги у позичальника дострокового погашення всієї суми кредиту, так як позивачем вказаних дій не вчинено. Тому, рішення про стягнення з першого відповідача боргу по кредиту в сумі 76 229грн., на думку скаржника, не правомірне.
Також, перший відповідач не погоджується з позицією місцевого господарського суду, щодо стягнення штрафу, враховуючи ст. 343 ГК України, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»та ст. 549 ЦК України, так як вважає, що суд першої інстанції застосував до правовідносин сторін, що склалися внаслідок невиконання саме грошового зобов’язання, невластиву для даного виду правовідносин відповідальність –штраф, а не пеню, у розмірі, що перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ.
23.08.2006р. від АКБ «Укрсоцбанк»надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Інвестиційна будівельна компанія», в якому позивач зазначає, що суд першої інстанції правомірно прийняв рішення за відсутності представника першого відповідача, з огляду на ст. 75 ГПК України та те, що перший відповідач не направляв свого представника в судові засідання тричі за належного повідомлення про судові засідання.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.08.2006р. апеляційна скарга ТОВ «Інвестиційна будівельна компанія»на рішення господарського суду Черкаської області від 08.06.2006р. прийнята до провадження.
Представники відповідачів підтримали свої вимоги з мотивів викладених у апеляційній скарзі першого відповідача. Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги з мотивів викладених в матеріалах справи та у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судовою колегією апеляційного суду встановлено наступне.
14.07.2004р. між АКБ «Укрсоцбанк»(кредитор) та ТОВ «Інвестиційна будівельна компанія»(позичальник) було укладено договір кредиту № 895/08-157 (далі –кредитний договір) (а. с. 10-18), відповідно до якого, відповідачу було надано кредит в сумі 180 000грн., з графіком погашення суми основної заборгованості та кінцевим терміном повернення кредиту –13.07.2007р., зі сплатою 22% річних, на закупівлю двох автомобілів, як про те свідчить платіжне доручення № 25 від 15.07.2004р. (а. с. 27) згідно рахунку № СФ-00000070 від 05.07.2004р.
Позичальник зобов’язаний, у відповідності до п. 3.3.8 кредитного договору, повернути кредитору в повному обсязі суму кредиту в строк, визначений п. 1.1 даного договору.
Пункт 4.3 кредитного договору вказує на те, що у разі порушення позичальником вимог п. п. 3.3.2-3.3.19 даного договору, позичальник зобов’язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 5 % від суми кредиту визначеної п. 1.1 цього договору за кожен випадок.
Пункт 4.4 кредитного договору зазначає, що у разі невиконання позичальником зобов’язань, визначених п. п. 3.3.2-3.3.19 даного договору, порушення позичальником або третьою особою, з якою укладено договір забезпечення виконання зобов’язань за кредитом, умов договорів, визначених п. 1.3 цього договору, протягом більше 15 днів, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився та відповідно, позичальник зобов’язаний погасити кредит, сплатити відсотки за фактичний час використання кредиту, комісії та нараховані штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості позичальника за цим договором дія договору припиняється.
14.07.2004р. між АКБ «Укрсоцбанк»та ЗАТ «Рось»для забезпечення виконання зобов’язань першого відповідача за кредитним договором, було укладено договір поруки № ДП 2-895/08-157 (а. с. 21-24) (далі –договір поруки), згідно з п. 1.1 якого, поручитель (другий відповідач) зобов’язується перед позивачем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов’язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом а також, можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту № 895/08-157 від 14.07.2004р.
Пункт 1.2 договору поруки вказує на те, що поручитель ознайомлений з умовами договору кредиту, ніяких заперечень, а також непорозумінь його положень не має.
Відповідно до п. п. 2.1.1 та 2.1.2 договору поруки, повернення кредиту в сумі 180 000грн. з графіком погашення рівними частинами по 5000грн. у дати визначені п. п. 2.1.1.1-2.1.1.36. Кінцевий термін повернення заборгованості 13.07.2004р. включно, а також дострокового погашення у випадках передбачених договором кредиту. Сплата відсотків за користування кредитом в таких розмірах: з моменту надання кредиту до 13.07.2004р. в розмірі 22% річних; у випадку пролонгації кредиту 27% річних; у випадку прострочення кредиту 44% річних.
Згідно з п. 6.1 договору поруки, усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур’єром, телеграфом або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв’язку одержувача
23.12.2004р. АКБ «Укрсоцбанк»та ТОВ «Інвестиційна будівельна компанія»уклали додаткову угоду №1 до кредитного договору (а. с. 19-20), згідно з п. 1 якої, пункти 1.1 та 2.13 викладено в наступній редакції: «1.1 Кредитор зобов’язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, в сумі 180 000 грн. зі сплатою 24% річних та комісій в розмірі та порядку, визначеними тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку 1 до цього договору, що є невід’ємною складовою частиною цього договору, з наступним графіком погашення суми основної заборгованості.
2.13. У разі несвоєчасного повернення позичальником кредиту або його частини, позичальник сплачує кредитору відсотки за користування кредитом в розмірі 48 % річних від суми непогашеної простроченої заборгованості.»
Пункт 2 додаткової угоди зазначає, що ця угода укладена в двох оригінальних примірниках українською мовою, по одному для кожної сторони. Обидва примірники мають однакову юридичну силу.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів повідомлення поручителя про укладення вказаної додаткової угоди від 23.12.2004р., що не заперечується ні позивачем, ні відповідачами.
11.03.2006р. позивач надіслав другому відповідачу (поручителю) вимогу про перерахування суми невиконаного ТОВ «Інвестиційна будівельна компанія»зобов’язання в розмірі 121 833,21грн. на рахунок кредитора (позивача). Як встановлено колегією суддів, вимоги до ТОВ «Інвестиційна будівельна компанія»сплатити 121 833,21 грн. суми зобов’язання по кредитному договору, позивачем не надсилалося.
Не отримавши виконання зобов’язання відповідачами, АКБ «Укрсоцбанк», вважаючи, що його права порушено, звернулося з позовом до суду про солідарне стягнення заборгованості по поверненню кредиту в сумі 99 656,45 грн. та штрафу в сумі 18 000 грн. –всього 117 656,45грн.
27.04.2006р. перший відповідач платіжним дорученням № 89 (а. с. 46) частково виконав взяте на себе зобов’язання за договором кредиту та сплатив 23 247,45 грн.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи, застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Погоджуючись з висновком суду першої інстанції колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Отже, місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку про те, що провадження у справі № 02/2072 підлягає припиненню щодо стягнення основної суми заборгованості в частині 23 247,45 грн., оскільки перший відповідач, після звернення позивача до господарського суду, платіжним дорученням № 89 від 27.04.2006р. частково погасив заборгованість за договором кредиту саме в сумі 23 247,45 грн.
Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог до ЗАТ «Рось»з огляду на ч. 1 ст. 559 ЦК України, яка зазначає, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Як вбачається з п. 3.3.1 кредитного договору, кредитор зобов’язаний до моменту виконання забезпеченого порукою зобов’язання, не змінювати умов договору кредиту без попереднього письмового погодження поручителя.
Крім того, п. 6.1 договору поруки передбачає порядок, якого необхідно дотримуватися при повідомленні поручителя, як то, письмова форма повідомлення, надсилання його рекомендованим листом, кур’єром, телеграфом, вручення особисто за зазначеними адресами сторін.
Проте, матеріали справи не містять жодного доказу в підтвердження факту повідомлення поручителя (другого відповідача) про зміну умов кредитного договору відповідно до додаткової угоди №1 від 23.12.2004р., якою були внесені зміни до п. п. 1.1, 2.13 кредитного договору, шляхом укладення позивачем та першим відповідачем додаткової угоди № 1 від 23.12.2004р., відсотки за користування кредитом збільшено з 22% до 24%, а за несвоєчасне повернення кредиту або його частини з 44 % збільшено до 48%. Тобто, відбулось збільшення обсягу відповідальності поручителя без належного повідомлення останнього та його згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Як правомірно було встановлено судом першої інстанції, в даному випадку, припинення зобов’язань поручителя обумовлене ч. 1 ст. 559 ЦК України та порушенням пунктів 3.3.1 кредитного договору та 6.1 договору поруки.
Заперечення скаржника щодо не встановлення строку повернення кредиту у випадку передбаченому п. 4.4 кредитного договору, колегією суддів відхиляється з наступних підстав.
Згідно п. 4. 4. кредитного договору, у разі невиконання позичальником зобов’язань, визначених п. 3.3.2 -3.3.19 цього договору, порушення позичальником або третьою особою, з якою укладено договір забезпечення виконання зобов’язань за кредитом, умов договорів, визначених п. 1.3 цього договору протягом більше 15 (п’ятнадцять) днів, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився, та, відповідно, позичальник зобов’язаний погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, комісії та нараховані штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості позичальника за цим договором дія договору припиняється.
Так, п. 3.3.8 кредитного договору передбачено, що позичальник збов’язаний повернути кредитору в повному обсязі суму кредиту в строк, визначений п. 1.1 цього договору. Пунктом 1.1 встановлено графік погашення суми основної заборгованості (а. с. 10).
Зі змісту вищевказаних норм кредитного договору колегія суддів вбачає, що сторони дійшли згоди про те, що у разі не своєчасного погашення позичальником (перший відповідач)суми основної заборгованості протягом більш 15 (п’ятнадцять) днів, з дня встановленого графіком погашення, з 16-го дня починається перебіг строку з якого позичальник (перший відповідач) зобов’язаний погасити кредит.
Посилання скаржника на ч. 2 ст. 530 ЦК України, колегією суддів не береться до уваги, оскільки п. 4.4 договору встановлено строк повернення кредиту і умовами договору не встановлено обов’язок позивача повідомляти відповідача про необхідність погашення кредиту.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Стосовно задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Пунктом 4.3 кредитного договору встановлено, що у разі порушення позичальником вимог п. п. 3.3.2-3.3.19 даного договору, позичальник зобов’язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 5 % від суми кредиту визначеної п. 1.1 цього договору за кожен випадок
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України, які визначають поняття неустойки: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
В свою чергу, п. 6 ст. 231 ГК України зазначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Крім цього, згідно з ч. 1 п. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Одночасно слід враховувати, що у положеннях ст. ст. 3, 6, 627 ЦК України проголошено принцип свободи договору. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати своїх відносини на власний розсуд, встановивши, зокрема, розмір штрафних санкцій.
Дійсно, Положення Національного банку України «Про кредитування»затверджене постановою НБУ № 246 від 28.09.1995р., яке регулює відносини, що виникли між сторонами, не передбачає граничний розмір неустойки, проте, договором кредитування він встановлений, а саме 5% від суми кредиту визначеної п. 1.1 договору кредитування за кожен випадок порушення.
Згідно перерахунку здійсненого колегією суддів апеляційного суду, розрахунок суми штрафу позивачем виконано вірно, отже, колегія суддів вважає, що задовольняючи позов частково, суд першої інстанції правомірно виходив з вищенаведених фактичних обставин справи і прийняв обґрунтоване рішення.
Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції його прав, шляхом прийняття оскаржуваного рішення за відсутності останнього відхиляються колегією суддів, оскільки, матеріалами справи підтверджується, що відповідачі належним чином були повідомлені про судові засідання. Проте, вони не скористалися своїм правом брати участь у судових засіданнях, передбаченим ст. 22 ГПК України, тричі не надіславши своїх представників у судове засідання.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія»на рішення господарського суду Черкаської області від 08.06.2006р. відсутні.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія»на рішення господарського суду Черкаської області від 08.06.2006р. –залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 08.06.2006р у справі № 02/2072 за позовом Акціонерно-комерційного банку соціального розвиту «Укрсоцбанк»в особі його Черкаської обласної філії до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія»та Закритого акціонерного товариства «Рось»про стягнення 117 656,45грн –залишити без змін.
3. Справу № 02/2072 повернути до господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття.
Головуючий Агрикова О.В.
Судді
Мамонтова О.М.
Мостова Г. І.