КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
18.10.06 р. № 440/2б-2005
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Яковлєв М. Л.
Судді
Міщенко П. К.
Федоров М. О.
при секретарі судового засіданні –Швидаку С.І.
за участю представників сторін:
від Арбітражного керуючого: Орлов І.Ф.;
від ЗАТ «Комгрі»: Федоренко О.П. –дов. № 11 від 24.11.05 р., представник
від УФПК, м. Київ: Бєлкін Л.М. –дов. № 02/125 від 27.06.06 р., представник;
від УФПП: Гарголь В.Є. дов. № 4261 від 21.07.06 р.. представник;
від фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності: Онищенко С.В. дов. № 671- 07 06 від 17.05.06 р., представник;
від Броварського базового міськрайцентру зайнятості: не з’явились.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Українського фінансово-промислового концерну, м. Київ на ухвалу господарського суду Київської області від 01.06.2006 року, про відмову у задоволенні кредиторських вимог,
по справі № 440/2б-2005 (суддя Шевчук С.Р.)
за заявою закритого акціонерного товариства «Комгрі», с. Красилівка Броварського
р-ну,
про банкрутство,
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Київської області від 16.12.2005 року за заявою закритого акціонерного товариства «Комгрі», с. Красилівка Броварського р-ну порушено провадження у справі про його банкрутство.
Ухвалою господарського суду Київської області від 01.06.2006 року заяву Українського фінансово-промислового концерну, м. Київ про визнання його кредитором боржника з вимогами в сумі 5 198 992,77 залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою місцевого господарського суду Український фінансово-промисловий концерн (далі-УФПК) звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати зазначену вище ухвалу та прийняти нове рішення, яким кредиторські вимоги скаржника задовольнити та зобов’язати розпорядника майна внести його вимоги до реєстру вимог кредиторів.
На підтвердження вимог викладених у апеляційній скарзі скаржник робить посилання на те, що місцевий господарський суд прийняв оскаржувану ухвалу із порушенням норм матеріального законодавства України а також у зв’язку із не повним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та не доведеністю обставин, які суд визнав встановленими.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.07.2006 року по справі № 440/2б-2005 апеляційну скаргу було прийнято до провадження і призначено розгляд справи на 23.08.2006 року.
При вивченні матеріалів справи № 440/2б-2005, колегією суддів було з’ясовано, що в провадженні Київського міжобласного апеляційного господарського суду знаходиться справа № 102/17-05/20 за позовом УФПК до ЗАТ «Комгрі»предметом спору у якій є стягнення 5 198 992,77 грн.
Як встановлено колегією суддів, рішенням господарського суду Київської області у справі № 102/17-05 від 04.08.2005 року позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 4 317 552,21 грн. з урахування основного боргу, інфляційних, 3% річних а також судових витрат.
Постановою апеляційної інстанції від 04.10.2005 року рішення першої інстанції залишено без змін, але постановою Вищого господарського суду України від 15.12.2005 року попередні судові рішення ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій було скасовано та передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
За наслідками розгляду даної справи господарським судом Київської області було прийнято рішення від 18.05.2006 року, яким у позові УФПК було відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням господарського суду першої інстанції, УФПК звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду зі скаргою про його скасування та стягнення з відповідача спірної суми.
Відповідно ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи органом, що вирішує господарські спори, або відповідного питання компетентними органами.
Згідно із наведеним вище апеляційний суд зупинив провадження у даній справі, оскільки справа № 440/2б-2005 пов’язана із справою № 102/17-05/20-06, а розгляд спору по справі № 440/2б-2005 прямо залежить від результату розгляду справи №102/17-05/20-06 апеляційною інстанцією.
21.09.2006 року винесено постанову у справі № 102/17-05/20-06, якою рішення господарського суду Київської області від 18.06.2006 року залишено без змін, а апеляційну скаргу УФПК залишено без задоволення.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.10.2006 року провадження у справі № 440/2б-2005 було поновлено, на підставі ч. 3 ст. 79 ГПК України, та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.10.2006 року.
Боржником подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити оскаржувану ухвалу без змін а апеляційну скаргу без задоволення.
17.10.2006 року скаржником подано клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі № 102/17-05/20-06 подано касаційну скаргу а також у господарському суді м. Києва розглядається ряд справ, на думку скаржника, пов’язаних із даною справою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу УФПК слід залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області про відмову у задоволенні кредиторських вимог від 01.06.2006 року по справі № 440/2б-2005 без змін, виходячи з наступного.
Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі-Закон) провадження у справах про банкрутство регулюється названим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
При цьому, названий Закон слід розглядати як законодавчий акт, що містить спеціальні норми, які мають пріоритет по відношенню до норм загальних щодо регулювання порядку провадження у справах про банкрутство.
Як вже було зазначено вище, за наслідками розгляду кредиторських вимог УФПК до ЗАТ «Комгрі»господарським судом першої інстанції було винесено ухвалу у справі № 440/2б-2005, якою суд відмовив заявнику у визнанні його грошових вимог у сумі 5 198 992,77 грн.
Водночас, у господарському суді Київської області здійснювався розгляд справи № 102/17-05/20-06, за позовом УПФК до ЗАТ «Комгрі»про стягнення 5 222 187,62 грн., тобто із тим самим предметом позову, у задоволенні якого позивачу також було відмовлено, а апеляційним судом рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції вступила в законну силу.
Відповідно ст. 35 ГПК України, факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Як встановлено колегією суддів у справах № 440/11б-2005 та № 102/17-05/20-06 беруть участь одні ті самі сторони, предмет спору у двох справах також однаковий, отже у зв’язку із тим, що в межах справи № 102/17-05/20-06 грошові вимоги УФПК до ЗАТ «Комгрі»визнано необґрунтованими та недоведеними, зазначене рішення вважається преюдицією по відношенню до предмету спору в межах справи № 440/11б-2005.
Відповідно ст. 1 Закону про банкрутство, кредитор –юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника. Грошове зобов’язання –зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах.
Зважаючи на зазначене, апеляційний суд вважає, що скаржником не доведено документально правомірність грошових вимог до боржника.
Клопотання скаржника про зупинення провадження у даній справі колегія суддів вважає безпідставним, з огляду на викладене вище.
Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, апеляційну скаргу УФПК слід залишити без задоволення, а ухвалу про відмову у задоволенні кредиторських вимог господарського суду Київської області від 01.06.2006 року по справі № 440/2б-2005 залишити без змін
З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 99, 101-106 ГПК України, Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Українського фінансово-промислового концерну, м. Київ на ухвалу господарського суду Київської області від 01.06.2006 року, про відмову у задоволенні кредиторських вимог, по справі № 440/2б-2005 –залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Київської області від 01.06.2006 року, по справі № 440/2б-2005 - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 440/2б-2005 повернути до господарського суду Київської області.
Головуючий Яковлєв М. Л.
Судді
Міщенко П. К.
Федоров М. О.