Київський міжобласний апеляційний господарський суд
________________________________________________________________________
01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.10.06 Справа № 13/2956а
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Яковлева М, Л, (доповідач по справі),
суддів: Міщенко П. К. суддів: Рудченка С.Г.
.
розглянув заяву на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Черкаси на постанову господарського суду Черкаської області від 16.08.2006 року
по справі № 13/2956а (суддя Скиба Г.М.)
за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Черкаси
до СТОВ «ЛНЗ-Агро», с. Лебедин-2, Шполянський район, Черкаська область
про стягнення 55 890,00 грн.
Обставини справи:
В травні 2006 року Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Черкаси звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до СТОВ «ЛНЗ-Агро», с. Лебедин-2 про стягнення 55 890,00 грн.
Постановою господарського суду Черкаської області від 16.08.2006р. по справі № 13/2956а в задоволені позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із винесеною постановою, позивач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Черкаської області від 16.08.2006р. та прийняти по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги останнього та стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за незайняті 10 робочих місць інвалідами у 2005 році.
В апеляційній скарзі на постанову місцевого господарського суду скаржник обґрунтовує свою вимогу тим, що дана постанова не обґрунтована та незаконна. Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.09.2006 року апеляційну скаргу Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Черкаси прийнято до провадження.
Відповідач заперечує проти вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у запереченні на апеляційну скаргу, та просять оскаржувану постанову залишити без змін.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС) України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Заслухавши доповідь судді –доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову місцевого суду залишити без змін виходячи з наступного:
У відповідності до п. 4 частини третьої ст. 129 Конституції України, та ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Як зазначається в частині першій ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 70 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Як вбачається із звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік середньооблікова чисельність штатних працівників у 2005 році становила 601 особу, на підприємстві працювали 17 інвалідів (при нормативі 25 інвалідів). Середньорічна заробітна плата склала 5 589 грн.
Частиною 1 ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів (далі - органи працевлаштування інвалідів).
Відповідно до ст. ст. 19-20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.
Керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому Законом порядку.
Підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
У разі відсутності коштів, штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства, установи і організації в порядку, передбаченому законом.
Аналіз зазначених положень Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині 1 ст. 18 цього Закону. Це підтверджується і змістом абзацу 2 пункту 3 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затверджений постановою КМУ №1434 від 26.09.02р.), згідно з яким завданням Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, а також підпункту 3 пункту 4 та підпункту 3 пункту 5 цього Положення, якими Фонду надано право здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та здійснювати перевірки підприємств щодо нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Відповідач стверджує, що підприємство утворилося в квітні 2005 року, шляхом перетворення приватного підприємства «Кондор-2000», на доказ чого додає Статут, затверджений 25 квітня 2005 року. Відповідач взяв на себе всі права та зобов»язання перетвореного підприємства, провів реорганізацію, забезпечив працевлаштування вивільнених працівників. Крім того, відповідачем подано наказ по підприємству № 82а від 05.05.2005 року про створення комісії по працевлаштуванню інвалідів та визначенню робочих місць для них.
Вивченням матеріалів встановлено, що у відповідача працювало 17 інвалідів за період з квітня 2005 року.
Також до матеріалів справи долучено довідку за № 386 від 03.082006 року Лебединської сільської рад, яка підтверджує, що відповідачем проводився розшук інвалідів, бажаючих працювати на доному підприємстві, але в зв’язку з відсутністю непрацевлаштованих інвалідів, які б виявили бажання працевлаштуватися, сільська рада не змогла посприяти працевлаштуванню останніх. Крім того, в матеріалах справи знаходяться листи відповідача до Шполянського відділення центру зайнятості про вакантні місця для інвалідів. Та до справи долучено лист Шполянського районого центру зайнятості про інвалідів, направлених на підприємство відповідача протягом 2005 року.
Таким чином, представник відповідача документально довів, що на підприємстві працювало 17 інвалідів в 2005 році та готовий був прийняти ще.
Доказів, що установи Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцеві ради, громадські організації інвалідів направляли до товариства інвалідів для працевлаштування, чи доказів відмови відповідача - СТОВ «ЛНЗ-Агро»- в працевлаштуванні інвалідів - сторонами не надано.
Згідно зі ст. ст. 72, 73 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не надав доказів того, що ним у 2005 році для працевлаштування у відповідача направлялись інваліди, або відповідачем було відмовлено у працевлаштуванні кому-небудь з інвалідів. Відповідач систематично повідомляв огани працевлашування про наявність вільних робочих місць і вакантних посад для інвалідів.
Таким чином, відповідач здійснив всі можливі заходи по самостійному розшуку та працевлаштуванню інвалідів на підприємстві, його вина в відсутності на підприємстві працевлаштованих інвалідів не доведена, тому штраф як адміністративно-господарська санкція (ст. 241 ГК України) не може бути застосована, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Беручи до уваги зазначене вище, апеляційний господарський суд, підстав для задоволення апеляційної скарги Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Черкаси не вбачає, оскільки позивачем не доведено факт порушення господарським судом Черкаської області норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до Роз‘яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у п. 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 „Про судове рішення” із змінами і доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова господарського суду Черкаської області від 16.08.2006 року по справі № 13/2956а прийнято судом у відповідності до вимог чинного законодавства та після повного і всебічного з’ясування всіх обставин справи.
Керуючись: п. 1 ст. 198, ст. 200, п.1 ст. 205, ст. 206 КАС України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
у х в а л и в :
1. Апеляційну скаргу Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Черкаси на постанову господарського суду Черкаської області від 16.08.2006 року по справі № 13/2956а залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Черкаської області від 16.08.2006 року по справі № 13/2956а залишити без змін.
3. Матеріали справи № 13/2956а повернути до господарського суду
Черкаської області.
Головуючий суддя: Яковлєв М. Л. Судді: Міщенко П. К. Судді: Рудченко С.Г.