Справа № 2-342/11

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 липня 2011 року Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Литвина О.В.,

при секретарі - Штрикіну С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Рокитне цивільну справу позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись, що він являється власником житлового будинку, який розташований в смт. Рокитне Рокитнянського району Київської області по вул.Зелена, 29. на площу якого відповідно до рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 21.08.2008 року вселені відповідач та їх діти ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. Разом з тим, вони жодного дня не проживали у цьому будинку і мають бути визнані такими, що втратили право користування цим жилим приміщенням. В обґрунтування такої своєї позиції посилається на те, що у зв’язку з розпадом їх з відповідачем сім’ї остання разом з дітьми переїхала на постійне місце проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1, де вони проживають до даного часу. Будучи вселеною до його будинку 21.01.2009 року в порядку примусового виконання рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 21.08.2008 року, відповідач не користується жилим приміщенням останнього, не появлялася в ньому жодного разу та не користується ним більше трьох років. Він зі свого боку не чинив перешкод у користуванні спірним будинком та пропонував відповідачу вирішити питання про порядок користування останнім, але відповіді не отримав. Причиною не користування відповідачем жилим приміщенням вважає припинення між ними сімейних відносин та забезпечення відповідача та дітей іншим житлом.

Просить визнати у відповідності до положень ст.ст.150, 156 ЖК України та ч.2 ст. 405 ЦК України відповідача та їх з нею дітей: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 особами, що втратили право користування жилим приміщенням будинку № 29, розташованого по вул.Зелена в смт.Рокитне Київської області.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав за викладених в позові обставин та пояснив суду, що більше він нічого доповнити не може. На запитання головуючого у справі пояснив, що з кінця 2002 року до 2007 року відповідач проживала у його будинку в с.Савенці Рокитнянського району. У травні 2007 року вона поселилася у спірний будинок разом дітьми і проживала в ньому разом з дітьми близько місяця. Після цього вона забрала дітей і проживала у своєї подружки в с.Синява по вулиці Польова. Він не бажав і не бажає, щоб відповідач проживала з ним під одним дахом в цьому будинку і у зв’язку з цим він не пропустив її до будинку через центральний вхід так як вона цього бажала. Він був зробив окремий вхід до будинку у січні 2009 року, а саме до виділеної ним на власний розсуд кімнати будинку, яку він попередньо ізолював від інших кімнат будинку. На його думку у вказаній кімнаті, яка має площу близько 12 кв.м., не можливо одночасно влаштувати кухню та проживати відповідачу разом з дітьми. Вважає, що вона мала добудувати собі веранду, тощо. На даний час він зроблений ним окремий вхід до будинку замурував. У його присутності державний виконавець намагався її вселити до будинку, але він не впустив їх до будинку і причиною було те, що відповідач зробила його інвалідом, а саме підсипала йому таблетки до їжі, побила його і він, переживаючи за своє здоровя, не впустив до будинку.

Просив позов задовольнити.

Відповідач позов не визнала та пояснила суду, що до 2007 року вони з позивачем та дітьми проживала у будинку позивача в с.Савенці. Після продажу ним цього будинку вони разом переїхали проживати до матері позивача в смт. Рокитне і де вона з дітьми проживала до з травня до вересня 2007 року, коли позивач зі своєю матір’ю вигнали її з дітьми із будинку і вона забрала дітей та переїхала в Бородянський район, де залишила дітей, а сама повернулася в Рокитне та працювала ще місяць на роботі. До будинку на той час позивач її не допускав і вона з цього приводу зверталася до дільничого. У грудні місяці 2007 року позивач подав позов до суду про розірвання шлюбу і їх шлюб був розірваний судом, а вона у свою чергу у 2008 році подала до суду позов на вселення до будинку позивача, оскільки вона була там прописана разом з дітьми. Позивач подавав апеляцію на рішення суду, але йому відмовили і у 2009 році вона приїзджала з дітьми на вселення до будинку. При цьому були присутні представники опікунської ради та селищної ради, державний виконавець та представник міліції. До будинку їх не впустили і вона приїзджала знову декілька раз, але її через центральний вхід до будинку не впустили. У присутності депутата селищної ради позивач повідомив їй, що він виділив їй одну кімнату і зробив до неї окремий вхід, але вона не погодилася оскільки просила вселити її до будинку відповідно до рішення суду. Депутат у свою чергу склала акт про те, що виділена позивачем кімната не придатна для проживання. Разом з тим, вона підписала акт державного виконавця, що позивачем їй була виділена кімната. На даний час вона проживає по найму на квартирі у с.Лубянка Бородянського району без реєстрації. На разі вселення її в будинок вона б проживала у ньому з дітьми, якби їй не перешкоджали та в будинку були належні умови (газ, світло). Також пояснила, що позивач ставив перед нею вимогу про оплату за користування житловою площею кімнати площею 9 кв.м. в розмірі 300-00 грн. з 01.02.2009 року щомісячно до 5 числа.

У задоволенні позову просила відмовити.

Підтримав позицію свого довірителя і представник відповідача, який також просив у задоволенні позову відмовити за встановлених у судовому засіданні обставин.

Заслухавши у судовому засіданні пояснення сторін спору, представника відповідача, який підтримав позовні вимоги свого довірителя, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що сторони спору з 13.12.1997 року по 17.10.2007 року перебували у шлюбі, від якого мають трьох неповнолітніх дітей. З травня 2007 року сторони спору разом з дітьми проживали у ІНФОРМАЦІЯ_2, який належить на праві власності позивачу. У вересні місяці внаслідок розпаду сімї сторін спору та небажання з боку позивача проживати спільно в одному будинку з відповідачем, остання залишила будинок і разом з дітьми переїхала проживати в ІНФОРМАЦІЯ_3, де проживає до цього часу разом з дітьми на умовах найму квартири без реєстрації. На час припинення сторонами шлюбних стосунків між ними склалися вкрай напружені неприязні стосунки, що не заперечується сторонами спору. Оспорюючи своє право та право дітей на проживання у спірному будинку, відповідач звернулася із позовною заявою до Рокитнянського районного суду про вселення, рішенням якого від 21.08.2008 року позов було задоволено. Після набрання рішенням законної сили, останнє було звернуто 21.01.2009 року до примусового виконання, під час якого було державним виконавцем складено акт про вселення відповідача до однієї виділеної позивачем окремої кімнати будинку. Вселитися на той час у вказану кімнату в зимову пору року відповідач разом з неповнолітніми дітьми не змогла по причині відсутності елементарних умов проживання, а саме по причині відсутності у вказаній кімнаті освітлення, опалення тощо. Вселитися до будинку через центральний вхід та користуватися при цьому його підсобними приміщеннями окрім жилих кімнат, позивач відповідачу перешкоджав і про що особисто повідомив суду у судовому засіданні. НА даний час позивач категорично проти вселення відповідача в будинок та спільного проживання з нею «під одним дахом».

Викладене підтверджується поясненнями в судовому засіданні сторін спору, і зокрема поясненнями відповідача, які не викликають у суду сумнівів та не спростовані позивачем і більше того, підтверджені ним в тій частині, що він перешкоджав відповідачу користуватися будинком відповідно до рішення суду, сам на власний розсуд виділив їй кімнату площею близько 12 кв.м. в якій на його думку не можливо створити належні умови для проживання та проживати відповідачу та трьом дітям.

Крім того, встановлені у судовому засіданні обставини підтверджуються письмовими доказами по справі, якими є:

●Договір дарування житлового будинку №29 по вулиці Братів Липовенків в смт.Рокитне Київської області від 22.10.2004 року;

●Витяг з будинкової книги будинку №29 по вулиці Братів Липовенків в смт.Рокитне Київської області;

●Свідоцтво про укладення шлюбу сторін спору;

● Свідоцтво про розірвання шлюбу сторін спору;

●Свідоцтва про народження дітей сторін спору;

●Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 21.08.2008 року у справі № 2-302/08 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення;

●Постанова про відкриття виконавчого провадження від 10.12.2007 року;

●Акт державного виконавця від 21.01.2009 року;

●Постанова державного виконавця від 21.01.2009 року про закінчення виконавчого провадження;

●Письмова пропозиція ОСОБА_1 ОСОБА_2 про порядок оплати за проживання в будинку від 09.02.2009 року;

●Акт обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_1 від 21.01.2009 року та від 01.06.2011 року;

●Довідки Лубянської загальноосвітньої школи І-ІІ ст. від 20.05.2011 року № 10 та № 11;

●Довідка Лубянської сільської ради Бородянського району Київської області від 23.05.2011 року № 118;

●Постанова Рокитнянського РВ ГУ МВС України в Київській області про відмову у порушенні кримінальної справи від 11.01.2009 року.

Відповідно до положень ч.2 ст.405 ЦК України, на вимоги якої як на правову підставу своїх вимог посилається позивач, член сімЇ власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сімї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ч.1 та ч.4 ст.156 ЖК Української РСР, який є чинним, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку

(квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Відповідно до встановлених обставин справи, які не викликають у суду сумнівів, відповідач не вселилася до будинку позивача та не проживає в ньому з об’єктивних незалежних від неї причин, домовленісті між нею та позивачем про те, що вона втратить право на користування спірним приміщенням на разі її відсутності в останньому протягом визначеного періоду, не було.

Разом з тим, як вбачається з отриманих в судовому засіданні доказів, такі обставини свого підтвердження не знайшли. За викладеного, виходячи зі змісту позовних вимог позивача, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення останнього.

При цьому, суд не приймає доводів позивача в тім, що відповідач проживала у будинку менше одного місяця в травні 2007 року і після цього не намагалася в нього вселитися, що причиною його небажання проживати в спірному будинку разом з відповідачем є страх за своє здоровя через те, що відповідач його раніше отруювала постійно, зробила таким чином його інвалідом, що він побоюється за своє здоровя, оскільки останні не ґрунтуються на отриманих у справі доказах і на переконання суду є надуманими з метою забезпечити докази за поданим позовом.

Позивач підлягає звільненню від сплати судового збору на підставі п.18 ст.4 Декрету КМ України «Про держане мито», як потерпілий внаслідок аварії на ЧАЕС.

Керуючись ст. 47 Конституції України, ст. 156 ЖК Української РСР, ст. 405 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Рокитнянський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які не були присутні при постановленні рішення, шляхом подання апеляційної скарги на протязі десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В. Литвин