КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.09.2006 № 35/149-42/75
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Малетича М.М.
Студенця В.І.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - : Левченко О.Є., дов. № 174/102 від 18.08.2006р.,
від відповідача - Ярема Р.Л., дов. № 1808 від 01.08.2006р.,
трет ьоїособи - Семіряжко М.М., дов. № 20/2-2-368 від 12.09.2006р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду м.Києва від 28.03.2006
у справі № 35/149-42/75 (Паламар П.І.)
за позовом ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
до Українське державне підприємство "Укрхімтрансаміак"
третя особа відповідача Міністерство промислової політики України
третя особа позивача
про стягнення боргу, ціна позову 8334812,48 грн.
Суть рішення і скарги:
Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”(надалі – ДК “Газ України”, Позивач) звернулася в господарський суд міста Києва з позовом до Українського державного підприємства “Укрхімтрансаміак” (надалі – УДП “Укрхімтрансаміак”, Відповідач), третя особа: Міністерство промислової політики України, за участю Генеральної прокуратури України, про стягнення 8 334 812,48 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.07.2006р. у справі № 35/149-42/75 у позові ДК “Газ України” було відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, Позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.07.2006р. у справі № 35/149-42/75 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ДК “Газ України” задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що при прийнятті оспорюваного рішення судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи і, зокрема, господарський суд не перевірив - хто і у який спосіб мав розраховуватись за поставлений природний газ та чи передбачений механізм розрахунків за таким договором та порушено норми матеріального і процесуального права, а саме: ст.ст. 4 та 111-12 ГПК України.
Представник Відповідача надав відзив на апеляційну скаргу, у якому не погоджувався з доводами та вимогами, які були викладені Відповідачем в його апеляційній скарзі і вважав, що рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2006р. по даній справі є законним, об’єктивним і таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а тому просив залишити це рішення без змін, а апеляційну скаргу ДК “Газ України” – без задоволення.
Представник третьої особи по справі – Міністерства промислової політики України в судовому засіданні надав письмові пояснення і також просив суд рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2006р. залишити без змін, а апеляційну скаргу Позивача – без задоволення.
Представник Генеральної прокуратури України, незважаючи на те, що про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання, призначене на 11 год. 20 хв. 15.09.2006р. не з’явився, не повідомивши суд про причини своєї неявки, у зв’язку з чим апеляційна інстанція вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі цього представника.
Заслухавши пояснення представників сторінта третьої особи в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, апеляційний господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Як вказувалось вище, Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернулася в господарський суд міста Києва з позовом до Українського державного підприємства “Укрхімтрансаміак”, третя особа: Міністерство промислової політики України, за участю Генеральної прокуратури України, про стягнення 8 334 812, 48 грн. і рішенням господарського суду міста Києва від 17.07.2006р. по справі № 35/149-42/75 у позові ДК “Газ України”, було відмовлено.
Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що Українське державне зовнішньоекономічне підприємство “Укрзовнішхімпром” виконало зобов’язання за договором № 10-59 на постачання природного газу від 29.01.1999р. та передало природний газ підприємствам - переробникам. На підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 571 від 22.05.2001р. “Про утворення державного підприємства “Укрхімтрансаміак” та наказу Державного комітету промислової політики України № 233 від 05.06.2001р., Українське державне зовнішньоекономічне підприємство “Укрзовнішхімпром” ліквідоване з 28.02.2002р., у зв”язку з чим, відповідно до вимог ст. 223 ЦК УРСР, припиняються і взяті ним зобов”язання. Щодо доказів правонаступництва Відповідача за зобов’язаннями за спірним договором, то таких Позивачем суду надано не було. З урахуванням визначеного останнім способу захисту його права, а саме – стягнення оплати за переданий природний газ, місцевий господарський суд не знайшов підстав для залучення до участі у справі інших відповідачів.
У зв’язку з цим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з вказаним висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.1998р. за №1953, сумісним наказом Мінпромполітики України, Мінагрополітики України, Мінфіну України та Державного комітету України по матеріальних резервах від 28 січня 1999 року було затверджено “Порядок забезпечення сільгосптоваровиробників мінеральними добривами та засобами захисту рослин у 1999 році” (надалі – “Порядок”), яким Українському державному зовнішньоекономічному підприємству “Укрзовнішхімпром” (надалі - УДЗЕП “Укрзовнішхімпром”) було доручено забезпечити хімічні підприємства основною сировиною для виробництва фосфорних добрив за рахунок виділених обсягів природного газу постачальними організаціями Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (надалі - НАК “Нафтогаз України”).
На виконання доручень Мінпромполітики України та НАК “Нафтогаз України” між УДЗЕП “Укрзовнішхімпром” та ДК “Торговий дім “Газ України” було укладено договір на постачання природного газу від 29 січня 1999 року за №10-59, яким передбачена передача ДК “Торговий дім “Газ України” природного газу хімічним підприємствам - виробникам мінеральних добрив, які визначені учасниками виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.1998р. №1953.
11 лютого, 30 березня та 14 вересня 1999р. між тими ж сторонами були укладені додаткові угоди до спірного договору в частині обсягів та вартості природного газу, що передається.
При цьому, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що умовами вищезазначеного договору та сумісного наказу від 28 січня 1999 року УДЗЕП “Укрзовнішхімпром” не було визначено платником за отриманий та переданий хімічним підприємствам природний газ, а зазначені розрахунки з ДК “Торговий дім “Газ України” були здійснені шляхом погашення існуючої кредиторської заборгованості цієї компанії по платежам до Державного бюджету, при умові представлення ними до Мінфіну України відповідних зведених реєстрів, затверджених в установленому порядку. Так, згідно з пунктом 5 наказу від 28 січня 1999 року, УДЗЕП “Укрзовнішхімпром” оприбутковував закуплену сировину на позабалансовому рахунку 002 - “Товарно-матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання”, після передачі її підприємствам- виробникам списував з рахунку, а в процесі забезпечення сировиною - не набував прав власності на неї, що підтверджує неправомірність вимог Позивача в частині визнання боржником УДЗЕП “Укрзовнішхімпром” за спожитий хімічними підприємствами природний газ на умовах Постанови Кабінету Міністрів України №1953.
Разом з тим, Постановами Кабінету Міністрів України № 557 від 8 квітня 1999р. “Про відшкодування втрат підприємств нафтогазової промисловості та підприємств Міністерства енергетики внаслідок виконання постанови Кабінету Міністрів України від 10 грудня 1998р. № 1953” та № 934 від 7 червня 2000р. “Про затвердження Порядку проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, природний газ, житлово-комунальні послуги та послуги водопостачання і водовідведення” також не було встановлено обов'язку щодо оплати природного газу, переданого за спірним договором, а встановлений порядок розрахунків шляхом зарахування недоїмки позивача з платежів, а за її відсутності - належних платежів до бюджету.
Більш того, сам Позивач в апеляційній скарзі вказує на те, що в даному випадку до кінця порядок розрахунків не був визначений жодним нормативно – правовим актом.
Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Українське державне підприємство “Укрзовнішхімпром” не є правонаступником Українське державне зовнішньоекономічне підприємство “Укрзовнішхімпром”, оскільки на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 571 від 22 травня 2001р. “Про утворення державного підприємства “Укртрасхімаміак” і Наказу Державного комітету промислової політики України № 233 від 5 червня 2001р., Українське державне зовнішньоекономічне підприємство “Укрзовнішхімпром” було ліквідоване з 28 лютого 2002р., що підтверджується повідомленням Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації № 10/22 від 28 лютого 2002р. та довідкою Київського міського управління статистики № 497 від 7 березня 2002р.
Отже, у відповідності до вимог ст. 223 ЦК УРСР, зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора). Законодавством Союзу РСР або Української РСР виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи може бути покладено на іншу юридичну особу. Аналогічні положення містяться і у ст. 609 ЦК України.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Проте, в даному випадку, апелянтом всупереч вимог вказаної норми закону, не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
За таких умов, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2006р., яке було прийнято по даній справі, у зв’язку з повним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також у зв’язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим. Підстав, для скасування або зміни вказаного судового рішення та задоволення апеляційної скарги Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, суд апеляційної інстанції не знаходить.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 91, 92, 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 28.03.2006р. по справі № 35/149-42/75 за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до Українського державного підприємства “Укрхімтрансаміак”, третя особа: Міністерство промислової політики України, за участю Генеральної прокуратури України, про стягнення 8 334 812, 48 грн., - без змін.
2. Справу № 35/149-42/75 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Андрієнко В.В.
Судді Малетич М.М.
Студенець В.І.
22.09.06 (відправлено)