Яготинський районний суд Київської області

м. Яготин, вул. Незалежності, 67, 7700, (04575) 5-43-47

Справа № 2-644/ 2010 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

17 серпня 2010 року Яготинський районний суд

Київської області у складі: головуючого судді Литвин Л.І.

при секретарі Ковряк О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготин справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести нарахування та виплату недоотриманого підвищення до пенсії

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Яготинського районного суду з позовною заявою до Управління пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести нарахування та виплату недоотриманого підвищення до пенсії, в якій зазначено, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року вона має статус дитини війни. Посилаючись на порушення відповідачем ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» просив визнати дії відповідача щодо відмови у проведенні нарахування як дитині війни підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 05.08.2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по даний час неправомірними, зобов’язати його вчинити перерахунок підвищення до пенсії та виплатити недоплачену частину сум.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи у його відсутності та надав письмові заперечення, які мотивував тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій в силу ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України. Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року № 1261, яким визначено вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного фонду України, та ці кошти використовуються винятково за призначенням і вилученню не підлягають. Враховуючи те, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат за цим законом проводиться із Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду країни, а також те, що відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Кабінет Міністрів України для реалізації цих положень цього Закону повинен був внести, але не вніс на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення у відповідність законодавчих актів до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідач вважає, що з боку ПФУ у Яготинському районі не вбачається будь-яких порушень законодавства. Крім того, мінімальний розмір пенсії за віком передбачений абз.1 ч.1 ст. 28, застосовується винятково для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону, тобто перерахунків або підвищень пенсій не стосується. Отже, на період спірних відносин законом не був визначений механізм розрахунку і виплати підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Зокрема із змісту ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не вбачається яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата пенсій, в зв'язку з чим на думку відповідача позов до задоволення не підлягає.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачки, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Так, в силу ст. 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Частиною третьою ст. 22 Конституції України забороняється звуження змісту обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

В судовому засіданні з копії паспорта позивачки (а.с.7), з пенсійного посвідчення (а.с.9), з заяви позивачки (а.с.10), з листа Управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі (а.с. 11-12) встановлено, що позивачка відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни. Тому згідно зі ст. 6 цього Закону вона має право на підвищення пенсії на ЗО % мінімальної пенсії за віком. Позивач отримує пенсію за віком. На її звернення до відповідача із заявою від 14 травня 2010 року про нарахування підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % відсотків мінімальної пенсії за віком, за 2006 - 2007 роки зазначене нарахування не проводилось, а в 2008 році відповідач здійснював його виплату в такому розмірі: з 22.05. - 48.1 грн., з 01.07. - 48,2 грн., з 01.10. - 49,8 грн.

Згідно п. 17 ст. 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом було зупинено на 2006 рік ст. 6 Закону України ‘Про соціальний захист дітей війни”. Однак Законом України від 19 січня 2006 року “Про внесення змін до Закону України про Державний бюджет України на 2006 рік” п. 17 ст. 77 виключено, а ст. 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6- у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, тобто з 2 квітня 2006 року ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Оскільки у 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачений ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тому у відповідача не було правових підстав нараховувати підвищення пенсії позивачу як дитині війни за 2006 рік. Законом України від 19 грудня 2006 року “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, зокрема п. 12 ст. 71 знову було зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та ст. 111 цього Закону установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Відмова відповідача в здійсненні підвищення пенсії з 1 січня по 9 липня 2007 року є правомірною, оскільки в цей період дію норми, яка визначала право позивача на зазначене підвищення пенсії, було зупинено. Також протягом указаного терміну діяли приписи ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яка по іншому регулювала ці правовідносини, та оскільки ця норма прийнята пізніше в часі, то вона мала пріоритет над ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилося право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Згідно ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, у жінок - 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до ст. 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини. Відповідно до ст. 62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року, шо набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн. Крім цього, цією статтею передбачено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абз. 5 ч. 1 цієї статті збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410,06 грн. та 415,11 грн.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, який набрав чинності 01.01.2008 року, було внесено зміни до статей 5, 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Зокрема, згідно п. п. 2 п. 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в такій редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України (“ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте Рішенням Конституційного Сулу України № Ю-рп/2008 від 22.05.2008 року було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, яке втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення України, крім того, у якому було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Оскільки дія ст. 6 Закону. України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком була відновлена з 22.05.2008 року, але позивачеві у 2008 році підвищення до пенсії виплачувалось у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то суд приходять до висновку про часткове задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача провести нарахування позивачеві підвищення пенсії як дитині війни у розмірі, визначеному відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за вирахуванням сум, виплачених відповідачем 2008 році. Відповідно до ст.58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких Законів України") був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482, з 1 жовтня - 498 грн. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі. В межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України. Наведене свідчить про те, що відповідач повинен був здійснювати нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії після винесення Конституційним судом рішень № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року. Судом встановлено, що позивачці частково нараховувалося та виплачувалося підвищення до пенсії як дитині війни за 2008 рік управлінням Пенсійного фонду України в Яготинському районі, де позивачка перебуває на обліку. Таким чином, суд приходить до висновку, що саме відповідач зобов’язаний провести нарахування позивачці доплати до пенсії як дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року. Що стосується доводів відповідача про те, що поняття “мінімальна пенсія за віком”, про яке йдеться в ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим законом і не стосується “дітей війни” відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, то вони є безпідставними. Положення ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімального розміру пенсії за віком. Положення ст. 7 Закону України “Про соціальних захист дітей війни”, якою передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, на яку посилається відповідач, обґрунтовуючи свою бездіяльність щодо не підвищення пенсії тим, що кошти до Пенсійного фонду України з Державного бюджету не надходили, суд не бере до уваги, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення “Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створення в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. б Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивачки. Оскільки позивачка перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області, тому саме відповідач має нести обов’язок по нарахуванню та виплаті позивачці щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни.

Позов підлягає задоволенню, оскільки в силу ст. 257 ЦК України строк загальної позовної давності становить 3 роки, а позивачка звернулася до суду з позовом 5 серпня 2010 року, в зв’язку з чим перерахунок підвищення до пенсії необхідно провадити з 5 серпня 2007 року.

Керуючись ст.10, 60, 212, 218 ЦІІК України, ст. 22, 46, 113 Конституції України, ст. 1, 5, 6,Законом України "Про соціальний захист дітей війни", Законом України " Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких Законів України”, ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп 2007 від 9.07.2007р. та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 p., суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести нарахування та виплату недоотриманого підвищення до пенсії задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області неправомірними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області вчинити перерахунок підвищення до пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії за період з 5 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по день винесення рішення.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі через Яготинський районний суд апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Литвин Л.І.