Справа № 2а-120-09

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 травня   2009 року Краснолиманський міський суд  Донецької області  у складі:

головуючого   судді                                                           Саржевської І.В.

при секретарі                                                                      Олійник  С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Красний Лиман Донецької області   позовну заяву  ОСОБА_1  до Управління пенсійного фонду України в місті ОСОБА_2 про визнання дій посадових осіб неправомірними та зобов*язання  здійснення    перерахунку  пенсії, суд, -

                        ВСТАНОВИВ:

    24.03.2009  року позивач  звернувся до суду з позовом до відповідача  про визнання дій посадових осіб неправомірними та зобов*язання  здійснення    перерахунку  пенсії.

    У судовому засіданні  позивач   позовні  вимоги підтримав   повністю  та просить позов задовольнити.

    Представник відповідача – ОСОБА_3, діюча за довіреністю,  в судовому засіданні позовні вимоги позивача  не визнала, просить відмовити  в задоволенні   позову,  вважає,  що виплати  пенсії  ОСОБА_1   здійснюються  відповідно до чинного  законодавства та згідно з розміром виділених на це  державою коштів.

    В судовому засіданні встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

    Судом установлено,  що  ОСОБА_1  є  особою, котра постраждала внаслідок  Чорнобильської катастрофи  категорії  1, визнаний інвалідом 2 групи,  має право на пільги  встановлені законом «Про статус і соціальний  захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи».

    Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України «Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування».

    Стаття 10  зазначеного Закону  передбачає, що   особі, яка має одночасне право на  різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв*язку з втратою годувальника, призначається один  із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має  право на довічну пенсію, призначається  один з видів довічної пенсії за її вибором.

    Прикінцеві положення Закону України “Про  загальнообов*язкове державне пенсійне страхування”  передбачають,  що якщо  особа має право на отримання пенсії, в тому  числі відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи”   їй призначається одна пенсія за  її вибором. При цьому  різниця між розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок  Державного бюджету України.

    Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров"я довкілля та відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

    Розділ 8 даного Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам,  віднесеним до категорій І, 2, 3. 4.  Стаття 49  цього Закону  визначає пенсії особам , віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

    Нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам,  віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника.

    Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-УІ були внесені зміни, в тому числі й до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

    Частина 3 статті 54 та стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  встановлюють нижчі розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою,  а також розміри щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у процентному співвідношенні до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

    Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008  визнані неконституційними положення пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України  на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими з 1 січня 2008 року були внесені зміни до Закону України «Про статус і соціальні захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема до статей 50, 54.

    Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна     вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх,  оскільки з об*єктивних причин  це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження  прав і свобод людини і громадянина.

    У пункті 6 рішення Конституційного Суду, зазначено, що рішення у цій справі   має преюдиціальне значення для судів  загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв*язку із правовідносинами, які  виникли внаслідок  дії  положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

    Враховуючи вищевикладене,  суд при розгляді і вирішені даного спору застосовує  норми Закону України «Про статус і соціальні захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції,  до внесення змін Законом « Про  Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін деяких законодавчих актів України».

    Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам , віднесеним до категорії І,  призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду ,  заподіяну здоров"ю,  у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 2 групи - 75 % мінімальної пенсії за віком.   Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

    Стаття 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає  підстави та умови  призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії І та у зв'язку з втратою годувальника .   Зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного  до категорії І.

    Стаття 54 ч.4  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ,   щодо яких встановлено  зв*язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими  по 2 групі інвалідності -  8 мінімальних пенсій за віком,  ураховуючи, що розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється на рівні прожиткового мінімуму.

    Суд  вважає , що даною нормою,  для даної категорії  визначений  нижній розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами статті 49 спеціального Закону передбачений максимальний розмір, то частиною 4 статті 54 даного Закону нижній розмір  державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до  1  категорії, та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

    Частина 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3108-4 від 17 листопада 2005 року) визначає, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання) внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - загальний закон), у якому призначення пенсій по інвалідності визначено розділом 4 ( статті 30-35 Закону).

    Частиною І статті 33 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування» визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності. Частина друга вищенаведеної статті визначає, що за наявності у непрацюючих інвалідів 2 і 3 груп - у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу - за їх вибором пенсія по інвалідності призначається у розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

    Зазначене посвідчує, що після внесення змін у частину третю статті 54 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  (17 листопада 2005 року) , обчислення і призначення пенсії по інвалідності здійснюється за правилами загального закону, внаслідок чого розмір пенсії по інвалідності поставлений в залежність від розміру пенсії за віком, обчисленої за нормами загального закону.

    Відповідно до частини І статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, за наявності у чоловіків - 25 років, а у жінок - 20 років страхового стажу,  встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

    Посилання відповідача на те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений  ст. 28  ч.1 Закону України «Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що зазначена стаття частиною 3 доповнена Законом України № 2505 від 25 березня 2005 року (набрав чинності з ЗІ березня 2005 року), тоді як частина 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» змінена Законом України від 17 листопада 2005 року № 3108-15 (набрав чинності з 13 грудня 2005 року).

    Не врахування відповідачем зазначених змін стало однією з причин    висновку щодо неможливості застосування стосовно позивача норм статті 28 загального закону в частині визначення мінімального розміру пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму.

    Враховуючи, що порядок обчислення мінімальної пенсії за віком встановлений лише нормами Закону України №1058, суд вважає  за необхідне  також застосувати аналогію закону, закріплену ст.9 КАС України , відповідно до якої у разі відсутності  закону,  що регулює відповідні  правовідносини , суд застосовує закон, що регулює  подібні правовідносини.

      Посилання відповідача на частину 4 ст.54 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , якою визначено , що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України,  суд не приймає, оскільки ототожнювати порядок і розмір в силу різного правового навантаження цих значень неможливо.

     Згідно статті 1 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року №2017-111  - прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

    Статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-УІ, що набрав чинності 1 січня 2008 року був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з  І січня - 470 гривень,  з 1 квітня - 481 гривня,  з 1 липня - 482 гривні,  з 1 жовтня 498 гривень.

    Таким чином, для позивача як інваліда 2 групи, особи, який постраждав       внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижній розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів.

    Крім того, суд зазначає, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що. зокрема, зазначено у рішенні №8-рп/2005 від 1 1 жовтня по справі №1-21/2005), пов"язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного прав громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та  закони України відокремлюють  певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсі призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося,  що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

    Постановляючи  судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституції принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями  І, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8 частиною 2 статті 19, статтями 22, 23. частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

    Суд, з огляду на частину 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, якою принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав  людини зазначає, що не надання правової оцінки судом першої інстанції доводам позивача, не вчинення жодної спроби проаналізувати всі підстави позову з точки зору обгрунтування вимог певними правовими нормами, свідчать про порушення судом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,  про що було зазначено у рішенні суду по справі « Проніна проти України ».

    Відмова в перерахунку пенсії Управлінням позивачу грунтується  виключно на постановах Кабінету Міністрів України,  огляд яких не підтверджує  доводи відповідача стосовно того, що будь-яким із них визначений мінімальний розмір пенсії за віком для встановлення нижчого рівня пенсії, у тому  числі інвалідам, внаслідок захворювання від аварії на ЧАЕС

    Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи  самоврядування,  їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    У відповідності до ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту " інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам І групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

    З врахуванням викладеного, наявності в матеріалах справи доказів звернення позивача до відповідача з вимогою  перерахунку та  виплати пенсії (державної, додаткової пенсій, підвищення до пенсії як інваліду війни) у розмірах, менших від зазначених ст. ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту",   відповідей відповідача на таке звернення про відмову в виплаті та перерахунку пенсії,  суд,  приходить до висновку про наявність підстав для визнання  неправомірними  дій відповідача щодо відмови в  перерахунку та виплаті  пенсії  ОСОБА_1 -  учаснику  ліквідації АЕС, який  став  інвалідом  2 групи  внаслідок  Чорнобильської катастрофи є протиправними.

    Враховуючи вищенаведене,  суд дійшов висновку, що вимоги позивача, підлягають задоволенню.

    Керуючись   п.23 Розділу 11 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких  законодавчих актів України”,  Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008  року № 10 -рп/2008,    ст. ст. 50,54  Закону України “Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи”, ст.13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”,  ст. ст. 94, 159-162  КАС  України,  суд

ПОСТАНОВИВ :

    Позовні вимоги  ОСОБА_1  -   задовольнити.

    Визнати дії Управління пенсійного фонду України в місті ОСОБА_2 по нарахуванню та сплаті  ОСОБА_1   пенсії  -   неправомірними.

    Зобов*язати  Управління пенсійного фонду України в місті ОСОБА_2 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію відповідно до вимог  ст. ст.49,50,54,67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи”,    здійснити перерахунок  його    -      державної пенсії з розрахунку  не менше 8 мінімальних пенсій  за віком - прожиткових мінімумім  для осіб, втративших працездатність;   -     додаткової пенсії -75% мінімальної пенсії за віком - прожиткового мінімуміму  для осіб, втративших працездатність;   з 01 березня  2009 року з проведенням доплати недоотриманих сум  з урахуванням вже сплачених йому  грошових сум.

    Постанова суду набирає законної сили у випадку неподання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в строк встановлений законом.

    Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Краснолиманський міський суд шляхом подання в десятиденний строк заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього в двадцятиденний строк апеляційної скарги, або в порядку передбаченому ч.5 ст.186 КАС України.

Суддя: