КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20.10.06 р. № 2/131а
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Студенця В.І.
суддів: Андрієнка В.В.
Малетича М.М.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Підгорна Т.І.,
від відповідача -Cамійленко А.А., Тужик А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Ріпкінському районі Чернігівської області
на постанову Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2006
у справі № 2/131а (Михайлюк С.І.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Чернігівське головне підприємство"Облагротехсервіс"
до Управління Пенсійного фонду України у Ріпкінському районі Чернігівської області
про визнання недійсним рішення № 36 від 24.02.2006
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство “Чернігівське головне підприємство “Облагротехсервіс” (далі – ВАТ “Чернігівське головне підприємство “Облагротехсервіс”) звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області (далі – УПФУ в Ріпкинському районі Чернігівської області) про визнання недійсним рішення № 36 від 24.02.2006 р.
Постановою господарського суду Чернігівської області від 19.06.2006 позов задоволено повністю.
УПФУ в Ріпкинському районі Чернігівської області, не погоджуючись з постановою суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповністю з’ясовані обставини, що мають значення для справи та постанову прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
ВАТ “Чернігівське головне підприємство “Облагротехсервіс” проти доводів, наведених в апеляційній скарзі заперечувало і просило постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу УПФУ в Ріпкинському районі Чернігівської області – без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Ріпкинська філія ВАТ “Чернігівське головне підприємство “Облагротехсервіс” діяла на підставі Положення про філії ВАТ “Чернігівське головне підприємство “Облагротехсервіс”, затвердженого Головою правління товариства 18.08.2000.
Наказом ВАТ “Чернігівське головне підприємство “Облагротехсервіс” № 01-к від 14.01.2004 „Про ліквідацію Ріпкинської філії акціонерного товариства” Ріпкинську філію ВАТ “Чернігівське головне підприємство “Облагротехсервіс” ліквідовано з 20.01.2004.
У зв’язку з ліквідацією Ріпкинської філії ВАТ “Чернігівське головне підприємство “Облагротехсервіс” Начальник філії 16.01.2004 звернувся до УПФУ в Ріпкинському районі з листом № 10, в якому просив провести документальну перевірку.
ВАТ “Чернігівське головне підприємство “Облагротехсервіс” листом № 99 від 17.05.2005 звернулося до Державного реєстратора Виконавчого комітету Чернігівської міської ради з повідомленням про закриття відокремленого підрозділу: Ріпкинської філії ВАТ „Чернігівське головне підприємство „Облагротехсервіс”.
Запис про закриття відокремленого підрозділу зроблено 18.05.2005, номер запису 10641040001001660.
УПФУ в Ріпкинському районі Чернігівської області 24.02.2006 прийнято рішення № 36 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками або органом Пенсійного фонду застосовано до ВАТ “Чернігівське головне підприємство “Облагротехсервіс” штрафну санкцію у вигляді пені в розмірі 22018,20 грн., з яких 8219,56 грн. за порушення, здійснені до 01.01.2004 та 13798,64 грн., за порушення, здійснені після 01.02.2004.
Відповідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, набрав чинності з 01.01.2004 ( п. 1 Прикінцевих положень) і в силу ч. 1 ст. 5 Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно п. 15 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” погашення заборгованості зі сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що виникла до 01.01.2004 року і не погашена в установленому законом порядку, здійснюється відповідно до статті 106 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій ( ч. 2 ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”).
За рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій ( ч. 5 ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”).
На недоїмку нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч. 8 ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”).
Згідно ч. 9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції:
1) у разі ухилення страхувальників, зазначених у пунктах 1 - 5 статті 14 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік в територіальних органах Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які підлягають сплаті за період ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:
10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;
20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;
50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу;
3) за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу);
4) за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми;
5) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
6) за неведення в установленому порядку обліку сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, відсутність первинних документів про обчислення та сплату страхових внесків накладається штраф у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
7) за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, передбачених цим Законом, - штраф у розмірі 50 відсотків сум несплачених або своєчасно не сплачених авансових платежів.
Відповідно до ч. 12 ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” нарахування пені, передбаченої частинами дев'ятою і десятою цієї статті, починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником, або з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку перерахування (зарахування) відповідних сум, до дня їх фактичного перерахування (зарахування) банками та організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій.
У разі оскарження страхувальниками, банками та організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій, вимоги про сплату недоїмки або рішення про накладення штрафу нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу Пенсійного фонду або позову до суду.
Згідно ч. 13 ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.
Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.
Оскарження рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладання штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення фінансових санкцій пов'язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою.
Частиною 14 ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом.
У разі якщо страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, отримали рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, і не сплатили зазначені в них суми фінансових санкцій протягом десяти робочих днів, а також не оскаржили це рішення чи не повідомили у цей строк відповідний виконавчий орган Пенсійного фонду про його оскарження, воно передається для виконання державній виконавчій службі та страхувальнику.
Суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються в тому ж порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків.
Суми пені та штрафів можуть бути включені до вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування цих фінансових санкцій пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.
Строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується ( ч. 15 ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”).
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 01.10.2003 у справі № 6/242 з ВАТ „Чернігівське головне підприємство „Облагротехсервіс” на користь УПФУ у Ріпкинському районі стягнуто 52696,47 грн. податкового боргу за рахунок активів.
Судом було встановлено, що згідно акту звірки розрахунків, що підписаний між ВАТ “Чернігівське головне підприємство “Облагротехсервіс” з УПФУ в Ріпкинському районі Чернігівської області станом на 01.07.2003 ВАТ “Чернігівське головне підприємство “Облагротехсервіс” має заборгованість перед УПФУ в Ріпкинському районі Чернігівської області на суму 52696,47 грн., з них: 28313,38 грн. – податковий борг по збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, 6280,68 грн. – пеня, 18102,41 грн. – штрафні санкції.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 23.08.2005 у справі № 16/213 задоволено позов ВАТ „Чернігівське головне підприємство „Облагротехсервіс” до УПФУ у Ріпкинському районі про визнання недійсним рішення. Суд визнав повністю недійсним рішення УПФУ в Ріпкинському районі Чернігівської області № 111 від 22.03.2005 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду України, яким ВАТ “Чернігівське головне підприємство “Облагротехсервіс” нараховано пеню в розмірі 20812,28 грн.
Як вбачається з рішення суду, оспорене рішення визнано недійсним з огляду на те, що УПФУ у Ріпкинському районі не врахувало положення чинного законодавства, зокрема, ч. 5 ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Судом також встановлено, що на виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 01.10.2003 у справі № 6/242 ВАТ „Чернігівське головне підприємство „Облагротехсервіс” 17.02.2004 платіжними дорученнями № 62 та № 63 УПФУ в Ріпкинському районі Чернігівської області було перераховано заборгованість у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у який беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно ч. 5 ст. 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій
Відповідно до п. 10.11 Інструкції про порядок обчислення в сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 та зареєстрованої Міністерством юстиції України № 64/8663 від 16.01.2004 ( далі Інструкція) у разі, коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.
При цьому протягом п'яти робочих днів після закінчення базового звітного місяця орган Пенсійного фонду складає повідомлення, у якому міститься інформація про суми розподілу сплачених коштів, за формою згідно з додатком 22 цієї Інструкції, яке надсилається (вручається) такому платнику. При цьому корінець повідомлення залишається в органі Пенсійного фонду.
Повідомлення вважається надісланим (врученим) платнику, якщо його передано посадовій особі юридичної особи або фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності, адвокату, приватному нотаріусу, під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення. Дата відправлення проставляється на корінці повідомлення.
УПФУ в Ріпкинському районі Чернігівської області не доведено, що сплачені ВАТ “Чернігівське головне підприємство “Облагротехсервіс” кошти були розподілені відповідно до вимог п. 5 ст. 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та в порядку, передбаченому п. 10.11 Інструкції.
Крім того, оспорене рішення УПФУ в Ріпкинському районі Чернігівської області прийнято 24.02.2006 відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, п.п. 16.1.2 п. 16.1, п.п. 16.3.1 п. 16.3, п.п. 16.4.1 п. 16.4 ст. 16 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Згідно п.п.16.4.1. п. 16.4 ст. 16 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Як вбачається із спірного рішення пеня на заборгованість до 01.01.2004 року нарахована в розмірі 120 % річних облікової ставки НБУ, а після 01.01.2004 – в розмірі 0.1 відсотка на суми недоїмки і фінансових санкцій, тобто до 01.01.2004 пеня нарахована на підставі п.п.16.4.1. п. 16.4 ст. 16 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а після 01.01.2004 - п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Згідно п. 15 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” погашення заборгованості зі сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що виникла до 01.01.2004 року і не погашена в установленому законом порядку, здійснюється відповідно до статті 106 цього Закону.
Статтею 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлена відповідальність страхувальників, банків, організацій, що здійснюють виплату і доставку пенсій, та їх посадових осіб.
Як вбачається із матеріалів справи заборгованість ВАТ „Чернігівське головне підприємство „Облагротехсервіс” зі сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування виникла і не була погашена в установленому законом порядку до 01.01.2004.
Оскільки заборгованість ВАТ „Чернігівське головне підприємство „Облагротехсервіс” зі сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування виникла і не була погашена в установленому законом порядку до 01.01.2004, то колегія суддів вважає, що виходячи із змісту п. 15 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” до погашення заборгованості товариства, яка виникла і не була погашена до 01.01.2004 підлягає застосуванню ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, а не п.п.16.4.1. п. 16.4 ст. 16 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що рішення № 36 від 24.02.2006 УПФУ в Ріпкинському районі Чернігівської області про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду прийнято з порушенням п. 15 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, частин 5, 9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та п. 10.11 Інструкції про порядок обчислення в сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 та зареєстрованої Міністерством юстиції України № 64/8663 від 16.01.2004.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про противоправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
УПФУ в Ріпкинському районі Чернігівської області, яке згідно п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України є суб’єктом владних повноважень і, заперечуючи проти позову належними та допустими доказами, а також наведеними обставинами, в тому числі і в апеляційній скарзі не довело правомірності прийняття оспореного рішення.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування постанови господарського суду Чернігівської області від 19.06.2006.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
1. Постанову господарського суду Чернігівської області від 19.06.2006у справі № 2/131а залишити без змін, а апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області - без задоволення.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України з дня складення ухвали в повному обсязі.
3. Повний текст ухвали складено 06.11.2006.
4. Копію ухвали надіслати сторонам.
Головуючий суддя Студенець В.І.
Судді
Андрієнко В.В.
Малетич М.М.