КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21.11.06 р. № 28/74
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Малетича М.М.
Студенця В.І.
при секретарі: Солонець К.В.
За участю представників:
від позивача - Третьякова О.І., Загородня Д.М., Мельник Е.О.
від відповідача - Руденко К.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків
на постанову Господарського суду м.Києва від 11.09.2006
у справі № 28/74 (Євсіков О.О.)
за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"
до СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
АЕК «Київенерго» звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29.06.04р. №000091604/0.
Постановою Господарського суду міста Києва від 11.09.2006 р. позовні вимоги задоволені повністю.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду в якій просить постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що постанова місцевого господарського суду прийнята з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми матеріального права.
Зокрема скаржник стверджує про те, що при проведенні перевірки АЕК «Київенерго» було встановлено перевищення звітних технологічних витрат електроенергії позивача над нормативними технологічними витратами, вироблення втраченої електроенергії не є діяльністю, спрямованою на одержання прибутку, тобто, зазначені витрати не можуть включатися до складу валових витрат.
Відповідач стверджує, що виробленої позивачем електричної енергії, витраченої понад встановлені нормативи, не існує, оплата за неї не надійшла, тобто у операції з продажу електричної енергії, витраченої понад встановлені нормативи, відсутня ознака господарської діяльності - отримання прибутку.
Враховуючи наведені обставини відповідач стверджує про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29.06.2004 р. №000091604/0 є обґрунтованим та законним.
Позивач просив апеляційний суд постанову місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків було прийняте податкове повідомлення-рішення від 29.06.2004 № 000091604/0.
Даним рішенням позивачу згідно з п. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5, п. 1.3 ст. З, п. 10.1 ст. 10 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 17.1.3, 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4.740.180,00 грн., в т.ч. 2.565.100,00 грн. - основний платіж та 2.084.080,00 грн. -фінансові санкції.
Спірне повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків акта перевірки № від 24.06.2004 № 428/16-4/00131305, яким встановлено, що АЕК "Київенерго" в порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" віднесено до складу валових витрат витрати у розмірі 8.853.669,00 грн., пов'язані з втратою електроенергії понад законодавчо встановленні нормативи.
В акті перевірки вказано, що відповідно до „Положення про порядок врахування частки понаднормативних витрат електроенергії при формуванні роздрібних тарифів на електроенергію", затвердженого Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ) від 19.04.2002 № 398, право на врахування частки понаднормативних витрат в формуванні роздрібного тарифу мають підприємства, які:
а) виконують поточні зобов'язання з повної оплати електроенергії, купованої на
оптовому ринку електричної енергії, згідно з договором між ДІЇ "Енергоринок" та
ліцензіатом протягом останніх двох місяців при першому поданні документів на розгляд
НКРЕ та протягом шести останніх місяців при наступних звертаннях;
б) взяли зобов'язання щодо зниження понаднормативних витрат електроенергії
протягом року та подали інвестиційну програму на поточний рік.
АЕК "Київенерго" вищезазначеною можливістю не скористалось, при формуванні роздрібного тарифу нею не було враховано частки понаднормативних витрат. Як наслідок відшкодування вартості затрат на виробництво втраченої понад нормативи електричної енергії АЕК "Київенерго" не отримала.
Отже, в акті перевірки вказується, що АЕК "Київенерго" не скористалося можливістю щодо врахування понаднормативних втрат при формуванні роздрібних тарифів на електроенергію, при цьому не зазначається чи виконувалися АК "Київенерго" вимоги, викладені в „Положенні про порядок врахування частки понаднормативних витрат електроенергії при формуванні роздрібних тарифів на електроенергію", які надавали право щодо врахування понаднормативних втрат при формуванні роздрібних тарифів на електроенергію.
При цьому в акті перевірки зазначено, що понаднормативні втрати електроенергії є витратами, що не пов'язані з веденням господарської діяльності, тому дані витрати не відносяться до складу валових витрат підприємства.
З урахуванням наведеного відповідачем у акті перевірки зроблено висновок про те, що в порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" витрати на придбання товарів (робіт, послуг), понесені в зв'язку з виробництвом електроенергії, втраченої при транспортуванні в мережах понад затвердженні постановами НКРЕ нормативи, не були використані позивачем у власній господарській діяльності, являються невиробничими витратами і не підлягають включенню до складу валових витрат.
Відповідно до статуту АЕК "Київенерго" від 15 червня 1998 року (реєстраційний № 02796) предметом діяльності компанії АЕК "Київенерго" є виробництво, транспортування, передача, розподіл та постачання електричної і теплової енергії на основі відповідних ліцензій.
Законом України "Про електроенергетику" від 16.10.1997 № 575/97-ВР, який визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі, встановлено, що електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики, є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу (ст. 1 цього Закону).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про електроенергетику" постачання електричної енергії споживачу проводиться за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору.
Передача енергії проводиться шляхом транспортування енергії за допомогою мереж.
Специфіка постачання електроенергії полягає в тому, що при її транспортуванні за допомогою електромереж виникають втрати електроенергії, які є суто фізичним явищем і залежать від природних факторів.
Пунктом 3.7.1 „Умов та правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом", що затверджені постановою НКРЕ від 13 червня 1996 року № 15/1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 8 серпня 1996 року за № 433/1458, визначено, що ліцензіат, тобто суб'єкт підприємницької діяльності, зареєстрований у встановленому порядку, який отримав ліцензію на постачання електричної енергії за регульованим тарифом та зобов'язаний дотримуватися ліцензійних умов і виконувати рішення НКРЕ, має право одержувати від споживачів, яким він постачає електричну енергію, плату за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з вимогами п. 3.7.4.
Відповідно до пункту 3.7.4 роздрібний тариф на спожиту споживачами електроенергію розраховується виходячи з наступних показників:
- групи споживачів у відповідності до нормативних методик (документів),
затверджених НКРЕ;
- класу споживачів у відповідності до нормативних методик (документів),
затверджених НКРЕ;
- класу напруги електромереж, через які пройшла електрична енергія до кінцевого
споживача;
- прогнозованої середньої закупівельної ціни електроенергії на розрахунковий
місяць, на який визначаються роздрібні тарифи на електроенергію, грн./МВт.год.;
- економічного коефіцієнту нормативних технологічних витрат електроенергії на
першому класі напруги;
- тарифу на передачу електроенергії місцевими (локальними) електромережами,
грн./МВт.год.;
- тарифу на постачання електроенергії, грн./МВт.год.
Порядком формування роздрібного тарифу на електроенергію для споживачів (крім населення і населених пунктів) ліцензіатами з постачання електроенергії за регульованим тарифом, що затверджений постановою НКРЕ від 22 січня 2001 року № 47, передбачений місячний розрахунковий період.
Формула для розрахунку роздрібного тарифу на електричну енергію, що вказана в Порядку формування роздрібного тарифу на електроенергію для споживачів (крім населення і населених пунктів) ліцензіатами з постачання електроенергії за регульованим тарифом, містить такі ж чинники, які передбачені в Умовах та правилах здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом.
При цьому ні Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, ні Порядком формування роздрібного тарифу на електроенергію для споживачів (крім населення і населених пунктів) ліцензіатами з постачання електроенергії за регульованим тарифом не передбачено, що при розрахунку роздрібного тарифу на електроенергію враховуються понаднормативні втрати.
Постановою від 19 квітня 2002 року № 398 НКРЕ затверджено „Положення про порядок врахування частки понаднормативних витрат електроенергії при формуванні роздрібних тарифів на електричну енергію".
Відповідно до пункту 1.2 „Положення про порядок врахування частки понаднормативних витрат електроенергії при формуванні роздрібних тарифів на електричну енергію" це Положення поширюється на всіх ліцензіатів з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, які розраховують роздрібні тарифи на електричну енергію відповідно до постанови НКРЕ від 22.01.2001 № 47 „Про затвердження „Порядку формування роздрібного тарифу на електроенергію для споживачів (крім населення і населених пунктів) ліцензіатами з постачання електроенергії за регульованим тарифом" (із змінами та доповненнями) та виконують хоча б одну із таких умов:
а) виконують поточні зобов'язання з повної оплати електроенергії, купованої на
оптовому ринку електричної енергії, згідно з договором між ДП "Енергоринок" та
ліцензіатом протягом останніх двох місяців при першому поданні документів на розгляд
НКРЕ та протягом шести останніх місяців при наступних звертаннях;
б) взяли зобов'язання щодо зниження понаднормативних витрат електроенергії
протягом року та подали інвестиційну програму на поточний рік.
В пункті 1.4 „Положення про порядок врахування частки понаднормативних витрат електроенергії при формуванні роздрібних тарифів на електричну енергію" вказано, що ліцензіати, які виконують одну із умов пункту 1.2, мають право подати до НКРЕ заяву про врахування частки понаднормативних витрат електроенергії при формуванні роздрібних тарифів для споживачів.
Відповідно до пункту 2.1 „Положення про порядок врахування частки понаднормативних витрат електроенергії при формуванні роздрібних тарифів на електричну енергію" право враховувати протягом наступних шести місяців при розрахунку роздрібних тарифів економічний коефіцієнт технологічних витрат електроенергії ліцензіат отримував лише у випадку, якщо він виконував поточні зобов'язання з повної оплати електроенергії, купованої на Оптовому ринку електричної енергії та у разу прийняття Національною Комісією Регулювання Електроенергетики України позитивного рішення з даного питання.
Згідно з пунктом 1.3 даного Положення понаднормативні технологічні витрати електроенергії - це різниця між звітними технологічними витратами електроенергії і нормативними значеннями технологічних витрат електроенергії.
Технологічними витратами електроенергії називається сума втрат електроенергії в елементах електричних мереж, витрат електроенергії на власні потреби підстанцій та витрат електроенергії на плавлення ожеледі.
Нормативне значення технологічних витрат електроенергії на передачу електричними мережами - це сума значень технічних розрахункових втрат в елементах електричних мереж та нормативних витрат електроенергії на власні потреби підстанцій.
Як вбачається з матеріалів справи та зазначено в довідці начальника електротехнічної служби АЕК "Київенерго", нормативне значення технологічних витрат електроенергії АЕК "Київенерго" залежить від розрахункових значень витрат та узагальнює витрати у значній кількості різноманітного обладнання. Окрім цього розрахунки передбачають використання номінальних (паспортних) характеристик обладнання. Однак на практиці термін експлуатації та режими навантаження створюють умови для суто природного старіння електрообладнання, характеристики якого з часом суттєво погіршуються викликаючи збільшення втрат електричної енергії. Враховуючи значну кількість електрообладнання у АЕК "Київенерго", втрати електричної енергії у мережах значно впливають на загальне значення втрат та обумовлюють різницю між нормативним та фактичним значенням втрат. Значною додатковою складовою понаднормативних втрат у мережах є відхилення схеми мереж від нормального режиму, за яким розраховуються нормативні втрати. Причинами відхилення є пошкодження обладнання або створення ремонтних схем для проведення профілактичних та планово-ремонтних робіт.
Виходячи з вищевикладеного, втрати електроенергії, в тому числі як в межах нормативних значень технологічних втрат електроенергії, так і понаднормативні технологічні втрати, є втратами, які супроводжують процеси передання електричної енергії.
При цьому законодавством не визначені обсяги нормативних значень технологічних втрат електроенергії.
Постановою НКРЕ від 15 січня 2003 року № 23 внесені зміни до Постанови "Про затвердження Положення про порядок врахування частки понаднормативних витрат електроенергії при формуванні роздрібних тарифів на електричну енергію", відповідно до яких збільшилися вимоги до ліцензіата, дотримання яких надає право ліцензіату, враховувати частку понаднормативних втрат електроенергії при формуванні роздрібних тарифів на електричну енергію.
Так, в пункті 1.2 „Положення про порядок врахування частки понаднормативних витрат електроенергії при формуванні роздрібних тарифів на електричну енергію" із змінами, внесеними 15 січня 2003 року, вказано, що Положення поширюється на всіх ліцензіатів з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, які розраховують роздрібні тарифи на електричну енергію відповідно до постанови НКРЕ від 22.01.2001 № 47 "Про затвердження Порядку формування роздрібного тарифу на електроенергію для споживачів (крім населення і населених пунктів) ліцензіатами з постачання електроенергії за регульованим тарифом" (із змінами та доповненнями), виконують поточні зобов'язання з повної оплати електроенергії, купованої на оптовому ринку електричної енергії, згідно з договором між ДП "Енергоринок" та ліцензіатом протягом останніх шести місяців та взяли на себе зобов'язання щодо зниження понаднормативних витрат електроенергії протягом року за умови повної оплати електроенергії протягом періоду врахування частки понаднормативних технологічних витрат при формуванні роздрібних тарифів на електричну енергію.
В окремих випадках, за відсутності повної оплати електроенергії, купованої на оптовому ринку електричної енергії, згідно з договором між ДП "Енергоринок" та ліцензіатом протягом останніх шести місяців, НКРЕ має право врахувати частку понаднормативних витрат при розрахунку економічного коефіцієнта нормативних технологічних витрат електроенергії на передачу місцевими локальними електромережами 2 класу, згідно з п. 2 цього Порядку під зобов'язання ліцензіата щодо зниження понаднормативних витрат електроенергії протягом року та здійснення оплати купованої на Оптовому ринку електричної енергії не нижче рівня, встановленого НКРЕ.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" у перевіреному періоді списувались на виробництво вартість тих паливних витрат, виробничих послуг, сировини та допоміжних матеріалів, а також інших витрат, які були використані на виробництво електричної енергії, що здійснювалось у відповідності до вимог чинного законодавства України з питань бухгалтерського та податкового обліку.
Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
В пункті 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" наведений перелік витрат, які не відносяться до складу валових витрат підприємства. В даному переліку понаднормативні втрати електроенергії не значаться.
Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
З урахуванням наведеного суд вважає, що оскільки при купівлі-продажу електроенергії передача електричної енергії проводиться за допомогою електричних мереж і втрати електроенергії, в тому числі як в межах нормативних значень технологічних втрат електроенергії, так і понаднормативні технологічні втрати, є втратами, які супроводжують
процеси передавання електричної енергії, то дані втрати є такими, що об'єктивно пов'язані з веденням господарської діяльності і відносяться до складу валових витрат.
Таким чином суд дійшов висновку, що позивачем правомірно та у відповідності до п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" було віднесено до складу валових витрат витрати у розмірі 8.853.669,00 грн., пов'язані з втратою електроенергії, понад законодавче встановленні нормативи, оскільки вказані витрати понесенні позивачем при здійсненні діяльності (виробництво, продаж та транспортування електроенергії), направленої на отримання доходу в грошовій (матеріальній) або нематеріальній формах.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.07.2005 у справі призначалась судово-бухгалтерська експертиза.
На вирішення експерту ставились наступні питання:
- чи підтверджуються документально висновки акта Спеціалізованої державної
податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків №428/16-
4/00131305 від 24.06.2004 "Про результати позапланової перевірки Акціонерної
енергопостачальної компанії "Київенерго" з питання дотримання вимог законодавства щодо
безоплатного відпуску споживачам електричної і теплової енергії за період з 01.01.2003
року по 01.01.2004 року" щодо того, що величина вартості паливних витрат, виробничих
послуг, сировини та допоміжних матеріалів та інших витрат, раніше списаних на
виробництво електричної енергії, що витрачена при транспортуванні понад законодавче
затверджені нормативи, становить 8853,669 тис. грн.?;
- якщо підтверджуються, то в яких сумах та в розрізі яких конкретних
господарських операцій позивача зобов'язань?
До матеріалів справи долучено висновок експертів Київського науково - дослідного інституту судових експертиз № 3070 від 07.06.2006 у господарській справі № 28/74.
У вказаному висновку зазначено, що висновки акта Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків №428/16-4/00131305 від 24.06.2004р. "Про результати позапланової перевірки Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" з питання дотримання вимог законодавства щодо безоплатного відпуску споживачам електричної і теплової енергії за період з 01.01.2003 року по 01.01.2004 року" щодо того, що величина вартості паливних витрат, виробничих послуг, сировини та допоміжних матеріалів та інших витрат, раніше списаних на виробництво електричної енергії, що витрачена при транспортуванні понад законодавче затверджені нормативи, становить 8853,669 тис. грн., документально не підтверджуються.
Згідно з п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 цієї статті у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Згідно з пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим
пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Належних та допустимих доказів того, що посадову особу чи посадових осіб позивача засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків, а також того, що позивач декларував переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, суду не надано.
Зважаючи на те, що суд визнав відсутність суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) з податку на прибуток за розглянути епізодом у загальній сумі 2.565.100,00 грн., застосування штрафних санкцій у розмірі 2.084.080,00 грн. на підставі пп. 17.1.3 та пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є необгрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.
З урахуванням викладеного суд вважає, що постанова Господарського суду м. Києва від 11.09.2006 року у справі № 28/74 прийнята у відповідності до встановлених фактичних обставин справи і норм чинного законодавства України.
У зв`язку з цим підстав для зміни або скасування прийнятої постанови Київський апеляційний господарський суд не вбачає, а отже апеляційна скарга Спеціальної державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 102, 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ:
1. Постанову Господарського суду міста Києва від 11.09.2006 року у справі № 28/74 залишити без змін, а апеляційну скаргу Спеціальної державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків – без задоволення.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України з дня складення ухвали в повному обсязі.
3. Ухвалу в повному обсязі складено 24.11.2006 р.
Головуючий суддя Андрієнко В.В.
Судді
Малетич М.М.
Студенець В.І.