Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. 1-го Травня, 24, 10008, (0412) 47-26-44

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Франовської К.С.,

суддів Широкової Л.В., Худякова А,М.,

при секретарі судового

засідання ОСОБА_1

з участю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Черняхівському районі Житомирської області на

рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 07 травня 2010 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Черняхівському районі Житомирської області про визнання незаконною відмови в переведенні на пенсію державного службовця, зобов’язання відповідача щодо переведення на пенсію державного службовця та проведення перерахунку пенсії, -

встановила:

У березні 2010 року суддя Житомирського районного суду Чернявський М.В. звернувся в суд з позовом і зазначив, що з липня 1995 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області і одержує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ”.

У зв”язку із досягненням 8.02.2009 року пенсійного віку 60-ти років, вказує позивач, в лютому 2010 року він звернувся до відповідача з заявою про переведення його на пенсію державного службовця відповідно до Закону України „Про державну службу”.

Оскільки відповідач відмовив йому у такому переведенні на інший вид пенсії, позивач просив суд визнати таку відмову незаконною та зобов”язати його перевести на пенсію державного службовця з моменту звернення 1.02.2010 року та перерахувати пенсію з цієї ж дати.

Рішенням Черняхівського районного суду від 7 травня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Управління Пенсійного фонду України у Черняхівському районі подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення,

посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Так, зазначає відповідач, Закон „Про державну службу” не є всеохоплюючим, його норми щодо призначення пенсії державного службовця застосовуються виключно у випадках визначених законами України, що регулюють діяльність зазначених категорій осіб. Крім того, вказує Управління Пенсійного фонду, посада судді не відноситься до категорії державних службовців, а пенсія за Законом „Про державну службу” судді може бути призначена тільки у разі виходу у відставку за умови наявності відповідного віку і стажу роботи.

Розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на переведення на пенсію державного службовця відповідно до ст.43 Закону України „Про статус суддів” та ст.37 Закону України „Про державну службу”, а відмова відповідача суперечить вимогам ст.46 Конституції України.

Такий висновок суду грнтується на матеріалах справи та чинному законодавстві.

Суд встановив, що на час звернення до Управління Пенсійного фонду України у Черняхівському районі з заявою про переведення його на пенсію державного службовця на підставі ст.43 Закону України „ Про статус суддів” та ст.37 Закону України „ Про державну службу”, позивач з 1995 року одержував пенсію за Законом „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ”, з - 2004 року працює суддею, досяг 60-річного віку, має стаж державної служби 39 років 9 місяців (а.с.9).

Рішенням Управління Пенсійного фонду у Черняхівському районі від 19 березня 2010 року позивачу відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця у зв”язку з тим, що він продовжує працювати на посаді судді (а.с.11).

Так, згідно із ст.37 Закону України „Про державну службу” на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку за наявності загального трудового стажу для жінок - не менше 20 років, для чоловіків - не менше 25 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, на момент звернення позивача за переведенням на пенсію державного службовця, -дотримані всі вимоги Закону і набуто право на даний вид пенсії.

Відповідно до вимог ст.6 Закону України „Про пенсійне забезпечення” право вибору пенсії належить особі, яка має право на пенсію.

Позивач вибрав пенсію державного службовця.

Та обставина, що на час звернення із заявою про переведення на пенсію державного службовця позивач працював, не є підставою для відмови у призначенні пенсії відповідно до ст.37 Закону „Про державну службу”, оскільки пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується.

Діючим законодавством не встановлено інших, ніж передбачені статтею 37 Закону України „ Про державну службу” умов для нарахування пенсії державним службовцям-суддям, які після досягнення пенсійного віку продовжують працювати на посаді судді.

Відмовляючи ОСОБА_2 у переведенні на пенсію державного службовця, відповідач не врахував, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист. Згідно зі ст. 46 Конституції України це право гарантується .

загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок внесків громадян, підприємств, установ , а також бюджетних і інших джерел соцзабезпечення.

Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій у разі досягнення особою передбаченого законом віку.

Що стосується щомісячного довічного утримання, то з пенсійним забезпеченням воно не пов”язане, оскільки є особливою формою соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слутує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов”язків суддів. Фінансування щомісячного довічного грошового утримання здійснюється не з Пенсійного фонду, а з Державного бюджету України.

За таких обставин, ухвалене судом першої інстанції рішення є законним, обгрунтованим, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Черняхівському районі Житомирської області відхилити.

Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 07 травня 2010 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.