Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. 1-го Травня, 24, 10008, (0412) 47-26-44

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Франовської К.С.

суддів Широкової Л.В., Худякова А.М.

при секретарі судового

засідання ОСОБА_1

з участю ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду від 26 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,-

встановила:

У березні 2010 року повнолітня ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до батька ОСОБА_2 про стягнення аліментів на своє утримання у твердій грошовій сумі 400 грн. на місяць, посилаючись на потребу у матеріальній допомозі у зв»язку з навчанням у Новоград- Волинському економіко-гуманітарному коледжі на платній основі.

У травні 2010 року позивач змінила позовні вимоги і просила визначити розмір аліментних стягнень у 1/3 частині доходів відповідача.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 26 травня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання в розмірі ? частини з усіх видів заробітку на період навчання у Новоград- Волинському економіко-гуманітарному коледжі, без урахування канікул, починаючи з 29 березня 2010 року. Допущено негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Не погоджуючись із рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування рішення з ухваленням нового про відмову у позові, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. Так, зазначає відповідач, суд першої інстанції не врахував, що на його утримання знаходиться двоє неповнолітніх дітей і у зв»язку з невисокою зарплатою він не має змоги надавати матеріальну допомогу позивачці у зв»язку з навчанням.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, рішення- скасуванню з ухваленням нового про відмову у позові, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.І ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв»язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов»язані утримувати їх до досягнення 23-х років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Пленум Верховного Суду України у п.20 постанови №3 від І5 травня 2006 року « Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо: батьківства, материнства та стягнення аліментів», роз»яснив, що обов»язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, що продовжують навчання після досягнення повноліття, виникає за обов»язкової сукупності таких юридичних фактів : -

1)досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років ;

2)продовження ним навчання ;

3)потреба у зв»язку з цим у матеріальній допомозі;

4)наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Суд встановив, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3Г.(а.с.2) . Судовим рішенням ОСОБА_2 був зобов»язаний до сплати аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 у розмірі ? частини заробітку, з вересня 1998 року - у розмірі 1/6 до повноліття дитини, 16січня 2010 року.

Як встановлено, ОСОБА_3 після досягнення повноліття продовжує навчання у Новоград-Волинському економіко-гуманітарному коледжі з 1 вересня 2007 року по 30 червня 2012 року на умовах контракту з оплатою за навчання в рік 5500 грн .(а.с.9) і знаходиться на утриманні свої матері ОСОБА_5 (а.с.5). Середній заробіток ОСОБА_5 становить 633 грн. на місяць (а.с.10).

Відтак, суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_3 потребує матеріальної допомоги у зв»язку з навчанням (для його оплати).

Проте, встановлюючи факт можливості відповідача надавати матеріальну допомогу дочці, суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідач має на утриманні 2-х неповнолітніх дітей від повторного шлюбу - сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_7, 2000 р.н.(а.с.21,22), надає матеріальну допомогу непрацездатній матері та бабусі. Середній заробіток ОСОБА_2 становить 840 грн. на місяць (а.с.24) .

Інших доходів, приватного житла, земельної ділянки та ін.. відповідач не має.

За таких обставин, колегія суддів не може погодитись із висновком суду про можливість ОСОБА_2 надавати матеріальну допомогу повнолітній дочці ОСОБА_4, що навчається.

Оскільки право повнолітніх дітей, що продовжують навчання, на аліменти, не є абсолютним і пов»язується з матеріальним становищем платника аліментів, то у позові ОСОБА_3 слід відмовити.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити .

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду від 26 травня 2010 року скасувати, ухваливши нове, яким у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,- відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.