Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. 1-го Травня, 24, 10008, (0412) 47-26-44

Колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Франовської К.С

суддів Широкової Л.В.

ОСОБА_1

при секретарі судового

засідання ОСОБА_2

з участю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4 на рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 25 листопада 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та акціонерного товариства „Індекс-Банк” про відшкодування матеріальної шкоди, -

встановила:

У листопаді 2008 р. ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом. На обґрунтування позову позивач посилався на те, що ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 25 вересня 2003 р. змінено рішення Любарського районного суду від 16 квітня 2003 р. та зменшено розмір стягнутої з ОСОБА_5 на їх користь шкоди до 46757 грн. 46 коп. Дане рішення звернуто до виконання. Проте, посадові особи, філії „Житомирська дирекція” АТ „Індекс Банк”, де боржник ОСОБА_5 працює директором, не проводили своєчасного та в повній мірі утримання з його заробітної плати сум на виконання рішення суду. Крім того, ОСОБА_3 зазначив, що в результаті інфляційних процесів вони зазнали збитків, і вважає, що їх відповідачі повинні відшкодувати в солідарному порядку. В цей період ОСОБА_5 користувався їх коштами, і тому повинен відшкодувати їм проценти за користування чужими коштами. Такими діями відповідачів їм заподіяно моральної шкоди, яка виразилась у втраті душевної рівноваги та спокою, порушенні зв’язків з оточуючими, постійних конфліктах, втраті ділового авторитету. Так, тривалий час боржник ОСОБА_5 без поважних причин ухилявся від виконання зобов’язань, в той час як вони потребували коштів для лікування та оперативного втручання, а керівництво банку сприяло його діям. На підставі викладеного ОСОБА_3 просив стягнути з відповідача ОСОБА_5 на його користь та на користь ОСОБА_4 17725 грн. 01 коп. процентів за

користування чужими грошовими коштами; стягнути з відповідачів ОСОБА_5 та акціонерного товариства „Індекс-Банк” в солідарному порядку на його користь та на користь ОСОБА_4 14755 грн. 03 коп. встановленого індексу інфляції за час прострочення боргу; 3 % річних від простроченої суми в сумі 3092 грн. 45 коп., по 5000 грн. моральної шкоди та судові витрати.

В процесі розгляду справи позивач ОСОБА_3 уточнив позовні вимоги, просив стягнути, з акціонерного товариства „Індекс-Банк” на його користь 92 грн. 75 коп. інфляційних, 3 % річних в сумі 19 грн. 16 коп. та 500 грн. моральної шкоди; - з ОСОБА_5 на його користь 3299 грн. 79 коп. інфляційних, 3 % річних в сумі 885 грн. 92 коп., проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 5540 грн. 28 коп. та 3000 грн. моральної шкоди; стягнути з акціонерного товариства „Індекс-Банк” на користь ОСОБА_4 452 грн. 95 коп. інфляційних, 3 % річних в сумі 80 грн. 86 коп. та 500 грн. моральної шкоди;, - 3 ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 7512 грн. 18 коп. інфляційних, 3 % річних в сумі 1453 грн. 35 коп., проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 8817 грн. 25 коп. та 6000 грн. моральної шкоди (а.с.176-183).

Рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області від 25 листопада 2009 року в позові ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та акціонерного товариства „Індекс-Банк” про відшкодування матеріальної шкоди відмовлено за безпідставністю.

Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до іншого суду з підстав неправильного застосування норм матеріального права, неповного встановлення обставин, що мають істотне значення для справи та невідповідності висновків суду обставинам справи.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначив, що висновок суду про те, що дані правовідносини регулюються Законом України „Про виконавче провадження”, а не нормами цивільного законодавства є помилковим, оскільки правовою підставою виникнення права позивачів на вимогу стягнення боргу та обов’язків відповідачів щодо сплати боргу виникли на підставі рішення суду, дані відносини врегульовані п.5 ст.11, ст. ст.509, 625 ЦК України, які при вирішенні спору суд не застосував.

Також ОСОБА_3 зазначив, що не розглянутими залишились його позовні вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами з підстав передбачених ст.536 ЦК України та про стягнення моральної шкоди. Крім того, позивач вказує на неправильне застосування судом ст.70 Закону України „Про виконавче провадження”.

В запререченнях на апеляційну скаргу відповідачі просять апеляційну скаргу відхилити, а рішення залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Районний суд, відмовляючи в позові, керувався тим, що правовідносини виникли між сторонами після стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3Є та ОСОБА_4 грошової суми за рішенням суду. За висновком суду позивачі не мають права на застосування до відповідачів санкцій, передбачених ст.625 ЦК України, оскільки правовідносини сторін виникли не з приводу порушення зобов’язання відповідачами, а з примусового виконання рішення суду і регулюються Законом України „Про виконавче провадження”.

Такий висновок суду першої інстанції є обґрунтованим.

Судом встановлено, що рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 16 квітня 2003 року з ОСОБА_5 на користь позивачів стягнуто 48757 грн.46 коп. заподіяних збитків та моральної шкоди, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 29 березня 2000 р. з вини відповідача ОСОБА_5 Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 25 вересня 2003 р. зменшено розмір стягнутої з ОСОБА_5 на користь позивачів шкоди до 46757 грн. 46 коп. (а.с.211-215).

Дане рішення у встановленому порядку звернуто до виконання та 13 серпня 2004 р. виконавчі листи про стягнення коштів із ОСОБА_5 надійшли на адресу АТ „Індекс Банк” для виконання за місцем роботи боржника шляхом відрахування з його заробітної плати.

На відповідних аркушах справи є копії платіжних доручень, з яких вбачається, що з 31 серпня 2004 року по 28 листопада 2008 р. позивачам здійснювались перерахування сум, утриманих із зарплати ОСОБА_5 на виконання рішення суду згідно виконавчого листа (а.с.27-79).

На час звернення позивачів до суду - листопад 2008 року - рішення знаходилось в стадії виконання.

Матеріалами справи доведено, що ОСОБА_5 від виконання судового рішення не ухилявся, а погашення суми боргу з його заробітної плати здійснювалось відповідно до Закону України „Про виконавче провадження”.

Доводи апеляційної скарги про неправильне визначення розміру відрахувань, безпідставні. Відповідно до положень ст.70 Закону „Про виконавче провадження” вид стягнень, які здійснювались із зарплати ОСОБА_5, не відносяться до тих, які допускають відрахування до повного погашення боргу в розмірі 50%.

ОСОБА_3Є та ОСОБА_4 пред’явили позов на підставі ст.625 ЦК України, яка регулює умови відповідальності боржника за порушення ним грошового зобов’язання та визначає правові наслідки прострочення боржником такого зобов’язання.

Між тим правовідносини, що існують між сторонами, виникли не з приводу порушення грошового зобов’язання, взятого відповідачем, а з примусового виконання рішення та регулюються нормами законодавства про виконавче провадження, а тому підстав для задоволення позову немає.

Не вбачає колегія суддів і підстав для висновку про порушення районним судом норм процесуального права при ухваленні даного рішення. Вирішуючи спір, суд прийшов до висновку про безпідставність як основних позовних вимог, так і похідних і тому повністю відмовив у позові.

Підстав для скасування ухваленого рішення немає.

Керуючись ст.ст. 303-304, 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 25 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.