Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. 1-го Травня, 24, 10008, (0412) 47-26-44

РІШЕННЯ

Іменем України

22 листопада 2010 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Франовської К.С.,

суддів Широкової Л.В., Худякова А.М.,

при секретарі судового ОСОБА_1

засідання

з участю ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Житомипського районного суду Житомирської області від 30 вересня 2010 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Третьої Державної Житомирської нотаріальної контори про скасування свідоцтва про право відповідача на спадщину за законом та скасування реєстрації права власності та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, державного нотаріуса Третьої Державної Житомирської нотаріальної контори, треті особи, які не заявляють самостійних вимог, - ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом і визнання дій нотаріуса протиправними, -

встановила:

В серпні 2009 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 та Третьої Житомирської державної нотаріальної контори про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 24 лютого 2009 року ОСОБА_4 про право власності на ? житлового будинку №72 по вул..Байка в селі Лука Житомирського району після смерті матері ОСОБА_6, посилаючись на те, що нотаріус, при видачі свідоцтва не врахував, що спадщина після смерті матері прийнята ще двома спадкоємцями, - нею та братом ОСОБА_7 Крім того, позивач просила скасувати реєстрацію права власності на спадкове майно.

У квітні 2010 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Третьої Житомирської державної нотаріальної контори та ОСОБА_2 про визнання дій нотаріуса по видачі ОСОБА_2 10 лютого 2000 року свідоцтва про право на спадщину за законом у вигляді грошового вкладу в Ощадбанку після смерті матері ОСОБА_6-протиправними, а самого свідоцтва- недійсним, посилаючись на те, що ОСОБА_2 не прийняла у встановлений законом строк спадщину, а тому не має права на спадкове майно.

Ухвалою судді від 21 квітня 2010 року позови ОСОБА_2 та ОСОБА_4 об»єднані в одне провадження.

Рішенням Житомирського районного суду від ЗО вересня 2010 року у задоволенні позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання про скасування рішення в частині відмови їй у позові і ухвалення нового рішення про задоволення позову, посилаючись на неповное з»ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи в частині факту прийняття спадщини, та порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення, рішення - скасуванню з ухваленням нового з таких підстав.

Відмовляючи у позові ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що до повноважень суду не віднесено право скасування документів.

З таким висновком суду повністю погодитись неможливо, виходячи з наступного. Як вбачається із змісту позовних вимог, позивач, в силу юридичної необізнаності, іменувала свої вимоги як «скасування свідоцтва та реєстрації права власності». Між тим, зміст позовних вимог та викладені правові підстави, яких суд не дослідив, вказують на те, що позивач оспорює видане свідоцтво про право на спадщину і, відповідно, проведену на підставі даного свідоцтва реєстрацію права власності на будинок. Такі вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства і суду слід було вирішити спір по суті заявлених вимог.

Неможливо погодитись і з висновками суду за позовом ОСОБА_4

Вирішуючи даний позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 мала прав на спадщину як спадкоємиця першої черги. Між тим, ОСОБА_4, окрім оспорюванн факту прийняття спадщини сестрою, вказував на те, що остання приховала в нотаріальні конторі наявність інших спадкоємців. Ці вимоги залишились поза увагою суду.

За таких обставин, ухвалене судом рішення не може бути визнано законним і обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового, приймаючи до уваги такс

Відповідно до ст. 66 Закону України „Про нотаріат”, спадкоємець має право одержати свідоцтво про право на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину - це саме той документ, який посвідчує права спадкоємця на спадкове майно, точніше перехід права власності на майно спадкодавця до спадкоємця. Крі цього, якщо успадковане майно підлягає обов’язковій державній реєстрації (нерухомість), то свідоцтво про право на спадщину є для спадкоємців правовстановлюючим документом.

Свідоцтво про право на спадщину може бути визнаним недійсним за рішенням суду, який буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом .

Тобто, свідоцтво про право на спадщину може бути визнане недійсним тільки в судовому порядку за позовом заінтересованої особи особи.

Суд встановив, що 16 березня 1997 року померла ОСОБА_6. Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на належне їй майно : 1/2 житлового будинку №72 по вул. Байка в селі Лука Житомирського району та грошовий вклад з належними процентами та всіма видами компенсацій, які зберігались у філії Житомирського відділення Ощадбанку України № 7899/020 в селі Лука Житомирського району та області на рахунку № 07500060 ОСОБА_6

За життя, 11 жовтня 1980 року ОСОБА_6 склала заповіт, яким заповіла все належне їй майно своїм трьом дітям в 1/3 частині кожному : ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7 (а.с.7).

Згідно матеріалів справи, свідоцтва про право на спадщину за законом видані:

1)ОСОБА_2 10 лютого 2000 року Третьою Житомирською державною нотаріальною конторою на грошовий вклад ОСОБА_4. Н.С. у відділенні с.Лука Ощадбанку ( а.с. 125);

2) ОСОБА_4 24 лютого 2009 року Третьою Житомирською державною нотконторою на ? житлового будинку № 72 по вул..Байка в с.Лука Житомирського району (а.с. 133).

Правовідносини, які склались у зв»язку із смертю ОСОБА_6 16.03.1997 року, врегульовані Цивільним кодексом ( в ред.,1963 року, чинним на той час), Законом «Про нотаріат», Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом МЮ України 14.06.1994 року з наступними змінами.

Статтею 548 ЦК ( в ред..1963 р.) визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Згідно ст.549 ЦК визнається, що спадкоємець прийняв спадщину :

1) Якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном ;

2) Якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені дії повинні бути вчинені протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини.

Як встановлено, ніхто з спадкоємців ОСОБА_6 спадщину після смерті матері шляхом подачі заяви до нотаріальної контори не прийняв.

З травня 1998 року один із спадкоємців померлої ОСОБА_7 помер (а.с.71). Доказів про фактичне прийняття ОСОБА_7 спадщини після смерті матері, - як-то: рішення суду про встановлення факту прийняття спадщини, довідки сільради про підтвердження факту прийняття спадщини та ін. у справі немає, тому про спадкову трансмісію ( право на спадщину дітей ОСОБА_7 після смерті бабусі) у даному випадку йтися не може.

Таким чином, на право спадкування після смерті ОСОБА_6 можуть претендувати дочка ОСОБА_2 та син ОСОБА_4

Матеріали справи свідчать, що свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_2 та ОСОБА_4 видані на підставі фактичного прийняття спадщини.

Пунктом 113 Інструкції Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом МЮ України 14.06.1994 року визначені докази фактичного вступу спадкоємців у володіння чи управління спадковим майном. До таких доказів віднесені і довідки виконкому сільради, та наявність у спадкоємця ощадної книжки спадкодавця.

Як вбачається із довідок Луківської сільської ради, спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняв її син ОСОБА_4, шляхом фактичного вступу в управління спадковим будинком (а.с.38-40). '

З матеріалів копії спадкової справи ОСОБА_6 вбачається, що ОСОБА_2 подала до нотаріальної контори ощадну книжку померлої матері, на підставі чого їй було видано свідоцтво про право на спадщину у вигляді грошового вкладу (а.с. 108 ).

Вчинення таких дій спадкоємцями щодо частини спадкового майна означає прийняття спадщини в цілому (п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 24 червня 1983 р. «Про практику розгляду судами України справ про спадкування»).

Таким чином, і ОСОБА_2 і ОСОБА_4 фактичними діями прийняли спадщину після смерті матері і тому свідоцтво про право на спадщину як на будинок, так і на грошовий вклад, має бути видано з урахуванням права кожного з них.

Оскільки як ОСОБА_2 так і ОСОБА_4, подаючи заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину до нотаріальної контори вказали на відсутність інших спадкоємців, свідоцтво нотаріальною конторою кожному видано в порушення вимог закону , а тому вони мають бути визнані недійсними в ? .

Законодавець зумовив спадкоємців провести обов’язкову державну реєстрацію права на спадщину, зазначивши у ст. 1299 ЦК України, що свідоцтво про право на спадщину, яке видане на нерухоме майно підлягає обов’язковій державній реєстрації за правилами ст. 182 цього кодексу.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно, що передбачена в ст. 182 ЦК України, є публічною і підтверджує державою факт виникнення, переходу і припинення прав нг нерухоме майно. В даний час державну реєстрацію права власності на нерухоме майне проводять Бюро технічної інвентаризації на підставі Тимчасового положення про порядої реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиці України від 7 лютого 2002 року за № 7/5.

У свідоцтві про право на спадщину БТІ проставляє відмітку про проведену держави реєстрацію.

З 1 липня 2004 року Верховною Радою України прийнятий Закон „Про держави реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”. На підставі цього Закон державна реєстрація здійснюється органом державної реєстрації шляхом внесення відповіднг даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Ст. 19 вищезгаданого Закону передбачає проведення обов’язкової реєстрації свідоцтва про право на спадщину, яке видане спадкоємцям.

Ч. 5 ст. З цього Закону передбачає, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності ці Законом, визнаються державою.

Як встановив суд, ОСОБА_4, одержавши свідоцтво про право на спадщину, подав його для реєстрації права власності в БТІ Житомирської області, яким проведено 1 квітня 2009 року реєстрацію права власності ОСОБА_4 на ? частину житлового будинку вул..Байка, 72 в селі Лука на підстави свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відтак, оскільки свідоцтво про право на спадщину в ? , то обґрунтованою є вимога ОСОБА_2 про визнання недійсною і реєстрації права власності у відповідній частині.

В решті вимоги позивачів задоволенню не підлягають за безпідставністю.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 30 вересня 2010 року скасувати, ухвалити нове, яким :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та Третьої Житомирської державної нотаріальної контори задовольнити частково.

Визнати свідоцтво про право на спадщину за законом, що видане 24 лютого 2009 року Третьою Житомирською державною нотаріальною конторою і зареєстроване в реєстрі за № 2­315 на ім»я ОСОБА_4 про право на спадщину на ? житлового будинку № 72 в с. Лука, Житомирського району Житомирської області, вул. Байка, після смерті матері ОСОБА_8, яка померла 16 березня 1997 року, - недійсним у ? .

Визнати реєстрацію права власності на нерухоме майно, здійснене Комунальним підприємством «Житомирське обласне бюро технічної інвентаризації » Житомирської обласної Ради 1 квітня 2009 року про право власності ОСОБА_4 на ? жилого будинку №72 по вул.Байка в селі Лука Житомирського району Житомирської області,- недійсною у ? .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? житлового будинку № 72 по вул.Байка в селі Лука Житомирського району Житомирської області в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_8, яка померла 16 березня 1997 року.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та Третьої Житомирської державної нотаріальної контори задовольнити частково.

Визнати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Третьою Житомирською державною нотаріальною конторою 10 лютого 2000 року, зареєстроване в реєстрі № 2-205, ОСОБА_2 на спадкове майно, що складається з грошового вкладу з належними процентами та всіма видами компенсацій, які зберігаються у філії Житомирського відділення Ощадбанку України № 7899/020 в селі Лука Житомирського району та області на рахунку № 07500060, належному померлій 16 березня 1997 року ОСОБА_8, - недійсним у ?..

В решті позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відмовити за безпідставністю.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.