Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. 1-го Травня, 24, 10008, (0412) 47-26-44

УХВАЛА

Іменем України

15 червня 2010 року

головуючого суддів

Колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

ОСОБА_1,

ОСОБА_2, ОСОБА_3

при секретарі судового

засідання ОСОБА_4

з участю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області на постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 6 жовтня 2009 року

по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів, передбачених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", -

встановила:

У липні 2009 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі, в якому просив визнати неправомірними дії останнього щодо нарахування та виплати йому державної пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов»язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю та зобов»язати відповідача перерахувати призначену йому пенсію відповідно до положень ст.50,54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( далі- Закон № 796 -XI1). Обґрунтовуючи доводи, позивач посилався на те, що він є інвалідом 2 групи від захворювання, пов»язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, має статус потерпілого 1 категорії і тому має право на пільги та компенсації, передбачені Законом № 796 -XI1. Проте, вказує позивач, соціальні виплати він одержує у розмірах, що не відповідають Закону № 796-Х11.

Постановою Лугинського районного суду позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі по застосуванню постанови Кабінету Міністрів України № 530 і д 28 травня 2008 року в частині нарахування ОСОБА_5 розміру додаткової пенсії по 2 групі інвалідності внаслідок захворювання, пов»язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, у розмірі, що не досягає 75% мінімальної пенсії за віком, за період з січня по грудень 2009 року. Постановлено стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Луганському районі на користь ОСОБА_5 додаткову пенсію ( в порядку ст..50 Закону №796-Х11) за період з січня по грудень 2009 року в сумі 3269грн.20 коп. та 39692 грн. недоплаченої державної пенсії в порядку ч.4 ст.50 Закону за період з 1 серпня 2008 року по 31 липня 2009 року. В решті позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, Управління Пенсійного фонду України Луганському районі ставить питання про скасування постанови і відмову у задоволенні вимог. Зокрема, вказує відповідач, Пенсійний Фонд не є належним відповідачем у справі, оскільки розпорядником коштів на здійснення заходів, пов»язаних із соціальним захистом громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи виступають Міністерство праці та соціальної політики України і Головні управління праці та соціального захисту населення на місцях. Не погоджується відповідач з висновками суду щодо протиправності дій при призначенні пенсії позивачу. Так, вказує відповідач, при призначенні і виплаті пенсій Управління Пенсійного фонду керується Законом України « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та іншими нормативно-правовими актами лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить йому. Відповідач вважає, що суд помилково застосував ст..28 Закону « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах, визначених ст..303 ЦПК України, перевіривши матеріали справи, колегія судців приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Статтею 49 Закону №796-Х11 передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді :

а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, що призначається після виникнення права на державну пенсію.

Частиною 4 ст.54 цього Закону, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 , встановлено, що в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв»язок захворювання з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2 групі інвалідності- 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі ст..50 Закону №796-Х11 особам, віднесеним до категорії 1, зокрема, інвалідам 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до ст..53 Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно зі ст.,28 Закону України « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003 року № 1058-1У встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_5, суд виходив із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами і дійшов обгрунтованого висновку, що при розрахунку додаткової пенсії, передбаченої ст..50 Закону, застосуванню при її обчисленні підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Доводи апеляційної скарги про те, що застосування до спірних правовідносин ст..28 Закону України « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» суперечить вимогам ч.3 вказаної статті, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком абзацом 1 ч.1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до цього Закону, висновку суду не спростовують, оскільки чинним законодавством не передбачено іншого, крім передбаченого ч.1 ст.28 Закону «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» мінімального розміру пенси за віком, а тому є можливим застосування даної величини до обрахування інших пенсій чи доплат, пов»язаних з мінімальною пенсією за віком.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1261 від 24 жовтня 2007 року та з урахуванням Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року №8-2 ( з наступними змінами), управління Пенсійного фонду в районах, містах забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає ( здійснює перерахунок) і виплату пенсій та інші виплати відповідно до чинного законодавства. Тому у справах щодо здійснення перерахунку пенсії належним відповідачем є Управління пенсійного фонду, а не Управління праці та соціального захисту населення.

За таких обставин постанова суду є обґрунтованою, відповідає вимогам чинного законодавства, тому підстав для її скасування немає.

Керуючись ст..303,304, 307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Лугинському районі відхилити.

Постанову Луганського районного суду від 6 жовтня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.