Ухвала
іменем україни
7 жовтня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Коротуна В.М., Парінової І.К.,
Попович О.В., Ступак О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації до ОСОБА_3 про витребування автомобіля, за касаційною скаргою Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації на рішення апеляційного суду Харківської області 9 червня 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2012 року позивач - Головне управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації (далі -
ГУ праці та соціального захисту населення ХОДА) звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_4 перебувала у нього на обліку як інвалід Великої Вітчизняної Війни 2 групи для забезпечення автомобілем «Таврія» зі звичайним керуванням, яким була забезпечена на десятирічний строк експлуатації з 12 січня 2007 року, із правом керування автомобілем її племінником - ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 померла та після її смерті відповідач залишив автомобіль у своєму користуванні на умовах, визначених Порядком забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999.
ГУ праці та соціального захисту населення ХОДА відповідачу була направлена довідка-рахунок від 23 листопада 2009 року № 8648/09-22 для здійснення викупу автомобіля «Таврія». Проте, станом на 1 серпня 2012 року відповідачем не було перераховано оплату вартості автомобіля, що залишився у нього після смерті ОСОБА_4
Посилаючись на наведене, позивач просив суд зобов'язати відповідача повернути йому автомобіль марки «Таврія», ЗАЗ-110206-41, 2006 року випуску, який залишився після смерті ОСОБА_4
Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від
19 січня 2015 року позовні вимоги ГУ праці та соціального захисту населення ХОДА задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_3 повернути ГУ праці та соціального захисту населення ХОДА автомобіль марки «Таврія», ЗАЗ-110206-41, 2006 року випуску, який залишився після смерті інваліда Великої Вітчизняної Війни - ОСОБА_4
Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі
214,60 грн.
Рішенням апеляційного суду Харківської області 9 червня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ГУ праці та соціального захисту населення ХОДА відмовлено.
У касаційній скарзі ГУ праці та соціального захисту населення
ХОДА просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Задовольняючи позов ГУ праці та соціального захисту населення ХОДА, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач з дня смерті його тітки ОСОБА_4 - інваліда Великої Вітчизняної Війни, яка померла у серпні 2009 року, до звернення ГУ праці та соціального захисту населення ХОДА до відповідача з позовом в 2012 році, тобто протягом розумного строку, не сплатив залишкову вартість автомобіля «Таврія», ЗАЗ-110206-41, яким була забезпечена ОСОБА_4, тому вважав, що цей автомобіль підлягає поверненню позивачу.
Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» держава гарантує розробку, виробництво технічних та інших засобів реабілітації та закупівлю спеціального автотранспорту, виробів медичного призначення та забезпечення ними інвалідів, дітей-інвалідів для соціальної адаптації, полегшення умов праці і побуту, спілкування інвалідів, дітей-інвалідів, поширює інформацію про таку продукцію.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 38 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інвалідам і дітям-інвалідам надаються безоплатно або на пільгових умовах послуги з соціально-побутового і медичного обслуговування, технічні та інші засоби реабілітації (засоби для пересування, протезні вироби, сурдотехнічні засоби, мобільні телефони для письмового спілкування тощо), вироби медичного призначення (індивідуальні пристрої, протези очей, зубів, щелеп, окуляри, слухові та голосоутворювальні апарати, ендопротези, сечо- та калоприймачі тощо) на підставі індивідуальної програми реабілітації, автомобілі - за наявності відповідного медичного висновку.
Після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів його сім'ї може бути переданий у їх власність безоплатно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Технічні та інші засоби реабілітації можуть бути залишені у власності членів сім'ї померлого інваліда, дитини-інваліда в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Порядку № 999 забезпечення автомобілями інвалідів за місцем проживання і реєстрації здійснюється Міністерством праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головними управліннями праці та соціального захисту населення обласних, Головним управлінням соціального захисту населення Київської міської і управлінням праці та соціального захисту населення Севастопольської міської держадміністрацій (далі - головні управління соціального захисту) або управліннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.
Пунктом 6 Порядку № 999 визначено, що інвалід, законний представник недієздатного інваліда, дитини-інваліда отримує автомобіль на десятирічний строк без права продажу, дарування, передачі (в тому числі за довіреністю) іншій особі.
Після закінчення зазначеного строку інвалід може користуватися таким автомобілем до отримання нового або повернути його головному управлінню соціального захисту чи управлінню виконавчої дирекції на умовах згідно з пунктом 14 цього Порядку.
Судами встановлено, що ОСОБА_4, як інвалід Великої Вітчизняної Війни 2 групи перебувала на обліку в Головному управлінні праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації для забезпечення її автомобілем зі звичайним керуванням.
12 січня 2007 року згідно її заяви та на пільгових умовах
отримала в особисте користування легковий автомобіль марки
«Таврія», ЗАЗ-110206-41, 2006 року випуску, колір: FD 6664, за
7 % його вартості та з правом керування цим автомобілем її
племінником - ОСОБА_3 (а.с. 6, 7, 9, 10).
Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с. 64).
Суди встановили, що ОСОБА_3 є членом родини ОСОБА_4, з якою він проживав та був зареєстрований за однією адресою на момент її смерті, що не заперечується позивачем.
23 листопада 2009 року ГУ праці та соціального захисту населення ХОДА відповідачу було видано довідку-рахунок залишкової вартості автомобіля марки «Таврія», ЗАЗ-110206-41, 2006 року випуску, на суму
14 533,07 грн, для його викупу.
Однак у вказаній довідці-рахунку не було зазначено номера самого рахунку, що відкритий в органах Державного казначейства, на який повинно було сплатити грошові кошти за автомобіль (а.с 63).
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від
18 травня 2015 року встановлено, що в період з 2009 по 2012 роки
ОСОБА_3 неодноразово звертався до ГУ праці та соціального захисту населення ХОДА із заявами про викуп автомобіля марки «Таврія»,
ЗАЗ-110206-41, 2006 року випуску, що залишився після смерті його тітки, а також, звернувшись із заявою від 8 лютого 2011 року до начальника управління праці та соціального захисту населення Богодухівської райдержадміністрації щодо клопотання перед ГУ праці та соціального захисту населення ХОДА про дозвіл на викуп спірного автомобіля,
ОСОБА_3 було відмовлено у зв'язку із пропуском шестимісячного
строку для викупу автомобіля, який передбачений п. 16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями.
Вказаною постановою визнано неправомірною відмову ГУ праці та соціального захисту населення ХОДА у наданні реквізитів рахунків, відкритих в органах Державного казначейства, для сплати залишкової вартості автомобіля марки «Таврія», ЗАЗ-110206-41, 2006 року випуску і такою, що порушує його право на викуп цього автомобіля у відповідності до змісту п. 16 вказаного Порядку.
Зобов'язано ГУ праці та соціального захисту населення
ХОДА вирішити питання щодо надання ОСОБА_3 реквізитів рахунків, відкритих в органах Державного казначейства, для сплати ним вартості автомобіля марки «Таврія», ЗАЗ-110206-41, 2006 року випуску, що був наданий інваліду ОСОБА_4, з урахуванням розрахункової суми для викупу цього транспортного засобу.
Отже, пунктом 16 Порядку № 999, в редакції, що діяла на час смерті ОСОБА_4, передбачалось, що після смерті інваліда автомобіль, яким він
був забезпечений головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції, строк експлуатації якого більше ніж
10 років, залишається члену сім'ї, який на час смерті інваліда проживав
та був зареєстрований за місцем проживання і реєстрації інваліда.
Члену сім'ї померлого інваліда, який проживає та зареєстрований за місцем проживання і реєстрації інваліда, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається у разі сплати ним до спеціального фонду державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, а членом сім'ї померлого інваліда внаслідок трудового каліцтва - на рахунки відповідних управлінь виконавчої дирекції вартості одержаного автомобіля з урахуванням ступеня його зношення та суми, сплаченої за нього інвалідом.
Ступінь зношення автомобіля визначається головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції і становить
0,84 відсотка на місяць і 10 відсотків на рік. Під час розрахунку ступеня зношення автомобіля неповний місяць користування (незалежно від
кількості днів) зараховується як повний місяць. За результатами розрахунку складається довідка-рахунок за формою, що затверджується Мінпраці.
В іншому разі автомобіль повертається (вилучається) головному, районному управлінню соціального захисту або управлінню виконавчої дирекції у повному комплекті.
Вилучення автомобіля, отриманого інвалідом, законним представником недієздатного інваліда, дитини-інваліда здійснюється відповідними органами державної виконавчої служби за рішенням суду відповідно до подання головного управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції.
З урахуванням вищевказаних норм закону та встановлених обставин справи, апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, обґрунтованого посилався на те, що несвоєчасна несплата відповідачем залишкової вартість автомобіля марки «Таврія», ЗАЗ-110206-41, 2006 року випуску, що надавався його тітці - інваліду, виникла внаслідок неправомірних дій саме ГУ праці та соціального захисту населення
ХОДА, що було встановлено вищезазначеною постановою апеляційного адміністративного суду Харківської області, тому ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку з їх безпідставністю.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дотримався встановленого ст. 212 ЦПК України принципу оцінки доказів відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін, з'ясував усі обставини справи та надав їм належну правову оцінку, тому судове рішення відповідає вимогам
ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості.
Доводи касаційної скарги, стосуються переоцінки доказів, викладених в оскаржуваному рішенні, що не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції, та не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, отже колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації відхилити.
Рішення апеляційного суду Харківської області 9 червня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
Судді:В.М. Коротун О.В. Попович І.К. Парінова О.В. Ступак