КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.02.2007 № 24/823
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Губенко Н.М.
суддів: Барицької Т.Л.
Ропій Л.М.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Круковес В.М. (довіреність б/н від 25.01.2006)
від відповідача 1 - Смиковська І.П. (довіреність №668 від 29.12.2006) від відповідача 2 - Сіпунова С.С. (довіреність № 69 від 10.07.2006)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.12.2006
у справі № 24/823 (Смілянець В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-2000"
до 1. Фонду державного майна України.
2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву.
про продовження терміну дії договору
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.12.2006 у справі № 24/823 повністю задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпро – 2000” до Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву: зобов’язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву продовжити з Товариством з обмеженою відповідальністю “Дніпро –2000” договір оренди окремого індивідуально визначеного майна №1240 від 10.08.2001 строком на 5 років; стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпро – 2000” судові витрати.
Рішення господарського суду першої інстанції мотивоване тим, що наказом Фонду державного майна України від 28.11.2005 № 3039 “Про передачу повноважень орендодавця”, останній передав свої повноваження орендодавця по договору оренди від 10.08.2001 №1240 Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м.Києву.
21.09.2006, після закінчення строку договору оренди №1240, позивач звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву як до орендодавця по даному договору з пропозицією продовжити цей договір на наступний строк, однак йому було відмовлено у продовженні зазначеного договору, а також запропоновано звернутися до Фонду державного майна України для вирішення цього питання. В ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України зазначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих умовах, які були передбачені договором. Ані Фонд державного майна України, ані Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву не надали суду письмових доказів того, що вони попередили позивача про припинення договору оренди №1240, отже він має бути продовженим на той самий термін і на тих самих умовах з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву, як з орендодавцем по цьому договору, в порядку ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та ст. 284 Господарського кодексу України.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням Фонд державного майна України (відповідач 1) та Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву (відповідач 2) подали до Київського апеляційного господарського суду апеляційні скарги.
Фонд державного майна України в апеляційній скарзі просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на те, що господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального права, що є підставою для його скасування. В обґрунтування своєї апеляційної скарги, Фонд державного майна України посилається зокрема на те, що державне майно, яке є предметом договору №1240 має загальнодержавне значення і, відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, не може бути об’єктом оренди.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву в апеляційній скарзі також просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального права. Свою скаргу обґрунтовує тим, що рішенням господарського суду першої інстанції Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву зобов’язано продовжити з Товариством з обмеженою відповідальністю “Дніпро-2000” договір оренди №1240, по якому воно (Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву) не є стороною, що суперечить нормам чинного законодавства.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Дніпро – 2000” (надалі позивач) подало до Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційні скарги відповідачів, в якому зазначає, що оскаржуване рішення прийняте у відповідності до чинного законодавства, а отже, на його думку, немає жодних підстав для його скасування та задоволення апеляційних скарг. Згідно з наказом №3039 Фонд державного майна України передав свої функції орендодавця по договору оренди №1240 Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву, отже позивач і звертався з пропозицією про продовження зазначеного договору саме до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву як до орендодавця по даному договору. Отримавши відмову у продовженні договору оренди №1240, позивач звернувся до суду із вимогою зобов’язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву продовжити даний договір, яка правомірно задоволена рішенням господарського суду першої інстанції від 12.12.2006.
При розгляді апеляційних скарг Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву колегією суддів були заслухані пояснення представників сторін, обговорені усі обставини справи, досліджено докази наявні в матеріалах справи і встановлено наступне.
20.11.2006 позивач подав до Господарського суду м. Києва позов про зобов’язання Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву продовжити з позивачем строк дії договору оренди окремого індивідуально визначеного майна №1240 від 10.08.2001 на тих самих умовах строком на п’ять років. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що оскільки він належним чином виконував умови договору оренди №1240, то, відповідно, має переважне право на продовження цього договору. Протягом місяця після закінчення строку договору оренди №1240 він не отримав від орендодавця заяви про його припинення або зміну. 21.09.2006 позивач сам звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву з пропозицією продовжити договір оренди №1240 на наступний термін, однак отримав відмову, після чого звернувся до місцевого господарського суду для захисту своїх прав та законних інтересів.
Господарський суд міста Києва прийняв рішення у даній справі, яким повністю задоволив позовні вимоги позивача.
Апеляційний господарський суд не погоджується з рішенням господарського суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
10.08.2001 позивач та Фонд державного майна України уклали договір оренди №1240, згідно з яким Фонд державного майна України (орендодавець по договору) передав позивачу (орендарю по договору) в орендне платне користування окреме індивідуально визначене майно: причал № 2 Київського річкового порту, загальною довжиною 60 м/п, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька (п.п. 1.1 даного договору).
29.04.2002 сторони по договору оренди №1240 уклали додаткову угоду № 465 до зазначеного договору, згідно з п. 1 якої, Фонд державного майна України додатково передав позивачу в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно: критий майданчик причалу № 2 Київського річкового порту, загальною площею 184,63 мІ. Крім того, пунктами 2 та 3 даної додаткової угоди було доповнено розділи 2 та 3 договору №1240.
28.11.2005 Фонд державного майна України своїм наказом № 3039 “Про передачу повноважень орендодавця” передав Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву свої повноваження орендодавця, в тому числі, і по договору оренди №1240 від 10.08.2001. Пунктом 3 даного наказу, з метою оформлення регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву повноважень орендодавця по договору оренди №1240, Фонд державного майна України наказав внести зміни в зазначений договір.
Згідно з п. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, не допускається одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 10.2. договору оренди №1240 закріплений порядок внесення змін і доповнень до цього договору, а саме, за взаємною згодою сторін.
Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Договір оренди №1240 укладений позивачем та Фондом державного майна України у письмовій формі, таким чином, і зміни до нього мають вноситися у письмовій формі; умовами даного договору не встановлено іншої форми внесення змін до останнього.
Із наявних в матеріалах справи документів не вбачається, що до договору оренди №1240 було внесено зміни стосовно заміни орендодавця.
В судовому засіданні представники сторін, в тому числі і представник позивача, підтвердили, що подібної зміни до зазначеного договору не вносилося.
Відповідно до наказу Фонду державного майна України №3039 “Про передачу повноважень орендодавця” у договір оренди №1240 мають бути внесені зміни щодо заміни орендодавця з метою оформлення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву повноважень орендодавця по даному договору.
Слід також зазначити, що Закон України „Про оренду державного та комунального майна” (ч. 1 ст. 23) та Цивільний кодекс України (ч. 1 ст. 770) передбачають перехід прав та обов’язків орендодавця до іншої особи без внесення змін до договору оренди лише у разі зміни власника майна, переданого в оренду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що орендодавцем по договору оренди №1240 є Фонд державного майна України, оскільки, як було встановлено судом, до зазначеного договору не вносилися зміни щодо заміни орендодавця.
Таким чином, господарський суд першої інстанції задовольняючи позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпро-2000” та зобов’язуючи Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву продовжити з позивачем договір оренди №1240 від 10.10.2001, визнав Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву стороною по даному договору (орендодавцем), однак такий висновок не кореспондується з нормами чинного законодавства України, не відповідає дійсним обставинам справи і спростовуються вищенаведеним.
Крім того, задовольняючи позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпро-2000” та зобов’язуючи Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву продовжити з позивачем договір оренди №1240 строком саме на 5 років господарським судом першої інстанції зроблено помилковий висновок щодо строку дії договору оренди №1240, що підтверджується наступним.
Згідно з п. 10.1 договору оренди №1240, укладеного між позивачем та Фондом державного майна України, строк дії останнього становить три роки: з 10.08.2001 по 10.08.2004.
06.07.2004 позивач та Фонд державного майна України уклали додаткову угоду № 393 до договору оренди №1240, якою даний договір доповнили пунктом 5.9., згідно з яким, на позивача покладався обов’язок щодо організації здійснення нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору.
Пунктом 4 додаткової угоди № 393, змінено пункт 10.1 розділу 10 договору №1240 і викладено в наступній редакції: “Цей договір укладено строком на 5 років, і діє з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації”.
Статтею 209 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або за домовленістю сторін.
Згідно з ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації – з моменту державної реєстрації.
Однак, з матеріалів справи не вбачається, що договір оренди №1240 було нотаріально посвідчено та здійснено його державну реєстрацію. У судовому засіданні представник позивача підтвердив, що останнім не було вчинено відповідних дій по здійсненню нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору, як було передбачено п. 3 додаткової угоди №393.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оскільки не було виконано умови додаткової угоди № 393 від 06.07.2004 щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору №1240, що зумовило б початок дії зазначеного договору оренди із змінами і доповненнями, внесеними цією угодою, в тому числі, і стосовно п’ятирічного строку дії останнього, то відповідно, немає підстав вважати, що строк дії даного договору є іншим, аніж той, який закріплений п. 10.1. останнього, а саме 3 роки.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Пунктом 10.5. договору оренди №1240 встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом місяця, договір вважається продовженим.
Із наявних в матеріалах справи документів не вбачається, що після закінчення терміну дії договору №1240, а саме, після 10.08.2004, будь-яка із сторін за цим договором зверталася б до іншої сторони із заявою про припинення цього договору або не продовження останнього на наступний строк. Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що договір оренди №1240 є продовженим на той самий строк, передбачений п. 10.1 даного договору, а саме, на 3 роки, і діє до 10.08.2007.
Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України N 11 від 29.12.1976 “Про судове рішення” із змінами і доповненнями, рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірним доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 12.12.2006, яким задоволена вимога Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпро-2000” про зобов’язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву продовжити договір оренди №1240 від 10.08.2001 на тих самих умовах строком на п’ять років, підлягає скасуванню, адже, як було встановлено господарським судом апеляційної інстанції, Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву не є стороною зазначеного договору.
В позовній заяві позивач просить зобов’язати саме Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву продовжити з позивачем договір оренди №1240, до Фонду державного майна України позивач вимог не пред’явив, а відповідно до ч. 3 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Щодо посилань Фонду державного майна України на те, що згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, об’єктом оренди не може бути майно, що має загальнодержавне значення і не підлягає приватизації відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного майна”, а згідно з умовами договору оренди №1240 об’єктом оренди є саме майно, яке має загальнодержавне значення, то апеляційний господарський суд зазначає, що укладений позивачем та Фондом державного майна договір оренди №1240 від 10.08.2001 не визнаний в установленому порядку недійсним.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційні скарги Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву задовольнити.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 12.12.2006 у справі №24/823 скасувати. В позові відмовити.
3. Матеріали справи №24/823 повернути до Господарського суду
м. Києва.
Головуючий суддя Губенко Н.М.
Судді Барицька Т.Л.
Ропій Л.М.
15.03.07 (відправлено)