КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
04.10.06 р. № 1128/9-18
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Яковлєв М. Л.
Судді
Міщенко П. К.
Федоров М. О.
при секретарі судового засіданні –Швидаку С.І.,
за участю представників сторін:
від Кременчуцької ОДПІ: Брижко Е.О. дов.№24796 від 23.11.05р. представник;
від ПП «САВ «Автоінтерсервіс»: не з»явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кременчуцької об»єднаної державної податкової інспекції, м. Кременчук Полтавської області на ухвалу господарського суду Полтавської області від 04.08.2006 року
по справі № 1128/9-18 (суддя Паламарчук В.В.)
за заявою Кременчуцької об»єднаної державної податкової інспекції, м. Кременчук,
Полтавська область
до приватного підприємства «САВ «Автоінтерсервіс», м. Кременчук,
Полтавська область
про визнання банкрутом
в с т а н о в и в :
Кременчуцькою об»єднаною державною податковою інспекцією була подана заява до господарського суду Полтавської області про визнання банкрутом приватне підприємство «САВ Автоінтерсервіс», м. Кременчук.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 04.08.2006 року заява про порушення справи про банкрутство повернута на підставі ст. 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»в зв»язку з ненаданням доказів, які б підтверджували наявність обставин, що надають можливість віднести боржника до відсутнього.
Не погоджуючись із ухвалою господарського суду першої інстанції, заявник звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати ухвалу від 04.08.2006 року та передати справу на розгляд господарському суду Полтавської області.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.09.2006 року по справі № 1128/9-18 апеляційну скаргу було прийнято до провадження і призначено розгляд справи на 04.10.2006 року.
Відзиву на апеляційну скаргу боржник не надав, в судове засідання не з’явився, хоча про час і місце розгляду апеляційної скарги був належним чином повідомлений, що не є перешкодою для розгляду справи за його відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника кредитора, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу Кременчуцької об»єднаної державної податкової інспекції слід задовольнити частково, а ухвалу господарського суду Полтавської області від 04.08.2006 року по справі № 1128/9-18 скасувати, виходячи з наступного.
Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі-Закон) провадження у справах про банкрутство регулюється названим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
При цьому, названий Закон слід розглядати як законодавчий акт, що містить спеціальні норми, які мають пріоритет по відношенню до норм загальних щодо регулювання порядку провадження у справах про банкрутство.
Згідно зі ст. 52 Закону, у разі, якщо громадянин підприємець –боржник або керівні органи боржника –юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов’язань.
Зазначена вище норма, передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника.
Наведена стаття передбачає, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження справі у разі наявності будь-якої з підстав, передбачених ст. 52 Закону, а не виключно за наявності усієї сукупності перелічених у статті підстав.
Ініціюючи питання про порушення провадження у справі про банкрутство, Кременчуцька ОДПІ в заяві про порушення провадження у справі про банкрутство обґрунтовує свої вимоги тим, що боржник має заборгованість перед бюджетом.
Як вбачається з матеріалів справи, при обстеженні юридичної адреси платника податків, у відповідності до акту тематичної перевірки щодо знаходження суб’єкта підприємницької діяльності за юридичною (фактичною) адресою № 19/24-208 від 21.07.2006 року та акту обстеження місцезнаходження підприємства за юридичною адресою б/н від 16.12.2005 року, які склав податковий орган, було виявлено, що боржник та його посадові особи за своєю юридичною адресою не знаходяться.
Вищевказану заяву оскаржуваною ухвалою було повернуто заявнику без розгляду, і не застосовано судом спрощену процедуру банкрутства, у відповідності зі ст. 52 Закону про банкрутство.
Місцевим господарським судом зазначено, що відповідно до п.п. 2, 4 ст. 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” саме в Єдиному державному реєстрі містяться відомості як про місцезнаходження юридичної особи так і про її відсутність за місцезнаходженням.
Судом зазначено, що заявником не надано доказів, які б підтверджували наявність обставин, що надають можливість віднести боржника до відсутнього, тобто не є належним доказом, який би вказував на наявність підстав для порушення справи про банкрутство.
Колегія суддів вважає, що зазначене вище твердження суду спростовується наявними в додатках до апеляційної скарги актами тематичної перевірки щодо знаходження суб’єкта підприємницької діяльності за юридичною (фактичною) адресою та обстеження місцезнаходження підприємства за юридичною адресою, які склав податковий орган, де зазначено, що проведена перевірка знаходження за юридичною адресою приватного підприємства «САВ «Автоінтерсервіс»і вказано адресу, а саме, м. Кременчук, Набережна лейтенанта Дніпрова, буд. 64, кв. 56.
Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом. Місцезнаходженням юридичної особи вказується в її установчих документах.
Як вбачається із статуту боржника, а також з реєстраційних документів, його місцезнаходженням та юридичною адресою є м. Кременчук, Набережна лейтенанта Дніпрова, буд. 64, кв. 56.
До того ж, як вбачається із доданих до апеляційної скарги документів, відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у відповідь на запити податкового органу, повідомляє також зазначену вище адресу.
Крім того, суд першої інстанції не врахував довідку Кременчуцької ОДПІ № 18215/10 від 18.07.2006 року, якою скаржник повідомляє, що боржник з 09.10.2003 року звітується до Кременчуцької ОДПІ про відсутність підприємницької діяльності, що є також однією з підстав для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника в порядку ст.. 52 Закону про банкрутство.
Також місцевим господарським судом не враховано, що ухвалою від 28.04.2006 року господарським судом Полтавської області було повернуто заяву скаржника про порушення справи про банкрутство ПП «САВ «Автоінтерсервіс», м. Кременчук в зв’язку з тим, що заява про визнання боржника банкрутом подана по загальній процедурі, в той час як актом обстеження від 16.12.2005 року встановлено відсутність керівних органів боржника за місцезнаходженням.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України, а відтак, апеляційна інстанція позбавлена можливості підміняти суд першої інстанції стосовно порушення провадження у справі про банкрутство, що є прерогативою виключно місцевого господарського суду.
Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що висновки викладені місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали, не відповідають обставинам справи, а відтак ухвала підлягає скасуванню, а апеляційна скарга податкового органу – частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101-106 ГПК України, Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” апеляційний господарський суд,
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Кременчуцької об»єднаної державної податкової інспекції, м. Кременчук на ухвалу господарського суду Полтавської області від 04.08.2006 року у справі № 1128/9-18 –задовольнити частково.
2. Ухвалу господарського суду Полтавської області від 04.08.2006 року по справі № 1128/9-18 –скасувати.
3. Матеріали справи № 1128/9-18 направити на розгляд до господарського суду Полтавської області.
Головуючий Яковлєв М. Л.
Судді
Міщенко П. К.
Федоров М. О.