ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.10.15р. Справа № 904/7199/15

За позовом Приватного акціонерного товариства "ПРОФІ-ПАК", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1", м. Київ

про визнання застави припиненою

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: представник, ОСОБА_2, довіреність від 25.05.2015;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

12.08.2015 Приватне акціонерне товариство "ПРОФІ-ПАК" (далі - ПАТ "ПРОФІ-ПАК", позивач) звернулося з позовною заявою від 11.07.2015 до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1" (далі - ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_1", відповідача), в якій заявив вимогу про припинення з 20.06.2015 права застави ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_1" за договором застави № 2, укладеного між сторонами 23.01.2008.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2015 було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 03.09.2015.

На підставі ст. 77 ГРК Україно розгляд справи відкладено з 03.09.2015 на 24.09.2015; у судовому засіданні 24.09.2015 оголошено перерву до 05.10.2015.

03.09.2015 відповідач подав відзив, у якому заперечив проти позову. Щодо посилання позивача на пропуск ним 6-місячного строку виконання майнової поруки, термін якої сплинув 20.06.2015, зазначив, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 № 188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 № 63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3 на один рік, а саме з 20.03.2015 по 19.03.2016. Крім того посилаючись на норми чинного законодавства України, відповідно до яких порука так само, як і застава є одним із видів забезпечення виконання зобов'язань, зазначає, що між сторонами укладено договір застави, а законодавством про заставу не передбачено будь-яких строків для пред'явлення вимог до майнового поручителя. Тому вважає вимоги позивача безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні 24.09.2015 представником позивача подано клопотання про зупинення провадження у цій справі до набрання рішення законної сили у цивільній справі № 201/13594/15-ц за позовом ОСОБА_4 до ПрАТ "Всеукраїнський ОСОБА_1" про визнання договору застави недійсним.

Суд розглянувши це клопотання та дослідивши додані до нього докази, дійшов висновку про відмову у його задоволенні, оскільки наявність цивільної справи № 201/13594/15-ц не перешкоджає та ніяким чином не впливає на прийняття рішення по господарській справі № 904/7199/15.

У судовому засіданні, призначеному на 05.10.2015, позивач повністю підтримав заявлені вимоги.

Відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у судовому засіданні, яке відбулося 24.09.2015, що підтверджується записом про оголошення перерви у засіданні суду до 05.10.2015 з відміткою про ознайомлення та власним підписом його представника.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь його представника у судовому засіданні.

05.10.2015 до суду надійшло клопотання від позивача про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_5 акціонерне товариство "ВЕСТА-ДНІПРО". Суд не розглядає це клопотання, оскільки воно надійшло вже після закінчення судового засідання та прийняття рішення у справі.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

23.01.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк", правонаступником якого є ОСОБА_5 акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі - ОСОБА_1, заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислові Енергетичні Системи", правонаступником прав та обов'язків якого є ОСОБА_5 акціонерне товариство "ВЕСТА-ДНІПРО" (далі - позичальник) укладено кредитний договір № 2/К-гр (далі за текстом - кредитний договір), за умови якого банк зобов'язується надати позичальнику кредит у формі поновлювальної лінії з максимальним лімітом в сумі 6341556,22 євро, зі сплатою відсотків відповідно від умов кредитного договору з терміном повернення кредиту до 20.12.2014 з подальшими змінами та доповненнями до кредитного договору, які є його невід'ємними частинами.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, 23 січня 2008 року між заставодержателем та Закритим акціонерним товариством "ВЕСТА-ПАК", правонаступником прав та обов'язків якого є Приватне акціонерне товариство "ПРОФІ-ПАК" (далі - заставодавець) укладено договір застави № 2 (далі за текстом - договір застави), відповідно до умов якого заставодавець надає заставодержателю в заставу належне йому на праві власності майно: обладнання, яке відноситься до основних засобів заставодавця, а саме:

- автоматична лінія з виробництва клейкий стрічок НМ400 |у комплекті з установкою підготовки клею та автоматами контролю якості марки NТZАL, 2000 року випуску, 1 шт., балансовою вартістю 10236304,26 грн;

-           автоматична комбінована лінія з повздовжньої порізки та перемотки рулонів марки ТЕZАL LG-210, 2002 року випуску, 1 шт., балансова вартість 2559076,16 грн;

-          автоматична комбінована лінія з повздовжньої порізки та перемотки рулонів 16-ми смугова марки ТЕZАL ІТ-180, 2002 року випуску, 1 шт., балансова вартість 2772332,50 грн;

-          автоматична пакувальна лінія готової продукції марки ТЕZАL НМ400, 2003 року випуску, 1 шт., балансова вартість 1172909,90 грн;

-          лінія з виробництва та порізки картонних втулок марки ТЕZАL, 2000 року випуску, 1 шт., балансова вартість 319884.52 грн.

Предмет застави відповідно до п. 1.2 договору застави є власністю іпотекодавця і в період дії договору застави буде знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, 34.

В порушення умов кредитного договору № 2/К-гр позичальник допускав прострочення в здійсненні оплат за кредитом та процентами, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Термін повернення кредитних коштів сплинув 20 грудня 2014 року, але кредит станом на залишився не погашеним.

Пунктом 2.4 договору застави передбачено, що заставодержатель має право задовольнити за рахунок заставленого майна всі свої вимоги у повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, неустойку, відшкодування збитків, завданою про строчкою виконання, витрати на утримання заставленого майна, а також витрати, пов'язані зі зверненням стягнення на заставне майно та його реалізацією. В разі порушення позичальником будь-яких з вимог договору кредиту або заставодавцем договору застави, реалізувати заставлене майно відповідно до чинного законодавства України або прийняти його на свій баланс (підпункти 2.4.5, 2.4.7 договору застави)

Відповідно до п. 3.1 договору застави заставодержатель набуває право звернути стягнення на заставне майно у разі порушення позичальником будь-якої з вимог договору кредиту. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється відповідно до Закону України "Про заставу" на вибір заставодержателя (п.3.2).

Заборгованість позивача станом на 15 червня 2015 року за кредитним договором № 2/К-гр від 23 січня 2008 року складала 9618215,45 евро, з яких:

•           6197946,22 евро - прострочена заборгованість за кредитом;

•           1477177,11 евро - заборгованість за процентами;

•           299452,15 евро - пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту;

•           1504379,29 евро - пеня за несвоєчасне погашення кредиту;

•           139260,68 евро-3% річних;

У зв'язку з порушенням боржником умов кредитного договору. Банком направлено поручителю вимогу № 31/1-16558 від 24.06.2015 про виконання зобов'язань по кредитному договору та повернення заборгованості.

Посилаючись на приписи ст. 559 Цивільного кодексу України позивач зазначив, що відповідач пропустив 6-місячний строк звернення на пред'явлення вимог щодо виконання основного зобов'язання, оскільки майнова порука була припинена 20.06.2015.

В результаті чого позивач звернувся до суду з вимогою про визнання права застави припиненим з 20.06.2015 за договором застави № 2 від 23.01.2008.

Дослідження судом матеріалів справи показало, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. ч. 1 ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Позивач посилаючись на приписи цієї статті підтвердив, що з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором № 2/К-гр, він передав у заставу вищеперелічене майно, обладнання і в разі порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором, банк має право звернути стягнення на предмет застави.

Згідно ч. 1 ст.20 Закону України "Про Заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Ці приписи передбачені і в п.п. 2.4, 3.1 укладеного між сторонами договору застави.

Судом встановлено, що посилання позивача на ст. 559 Цивільного кодексу України щодо припинення поруки є помилковим та таким, що не відповідає обставинам справи.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено перелік видів забезпечення виконання зобов'язань: неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

Відносини поручительства регулюються ст.ст. 553-559 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України поручитель за договором поруки поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. При цьому обсяг відповідальності за порукою найчастіше є повний, тобто сума основного зобов'язання разом з додатковими складовими (проценти, комісії, штрафні санкції, тощо).

Підставами припинення поруки за ст. 559 Цивільного кодексу України є:

- припинення основного зобов'язання, яке забезпечується порукою;

- збільшення обсягу відповідальності внаслідок зміни основного зобов'язання, якщо таку зміну не погодив поручитель; запропонованого боржником або поручителем; 3.відмова кредитора від прийняття належного виконання основного зобов'язання, запропонованого боржником або поручителем;

- переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився на нового боржника;

- закінчення строку, установленого у договорі поруки;

- непридявлення вимоги кредитора до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо в договорі не зазначено строк припинення поруки;

- непред'явлення вимоги кредитора до поручителя впродовж одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлено, або встановлено моментом пред'явлення вимоги.

Іншим способом забезпечення зобов'язання є застава, її суть у тому, що кредитор може одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, тобто заставодавець відповідає перед кредитором лише в межах вартості предмета застави.

Відповідно до ст. 593 Цивільного кодексу право застави припиняється у таких випадках:

1. припинення основного зобов'язання, яке забезпечується заставою;

2. втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;

3. реалізації предмета застави;

4. набуття заставодержателем права власності на предмет застави;

5. при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави.

Таким чином з вищевказаного вбачається, що порука та застава - це різні за природою форми забезпечення, відмінність поручителя від майнового поручителя в цивільному обороті полягає у тому, що майновий поручитель поручається конкретно визначеним майном, у той час, як поручитель поручається усім належним йому майном.

Таким чином, діючим законодавством про заставу не передбачено буд-яких строків для пред'явлення вимог до майнового поручителя, а пункт 4.1 договору застави передбачає, що договір діє до повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.

У пункті 23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 зазначено, що при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до ст. 11 Закону України "Про заставу", статтей 1,11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до ст. 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (ст.553-559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотеко держателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

Враховуючи викладене, у задоволенні вимог позивача щодо припинення з 20.06.2015 права застави ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_1" за договором застави № 2 від 23.01.2008 слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 546, 553-559, 593 Цивільного кодексу України та ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано - 12.10.2015.

Суддя                               В.Д. Воронько