ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

08.10.15р. Справа № 5/495-09

За заявою ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню

у справі

за позовом Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м. Дніпропетровськ

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

про стягнення 4 798 грн. 34 коп.

Суддя Забарющий М.І.

Секретар судового засідання Левицька К.Ю.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2009 року, яке набрало законної сили 17.11.2009 року, про задоволення позову та стягнення з відповідача, суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ, на користь позивача, міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м. Дніпропетровськ, 4 305 грн. 97 коп. боргу, 492 грн. 37 коп. пені, 102 грн. 00 коп. держмита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в установленому законом порядку судом було видано відповідний наказ від 17.11.2009 р.

Від ОСОБА_1 28.09.2015 року до господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про визнання вищезазначеного наказу таким, що не підлягає виконанню.

Згідно зі с. 117 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК), господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і виносить ухвалу.

В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_1 посилається на винесення 08.09.2011 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом постанови у справі № 27/229-10, якою рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2011 року у даній справі залишено без змін, а апеляційна скарга міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" - без задоволення. А відтак, встановлені судом у справі № 27/229-10 факти щодо розірвання договору про постачання теплової енергії № 010905 від 15.10.2003 року та відсутності у сторін договору взаємних грошових чи майнових зобов'язань на 01.05.2009 року згідно ч. 3 ст. 35 ГПК не потребують доведення при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи. Також, у заяві зазначено, що 30.07.2014 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено запис № 22240060004026322 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1).

Частина четверта статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті:

- якщо його видано помилково;

- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз’яснено, що такими причинами є, наприклад: скасування чи зміна в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково.

Таким чином, прийняття Дніпропетровським апеляційним господарським судом 08.09.2011 року постанови за результатами перегляду рішення суду першої інстанції у справі № 27/229-10 не є підставою для скасування наказу суду, виданого на виконання рішення у справі № 5/495-09, яке набрало законної сили і ніким не скасоване. Посилання заявника на приписи ч. 3 ст. 35 ГПК суд не приймає до уваги, оскільки обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Тоді як, вирішення спору по суті у справі № 5/495-09 закінчилось прийняттям рішення 05.11.2009 року, а рішення та постанова у справі № 27/229-10, на які посилається заявник, були прийняті 24.05.2011 року та 08.09.2011 року відповідно. Тому встановлення Дніпропетровським апеляційним господарським судом певних фактів, на яких ґрунтується дана заява, могло бути підставою для перегляду рішення у справі 5/495-09 за нововиявленими обставинами в межах строків,передбачених розділом ХІІІ ГПК. Крім того, постанова апеляційного суду від 08.09.2011 року у справі № 27/229-10 містить висновок суду щодо відсутності у позивача підстав для стягнення боргу за договором № 010905 за інший період (за жовтень 2009 р. – березень 2010 р.), а ніж той, що був предметом розгляду у справі 5/495-09 (жовтень 2008 р. – квітень 2009 р.).

На момент винесення судом рішення у даній справі та видачі наказу (2009 рік) ОСОБА_1 була підприємцем. Доказів щодо виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області у справі № 5/495-09 від 17.11.2009 року суду не подано. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В тексті ГПК відсутні конкретні вказівки щодо того, що припинення підприємницької діяльності є підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності), її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою. Тому суд не приймає до уваги і посилання заявника на проведення державної реєстрації припинення ним підприємницької діяльності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Крім того, згідно ст. 1 ГПК, заявник втратив право на звернення до господарського суду.

Керуючись ст.ст. 1, 86, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Суддя ОСОБА_2