У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 липня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1

            Вироком Пролетарського районного суду м. Донецька від 5 березня 2002 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, судимого в 2001 р. за ч.2 ст.140 КК України 1960 р. на 2 роки позбавлення волі,

засуджено за ч. 5 ст.185 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 29 березня 2005 року апеляцію засудженого залишено без задоволення, а апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, задоволено. В описово - мотивувальну частину  вироку внесено уточнення.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 08.11.2001 р. у м. Донецьку, за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, із проникненням у приміщення, таємно й повторно, викрав майно ОСОБА_2 вартістю  12 330 грн., що на той момент було особливо великим розміром.

За змістом касаційної скарги, засуджений ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи (ставить під сумнів суму викраденого); невідповідність призначеного покарання ступені тяжкості злочину та його особі, просить змінити судові рішення, зокрема, перекваліфікувати його дії з ч.5 на ч.4 ст.185 КК України та пом'якшити покарання до 6 років позбавлення волі.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, та, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 на досудовому слідстві та у суді визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину (ч.5 ст.185 КК України) і не оспорював фактичні обставини справи, у тому числі й щодо обсягу та вартості  викраденого. З огляду на це, суд, за згодою учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно всіх фактичних обставин справ. При цьому ОСОБА_1 було належним чином роз'яснено зміст ч. 3 ст. 299 КПК України, а саме, що у разі ухвалення судом рішення про недоцільність дослідження доказів стосовно всіх обставин справи він буде позбавлений права оскаржувати фактичні обставини справи в апеляційному порядку. Це підтверджується даними протоколу судового засідання, на який не принесено зауважень (а.с.131 і 149). Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину  також підтверджується показаннями потерпілого та свідків, даними, що містяться в протоколах слідчих дій, яким суд дав належну оцінку.

Отже, встановлені по справі фактичні обставини свідчать про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину. Його дії за ч.5 ст. 185  КК України кваліфіковано правильно.

Твердження засудженого у касаційній скарзі про те, що призначене покарання не відповідає ступені тяжкості злочину та його особі, є безпідставними.

Призначене ОСОБА_1 наближене до мінімального за санкцією ч.5 ст.185 КК України покарання відповідає вимогам ст.65 КК України та є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

З огляду на викладене передбачені законом підстави для призначення справи до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1.

          Судді:

 КОЛЕСНИК М.А.                    СЕЛІВОН О.Ф.             ДОРОНІНА В.П.