У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 липня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, яка брала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції.

         Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2005 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, судимого 14.02.2003 р. за ч.2 ст.186, ч.ч.2 і 3 ст.185 КК України на 3 роки і 6 місяців позбавлення волі, 24.12.2004 р. звільненого умовно - достроково - на 1 рік 2 місяці й 3 дні,

засуджено за ч.2 ст.190 КК України на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді 1 року і 3 місяців позбавлення волі.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, судові рішення щодо якого не оскаржено.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2005 р. апеляцію засудженого ОСОБА_1 задоволено, а вирок змінено. ОСОБА_1 на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, на нього також  покладено обов'язки, передбачені ст.76 КК України.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 01.05.2005 р. у                м. Дніпропетровську, за попередньою змовою із ОСОБА_2, шахрайським шляхом заволодів велосипедами ОСОБА_3 й ОСОБА_4 вартість кожного з яких становить 200 грн.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на безпідставність застосування апеляційним судом до ОСОБА_1 ст.75 КК України, просить ухвалу апеляційного суду щодо нього скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та, обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що у задоволенні касаційного подання слід відмовити.

Як видно з касаційного подання, прокурор судові рішення щодо законності та обґрунтованості засудження й правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.190 КК України не оскаржив, а тому касаційний суд згідно зі ст.395 КПК України не повинен перевіряти їх у цій частині.

Твердження прокурора у подані про те, що апеляційний суд безпідставно застосував до ОСОБА_1 ст. 75 КК України, є непереконливими.

Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. У цьому разі суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

          По справі встановлено, що ОСОБА_1 учинив злочин  у неповнолітньому віці, який віднесено до категорії середньої тяжкості. За це йому призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі, а за сукупністю вироків - 1 рік і 3 місяці. За місцем проживання  він характеризується  позитивно й збитки від злочину відшкодовано.

З урахуванням цих пом'якшуючих обставин, а також, урахувавши вартість майна, яким заволодів засуджений, апеляційний суд дійшов вірного висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання та законно звільнив його на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком.

Отже, передбачені законом підстави для призначення справи до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

відмовити у задоволенні касаційного подання прокурора, яка брала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції.

          Судді:

 КОЛЕСНИК М.А.                    СЕЛІВОН О.Ф.             ДОРОНІНА В.П.