У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати Верховного Судові України

з кримінальних справ у складі :

 

 

головуючого	Колесника М.А.
суддів	Селівона О.Ф. і Дороніної В.П.
за участю прокурора	Ковзеля П.О.

 

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 липня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 - законного представника неповнолітнього засудженого ОСОБА_2, і  засудженого ОСОБА_3 на вирок колегії суддів Судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області від 01 лютого 2006 року.

 

Цим вироком засуджено:

 

ОСОБА_3,

 

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, судимості не має,

за  п.п. 4, 6 і 12 ч.2 ст. 115 КК України на 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна; ч.4 ст.187 КК України - на 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст.70 КК України  йому остаточно визначено покарання - 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

 

                                                                      ОСОБА_2,

                                                                      ІНФОРМАЦІЯ_2 народження судимості не має,

 

за  п.п. 4, 6 і 12 ч.2 ст.115 КК України на 14 років позбавлення волі; ч.4 ст.187 КК України - на 9 років позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України  йому остаточно визначено покарання - 14 років позбавлення волі.

 

Засуджених визнано винуватими у вчиненні злочинів за таких обставин.                  28.08. 2005 р. у період з 16 до 19 години 40 хвилин ОСОБА_3 і  ОСОБА_2 у компанії знайомих розпивали спиртні напої на вулиці АДРЕСА_1. У зазначений час туди прийшов їх знайомий ОСОБА_4. Зустрівши його, засуджені домовилися між собою про відкрите заволодіння грошима ОСОБА_4 й іншими цінностями із застосуванням фізичного насильства. Для цього ОСОБА_3 під приводом повернення боргу зажадав у  ОСОБА_4 гроші. Довідавшись, що їх у ОСОБА_4 при собі немає, ОСОБА_3 і ОСОБА_2, діючи спільно й узгоджено, стали погрожувати потерпілому фізичною розправою й вимагати, щоб він узяв 60 грн. у своєї родини і передав їх їм. Із цією метою засуджені о 20 годині 15 хвилин посадили ОСОБА_4 в автомобіль марки ІНФОРМАЦІЯ_3 № НОМЕР_1, на якому разом із ним поїхали до місця його проживання. На шляху до помешкання потерпілого засуджені підтвердили свої вимоги, супроводжуючи їх погрозами застосування насильства, небезпечного для життя й здоров'я, шляхом скинення ОСОБА_4 з висоти. У результаті таких дій засуджених  ОСОБА_4 привів їх до своєї квартири           АДРЕСА_2, й повідомив ОСОБА_3 і ОСОБА_2, що в нього немає ключів від запорів вхідних дверей. Засуджені побили потерпілого. Потім ОСОБА_2, рванувши на себе вхідні двері, зламав замок і засуджені в такий спосіб проникнули в житло родини ОСОБА_4, куди заштовхали і його. Там ОСОБА_2 і ОСОБА_3, діючи спільно й узгоджено в межах досягнутої між ними домовленості, погрожуючи ОСОБА_4 вбивством, зажадали, щоб він  передав їм гроші, які є в помешканні. Коли ОСОБА_4 пояснив, що коштів у квартирі немає, ОСОБА_3 і ОСОБА_2, діючи умисно й узгоджено між собою, із метою вбивства потерпілого з корисливих мотивів й з особливою жорстокістю, застосовуючи насильство, небезпечне для життя ОСОБА_4, збили його з ніг, після чого протягом тривалого часу ( більше 30 хвилин) били лежачого на підлозі потерпілого руками й  взутими ногами по голові й тулубу, у тому числі в області розташування життєво важливих органів (кожен завдав не менше 10 ударів руками і ногами), усвідомлюючи при цьому, що останньому спричиняються особливі фізичні мучення і моральні страждання, бажаючи саме в такий спосіб позбавити його життя. У перерві між нанесенням ударів потерпілому ОСОБА_3 обшукав квартиру й, знайшовши фотоапарат марки « ІНФОРМАЦІЯ_4» вартістю 32 грн. 90 коп., заволодів ним.  Після цього, виявляючи особливу жорстокість, із метою позбавлення життя ОСОБА_4 шляхом заподіяння йому особливого фізичного болю і моральних страждань, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 витягли потерпілого на балкон квартири і, усвідомлюючи, що він ще живий і  при свідомості, скинули його з висоти 8-го поверху будинку. В результаті злочинних дій ОСОБА_3 і ОСОБА_2 потерпілому було заподіяно закриту черепно-мозкову травму з переломом кісток основи черепа, великі крововиливи під м'які мозкові оболонки, тупу травму грудної клітки з множинними двосторонніми переломами ребер, правої ключиці, тіла            7-го грудного хребця, правих поперечних відростків 9-12 хребця, розриви в області коренів легень, тупу травму живота з разтрощенням правої частки печінки, розриви тканин правої нирки, синці, садна, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Смерть ОСОБА_4 настала на місці падіння унаслідок травматичного шоку, обумовленого наявністю вищевказаних ушкоджень.

 

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить вирок щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу закрити, оскільки в ній немає доказів його вини у вчиненні злочинів.

 

За змістом касаційної скарги засудженого ОСОБА_3, останній, посилаючись на однобічність й неповноту досудового і судового слідства,  невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, не зазначаючи в скарзі, у чому полягає однобічність й неповнота досудового й судового слідства, і  які висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, просить переглянути вирок.

 

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_3, який підтримав касаційну скаргу, думку прокурора про законність і обґрунтованість вироку, перевіривши доводи  скарг, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню.

 

Твердження у скарзі ОСОБА_1 про те, що у справі немає доказів вини ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, є безпідставними.

 

Як видно з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_2 у судовому засіданні  показав наступне. 28.08. 2005 р., приблизно о 16 годині, він і  ОСОБА_3  у компанії своїх друзів у             м. Дзержинську вживали спиртні напої. Приблизно о 19 годині до них підійшов ОСОБА_4, який заборгував ОСОБА_3 60 грн. Він нагадав ОСОБА_4 про борг і останній запропонував їм поїхати до нього додому, щоб там віддати їм гроші. О 19 годині 40 хвилин вони на автомобілі таксі прибули до будинку потерпілого і піднялись до його квартири, що знаходиться на восьмому поверсі. Оскільки в квартирі нікого не було, то він зірвав замок на вхідних дверях і  вони втрьох увійшли у квартиру. Там ОСОБА_4 шукав гроші. У цей час він і ОСОБА_3 вийшли на балкон. Пересвідчившись, що таксі їх чекає, вони ввійшли в кімнату. ОСОБА_4 сказав їм, що він не знайшов  грошей він. Тоді вони завдали йому по два удари кулаками: ОСОБА_3 - в обличчя, від чого з носа потекла кров, а він - у бік. Водій таксі, із яким вони не розрахувались, подавав сигнали, а тому вони знову вийшли на балкон. ОСОБА_4 ж продовжив пошук грошей в іншій кімнаті квартири. Увійшовши туди, вони побачили, що там потерпілого немає.  Він стояв за балконними поручнями. З огляду на стан сп¢яніння, ОСОБА_4, не втримавшись, упав униз. Злякавшись, вони залишили квартиру.

 

Засуджений ОСОБА_3 у суді підтвердив викладені ОСОБА_2 обставини, за яких вони  28.08.2005 р. опинилися  у квартирі  ОСОБА_4 і доповнив їх тим, що вони не в один, а у два прийоми били ОСОБА_4 кулаками: спершу - коли він не знайшов грошей у трельяжі, а потім - коли він не знайшов їх у спальній кімнаті. За кожен прийом вони завдали йому по два удари в обличчя, а не в бік, як стверджує ОСОБА_2. Від цих ударів у ОСОБА_4 на обличчі була кров. З квартири він викрав фотоапарат, який  намагався продати ОСОБА_5.

 

З протоколу допиту ОСОБА_2 як підозрюваного (його проведено слідчим прокуратури ОСОБА_6 й за участю адвоката ОСОБА_7) видно, що на досудовому слідстві він дав дещо інші показання. Зокрема, згідно з ними, не  ОСОБА_4, а ОСОБА_3 наполіг на отриманні грошей у квартирі потерпілого. На шляху до неї він і ОСОБА_3 погрожували ОСОБА_4 вбивством, якщо він не віддасть їм гроші. У квартирі вони напали на ОСОБА_4 й примусили його шукати гроші. Він їх не знайшов. Тоді  вони побили його: ОСОБА_3 - руками і ногами по тулубу й голові, а він - ногою у бік. Після цього ОСОБА_3 запропонував йому вбити потерпілого, а саме -­ перерізати йому горло або заколоти. Він  не погодився на це. Тоді ОСОБА_3 запропонував йому скинути ОСОБА_4 з балкона. Прийнявши цю пропозицію, вони винесли потерпілого зі спальні на балкон і звідти скинули його вниз. З квартири потерпілого ОСОБА_3 викрав фотоапарат (а.с.135-136). Такі ж показання ОСОБА_2  дав,  як при відтворенні обстановки й обставин події злочину, так і при допитах його як обвинуваченого, який проведено: у першому випадку - уже іншим слідчим, але з тим же захисником засудженого; у другому - прокурором міста й  за участю іншого захисника, який здійснював захист ОСОБА_2  і  в суді ( т.1 а.с.137-145, 149-150, 154 -156).

На досудовому слідстві засуджений ОСОБА_3, будучи допитаним як підозрюваний і обвинувачений, при відтворенні обстановки й обставин події злочину ( ці слідчі дії проведено за участю його захисника) дав, у основному, такі ж показання, як і ОСОБА_2.    Ним заперечувалась лише одна обставина, а саме, що не він, а ОСОБА_2 був ініціатором скинення потерпілого з балкона(т.1 а.с. 81 - 83, 85-93, 97-98).

 

Твердження засуджених про те, що показання, які є на аркушах справи 81-83, 85-93, 97-98,137-145, 149 -150, 154-156, було одержано внаслідок застосування до них працівниками міліції незаконних заходів, як видно зі справи, суд ретельно перевірив і обґрунтовано визнав такими, що не відповідають дійсності. Наведені з цього приводу висновки суду є вмотивованими і переконливими.

 

 За таких обставин суд підставно врахував у вироку частину показань засуджених на досудовому слідстві.

 

Ця частина  показань засуджених підтверджена іншими доказами по справі.

 

Так, засуджені не тільки на досудовому слідстві, а й у суді, де виключалась можливість стороннього впливу на них, у присутності своїх захисників визнали себе винними у вчиненні інкримінованих їм злочинів, що підтверджено постановами про продовження строку їх затримання (т.1 а.с.110 і 167 ).

 

Свідок Новиков показав, що 28.08.2005 р., приблизно о 20 годині, він на своєму автомобілі ІНФОРМАЦІЯ_3 підвозив із центральної частини м. Дзержинська  до будинку АДРЕСА_3, трьох хлопців. На шляху до вказаного будинку двоє з них погрожували третьому вбивством ( у тому числі й шляхом викинення з балкона квартири, що знаходиться на 8 поверсі), якщо він не віддасть їм гроші.  Зазначені особи, пообіцявши розплатитися за поїздку пізніше, зайшли в один із під'їздів будинку. Він залишився їх очікувати у дворі будинку. Через деякий час він почув крики того хлопця, якому погрожували в автомобілі, про пощаду. Останній когось запевняв, що знайде гроші у квартирі( т.1 а.с.57 - 58).

 

Довід у касаційній скарзі ОСОБА_1 про те, що свідок Новиков не міг чути того, про що свідчив, є безпідставними.

 

Як видно з матеріалів справи, засуджені ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на досудовому слідстві  окрім раніше викладеного показали ще й про те, що вони виводили ОСОБА_4 на балкон,  щоб імітувати його скинення звідти, але цього не зробили і  завели  потерпілого у кімнату, оскільки такі їх дії міг бачити водій таксі, який привіз їх до будинку потерпілого  ( т.1 а.с.82 і 135).

 

Потерпіла ОСОБА_4 показала, що у її покійного сина склалися неприязні стосунки із ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які під надуманим приводом вымагали в нього гроші. 28.08.2005 р.,  увечері, повернувшись  із гостей додому, вона побачила, що вхідні двері її квартири відчиненні, а замки на них - пошкоджені. На підлозі прихожої кімнати, спальні і на ліжку були сліди крові. На трюмо були розкидані  відкриті гаманці. У залі балконні двері були відкриті. Біля цих дверей малися рясні помарки крові. Через усю прихожу з однієї спальні в іншу на підлозі був чіткий  кривавий слід волочіння. У спальні, що має вихід на балкон, двері були також відкриті. На підлозі цього балкона була калюжа крові. Ці факти були зафіксовані нарядом міліції, що прибув у квартиру за її викликом. З їх дозволу, вона прибрала у квартирі. Труп сина було виявлено під балконом їхньої квартири  на значній відстані від стіни будинку  лише наступного дня.          З квартири викрадено фотоапарат імпортного виробництва.

Показання ОСОБА_2 і ОСОБА_3 щодо місця і часу вчинення злочинів, часу і причини настання  смерті потерпілого узгоджуються з даними протоколу огляду місця  події і з висновками судово-медичної експертизи ( т.1 а.с 18-28, 201 - 204 ).

Свідок Дехтярьов підтвердив показання засуджених про те, в який спосіб і  куди вони повернулись після вчинення злочинів.

Свідки ОСОБА_5 і НОМЕР_9 зазначили, що, повернувшись після поїздки до потерпілого в їх компанію, яка продовжувала розпивати спиртні напої, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 розповіли, що вони побили й скинули з балкона восьмого поверху ОСОБА_4. При цьому ОСОБА_2 дав ОСОБА_5 імпортний фотоапарат і запропонував купити його. Даний фотоапарат 29.08.2005 р. ОСОБА_5 видав працівникам міліції.

Покликання ОСОБА_1 скарзі на те, що у показаннях засуджених на досудовому слідстві, які суд визнав достовірними, немає відомостей стосовно того, що засуджені розповіли свідкам про їх дії щодо ОСОБА_4, спростовано матеріалами справи.

З протоколів допиту засудженого ОСОБА_2 на досудовому слідстві видно, що після вчинення злочинів він і ОСОБА_3 повернулись у свою компанію, де окрім інших були і ОСОБА_5, і НОМЕР_9. Хтось із присутніх цікавився ОСОБА_4. На це він  відповів, що  вони  побили і  кинули потерпілого ( т.1 а.с.135 і 156).  Із показань свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_9 у суді видно, що засуджені  розповіли їм про те, що  вони вбили ОСОБА_4, викинувши його з балкона власної квартири При цьому кожен із них наголосив ще й на тому, що мати ОСОБА_2 просила їх не казати про це в суді, а тому вони спочатку в своїх показаннях замовчували цю обставину ( т.2, а.с. 55-56).

Вилучений у свідка ОСОБА_5 фотоапарат імпортного виробництва свідок ОСОБА_10   впізнав  як належній його родині і  викрадений 28.08.2005 р. ( т.1 а.с.191 - 193). Залишкова вартість зазначеного фотоапарата складає 32 грн. 90 коп.( т.1 а.с.  275 - 276).

 

Висновками цитологічної експертизи підтверджено, що в плямах на спортивній куртці ОСОБА_2  і у змиві плями з правого туфля ОСОБА_3 знайдено  кров людини, яка може походити від потерпілого ОСОБА_4 ( т.1 а.с. 221-226).

За висновками амбулаторних комплексних судово - психолого-психіатричних експертиз засуджені у період учинення інкримінованих діянь знаходились у  стані простого алкогольного сп'яніння і цілком усвідомлювали свої дії і керували ними ( т.1 а.с. 254 - 258,  264 - 268 ).

 

Оцінивши наведені та інші докази ( у тому числі й ті, в яких засуджені  заперечують свою причетність до злочинів) по справі в сукупності, суд першої інстанції дійшов вірних висновків про доведеність вини  ОСОБА_3 й ОСОБА_2 у вчиненні ними злочинів, передбачених п. п. 4, 6 і 12 ч.2 ст.115 і ч.4 ст.187  КК України.

 

Зазначеними доказами спростовано посилання у скаргах: ОСОБА_1 - на те, що у справі немає доказів вини ОСОБА_2 у вчиненні злочинів; ОСОБА_3 - на однобічність й неповноту досудового й судового слідства,  невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.

 

Призначене засудженим  покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк відповідає вимогам ст. 65 КК України. При його обранні суд урахував ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, особу винних, а також обставини, що пом'якшують ( лише щодо ОСОБА_2) та обтяжують покарання. Саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження нових злочинів, а тому  підстав для його пом¢якшення немає.

 

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили  чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, по справі не допущено.

 

Керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів,

 

                                                      УХВАЛИЛА

 

касаційні скарги законного представника неповнолітнього засудженого ОСОБА_2 - ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок колегії суддів Судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду  Донецької області від 01 лютого 2006 року щодо засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - без зміни.

 

 

                                                                        СУДДІ:

 

 

                        Колесник М.А         Селівон О.Ф.          Дороніна В.П.