ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2011 р. Справа № 40534/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Кушнерика М.П.
суддів Обрізка І.М., Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської області на постанову Іршавського районного суду Закарпатської області від 27.04.2009р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Чубирко Герміни Андрашівни, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 до управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської області про нарахування щомісячної державної соціальної допомоги, -
В С Т А Н О В И Л А:
05.06.2009р. ОСОБА_2, а 11.03.2009р. інші позивачі звернулися до суду з адміністративним позовом, у якому просили відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, зобов’язати відповідача нарахувати недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007р.р. в сумі 2733,30 грн.
Постановою Іршавського районного суду Закарпатської області від 27.04.2009р. заявлений позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачам підвищення до пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Зобов’язано пенсійний орган нарахувати та виплатити на користь позивачів недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який, покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі, якою у позові відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що після прийняття Конституційним Судом України рішення № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не вносилися, законодавчим органом не приймалися акти на виконання вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати розміри спірного підвищення до пенсії.
Також не взято до уваги, що встановлений ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може використовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій; приписами Закону України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено проведення фінансування з Державного бюджету України, а не з коштів Пенсійного фонду України
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з’явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивачі належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітей війни, а тому вони мають право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.
Оскільки Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. визнав неконституційним положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних виплат, відмова пенсійного органу у проведенні перерахунку пенсії позивачам із врахуванням вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. є незаконною.
У частині вимог за 2006 рік суд виходив з того, що Конституційний Суд України не приймав рішень щодо неконституційності Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» яким обмежувалась дія ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” , через що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи.
Безспірно встановлено, що позивачі є дітьми війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мали право на отримання підвищення виплачуваної їм пенсії за віком.
Позивачі перебувають на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської області.
Положеннями п.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено на 2006 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до Закону України від 19.01.2006р. «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» п.17 ст.77 цього Закону був виключений, з одночасним викладенням ст.110 цього Закону в новій редакції, відповідно до якої пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ОСОБА_22 України з питань бюджету.
Положення ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» на предмет конституційності не розглядалися, у встановленому порядку неконституційними визнані не були та своєї чинності не втратили; також наведені в них умови для виплати пільг дітям війни не настали.
Відповідно до ч.2 ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Оскільки чинним законодавством не було визначено порядку нарахування і виплати у 2006 році щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а Конституційний Суд України не приймав рішень щодо неконституційності Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (з наступними змінами і доповненнями) повністю чи в окремих його частинах, тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо розглядуваного підвищення до пенсії за 2006 рік.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. у справі № 1-29/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.12 ст.71, ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Оскільки дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була відновлена з 09.07.2007р., позивачам протягом 2007 року не виплачувалося підвищення до пенсії згідно вказаної норми Закону в повному обсязі, тому колегія суддів приходить до висновку про підставність позовних вимог щодо зобов’язання провести нарахування і виплату щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. включно, з урахуванням проведених виплат за вказаний період.
Разом з тим, при зверненні до суду позивачами пропущено річний строк звернення до суду, передбачений ст.99 КАС України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції), останніми під час розгляду справи не наведено поважних причин його пропуску, а посилання суду першої інстанції на ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», не заслуговують на увагу, оскільки не поширюються на дані правовідносини, т.я. спірним є питання нарахування і виплати пенсії пенсійним органом, а не виплата нарахованих сум.
Відповідно до ст.100 КАС України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги дату звернення позивачів до суду із розглядуваним позовом, наполягання відповідача на застосуванні наслідків пропущення строку звернення до суду, передбачених ст.100 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про те, що в задоволенні позовних вимог за період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. включно слід відмовити.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заявленого позову з вищевикладених мотивів.
Керуючись ст.ст. 160, 195-197, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської області задоволити.
Постанову Іршавського районного суду Закарпатської області від 27.04.2009р. скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Чубирко Герміни Андрашівни, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 до управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської області про нарахування щомісячної державної соціальної допомоги - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя: М.П.Кушнерик
Судді: І.М.Обрізко
ОСОБА_22