У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого	Селівона О.Ф.
суддів	Мачужак Я.В. і Дороніної В.П.
за участю прокурора	Казнадзея В.В.
та адвокатів

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 червня 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та їх захисників - адвокатів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на вирок апеляційного суду Донецької області від 10 жовтня 2005 року.

 

         Цим вироком засуджено :

 

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

ІНФОРМАЦІЯ_2, який останнім

часом проживав у АДРЕСА_1,

раніше судився 23 січня 1995 року

за ст. ст. 142 ч. 2, 221 ч.1 КК України на

11 років позбавлення волі, був звільнений

16 серпня 2001 року на підставі Закону України

“Про амністію” від 5 липня 2001 року

умовно з іспитовим строком на 2 роки

6 місяців 13 днів, -

 

за ст. 115 ч. 2 п.п. 4, 6, 12 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю,

ст. 187 ч. 4 КК України на 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю,

ст. 263 ч. 1 КК України на 4 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів та відповідно до ст. 71 КК України з урахуванням невідбутої частини покарання за попереднім вироком Артемівського міського суду Донецької області від 23 січня 1995 року остаточно визначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

 

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_3 народження,

ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, який судимості не має, -

 

за ст. 115 ч. 2 п.п. 4, 6, 12 КК України на 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю,

ст. 187 ч. 4 КК України на 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів  визначено 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

         Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_5 на відшкодування матеріальної шкоди 13482 грн. 26 коп. та 400.000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

         Вирішено у вироку питання судових витрат і речових доказів.

         Як визнав установленим суд, злочини вчинено засудженими особами за таких обставин.

         ОСОБА_1 у невстановленому слідством місці та у невстановлений час незаконно, без відповідного дозволу придбав, зберігав та носив при собі в різних місцях бойові припаси та вогнепальну зброю калібру 7,65 мм заводського виготовлення.

         Володіючи інформацією про наявність значних коштів і цінного майна в сім'ї ОСОБА_5, що проживала в квартирі АДРЕСА_2, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 та невстановленими слідством особами (не менше двох), вирішили проникнути в зазначене житло і заволодіти чужим майном шляхом розбійного нападу з використанням вогнепальної зброї - пістолета, який мав ОСОБА_1, та предмета зовні подібного на пістолет, який був у ОСОБА_2, а також ножів, у разі вчинення потерпілими опору.

         9 грудня 2003 року приблизно о 10 год. 30 хв. ОСОБА_1, ОСОБА_2 та невстановлені особи з метою реалізації спільного злочинного умислу прибули до будинку АДРЕСА_3 і, застосувавши обман та насильство, увірвалися в квартиру подружжя ОСОБА_5, де в цей час, крім власника квартири і його дружини - ОСОБА_5, перебував робітник ОСОБА_6

         Спільно подавляючи опір потерпілих, нападники відповідно до досягнутої раніше домовленості - невстановлена слідством особа галстуком і електричним шнуром зв'язала ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а ОСОБА_1 і ОСОБА_2, діючи спільно й узгоджено з вказаною невстановленою особою, проявляючи особливу жорстокість, у присутності близької потерпілому людини - його дружини ОСОБА_5, яка в період вчинення злочинних дій щодо ОСОБА_5 відчувала особливі моральні страждання, погрожували власнику квартири ножами і пістолетом, а також завдали ОСОБА_5 удари невстановленими тупими предметами і ножем, вимагаючи передати їм майно.

         ОСОБА_5 на вимогу нападників передав їм гроші та частину майна, але вони продовжували обшукувати квартиру й вимагали у потерпілого подальшої передачі грошей і цінностей, у зв'язку з чим ОСОБА_5  вихопив в одного з нападників ніж і почав чинити опір.

         У відповідь на ці дії потерпілого ОСОБА_1, реалізуючи виниклий у нього та решти нападників  умисел на вбивство потерпілого з метою забезпечення заволодіння майном, за попередньою змовою, з корисливих мотивів та з особливою жорстокістю, в присутності ОСОБА_5 здійснив постріл із наявного в нього пістолета калібру 7,65 мм в шию ОСОБА_5 і таким способом позбавив життя потерпілого, смерть якого настала від розвитку гострої крововтрати внаслідок наскрізного поранення шиї з ушкодженням трахеї і правої легені.

У процесі розбійного нападу й умисного вбивства                                 ОСОБА_5 ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 та невстановленими слідством особами заволоділи грошима та іншим майном потерпілого і членів його сім'ї загальною вартістю 13905 грн. 25 коп., що є особливо великим розміром.

         На вирок подані касаційні скарги засудженими та їх захисниками.

         Адвокат ОСОБА_4 - захисник засудженого ОСОБА_1 вважає вирок щодо засудженого незаконним і просить його скасувати, а справу повернути на нове досудове слідство через однобічність і неповноту проведеного слідства у справі, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, покладення в основу вироку без належної оцінки й перевірки недопустимих та недостатніх доказів, зокрема показань як свідків працівників органу дізнання і слідства, даних протоколів впізнання та інших слідчих дій, проведених з порушенням процесуального закону. Наводячи свій аналіз доказів, захисник вказує на проявлену судом необ'єктивність та обвинувальний ухил при розгляді справи. На його погляд, суд неправильно оцінив та не взяв до уваги показання потерпілого ОСОБА_6 в судовому засіданні про відсутність ОСОБА_1 серед учасників розбійного нападу  в квартирі ОСОБА_5, залишив без перевірки заяви підсудного з цього приводу про його непричетність до злочину і перебування в іншому місці на час події злочину та не дослідив інших обставин і доказів, які виправдовували обох підсудних та могли вплинути на висновок суду щодо доведеності обвинувачення.

 

         Засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі стверджує, що він не був на місці події і не причетний до вбивства потерпілого та заволодіння його майном, а тому просить скасувати вирок апеляційного суду як необґрунтований і незаконний та закрити справу щодо нього за недоведеністю обвинувачення.

         У доповненнях до касаційної скарги він посилається на необ'єктивність досудового і судового слідства, неправильну оцінку доказів та обгрунтування вироку недопустимими доказами, а тому просить скасувати вирок з поверненням справи на нове розслідування.

         Захисник засудженого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 порушує питання про скасування вироку щодо засудженого і повернення справи на нове розслідування через допущені однобічність і неповноту досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону та істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону. Зокрема, на думку захисника, у справі не допитано ряд свідків та недосліджено інші докази, які могли б свідчити на користь обвинуваченого (підсудного) ОСОБА_2 та могли істотно впливати на прийняття рішення судом. Як вважає захисник, вирок щодо ОСОБА_2 ґрунтується на суперечливих і недопустимих доказах, а висновок суду про доведеність обвинувачення ОСОБА_2 за ст. 115 ч. 2 КК України є припущенням і носить вірогідний характер. При цьому суд не розглядав можливості застосування до ОСОБА_2 як співучасника злочину положень ч. 5 ст. 29 КК України (ексцес виконавця), при оцінці доказів не звернув увагу на допущені органом досудового слідства істотні порушення кримінально-процесуального закону при затриманні ОСОБА_2 за підозрою у вчиненні злочину, проведенні з ним окремих слідчих дій (впізнання свідками та потерпілою), а також на обмеження права підозрюваного на захист; не проаналізував в хронологічній послідовності перебіг події злочину і без перевірки тверджень підсудного ОСОБА_2 про те, що він не був на місці події і не міг отримати там ножове поранення, суд взяв за основу вироку не перевірену версію органу досудового слідства. При цьому захисник наводить свій аналіз зібраних у справі доказів, ставлячи під сумнів висновки суду про доведеність пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення за ст. 187 ч. 4 та ст. 115 ч. 2 п.п. 4, 6, 12 КК України.

 

         Засуджений ОСОБА_2 теж просить про скасування вироку щодо нього і повернення справи на нове розслідування, вказуючи у скарзі на істотні порушення його процесуальних прав органом досудового слідства, необ'єктивний судовий розгляд справи, під час якого не підтвердилось пред'явлене йому обвинувачення, а суд необґрунтовано постановив обвинувальний вирок.

         Наведені засудженим у касаційній скарзі доводи про необґрунтованість і незаконність вироку щодо нього за своїм змістом аналогічні тим, що містяться у скарзі його захисника.

         Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора про обґрунтованість і законність вироку щодо засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2, який необхідно залишити без зміни, а касаційні скарги засуджених та їх захисників - без задоволення; перевіривши матеріали справи та розглянувши наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів касаційного суду вважає, що скарги засуджених та їх захисників задоволенню не підлягають.

         Висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі й розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

         Як видно з матеріалів справи, органами досудового слідства і судом досліджено всі ті обставини, які могли мати значення для прийняття рішення у справі, зібрані на підтвердження пред'явленого ОСОБА_2 і ОСОБА_1 обвинувачення докази у судовому засіданні перевірялись повно і їм дана у вироку об'єктивна оцінка відповідно до ст. 67 КПК України, у тому числі з точки зору достовірності й достатності, а тому доводи у касаційних скаргах засуджених і їх захисників про неповноту й однобічність проведеного слідства у справі, неналежну оцінку судом зібраних доказів та покладення в основу вироку недопустимих і сумнівних доказів, - є необґрунтованими.

         Так, згідно з даними протоколів огляду місця події труп ОСОБА_5 зі слідами насильницької смерті був виявлений у квартирі, де він проживав з сім'єю, там же знайдено і вилучено кухонний ніж, кулю і гільзу, а поблизу будинку потерпілого виявлено і вилучено відбиток сліду взуття з речовиною бурого кольору, а також знято змиви та інші відбитки слідів речовини бурого кольору на дорозі, на ручці від вхідних дверей у квартиру потерпілого (т.1, а.с. 51-70, 93-94).

         Для з'ясування причини настання смерті потерпілого, характеру застосованого до нього насильства і знарядь злочину та повного дослідження інших фактичних обставин, у тому числі з метою перевірки показань потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 які були очевидцями події злочинів,   про обставини розбійного нападу і вбивства ОСОБА_5, - у справі проведено ряд необхідних судових експертиз трупа потерпілого та вилучених речових доказів як на місці події, так і в підозрюваного ОСОБА_2

         За висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_5 смерть потерпілого настала від наскрізного вогнепального поранення шиї з ушкодженням трахеї і правої легені, крім того, у потерпілого виявлено й інші тілесні ушкодження, серед яких забиті й колото-різані рани обличчя й голови, що підтверджує показання потерпілої ОСОБА_5 про наявність у нападників пістолета і ножів.

         Висновками судово-балістичної і медико-криміналістичної експертиз встановлено, що вогнепальне поранення у потерпілого ОСОБА_5 утворилося від дії вогнепального заряду (кулі) при пострілі із вогнепальної зброї (табельної нарізної або атипової), а вилучені на місці події куля і гільза калібру 7,65 мм могли бути відстріляні з пістолета (пістолета-кулемета) такого ж калібру “ІНФОРМАЦІЯ_5” (т.3, а.с. 4-10, 37-41; т.4 а.с. 88).

         Потерпіла ОСОБА_5, у присутності якої нападники вбили її чоловіка ОСОБА_5, послідовно протягом всього слідства давала незмінні показання про обставини проникнення в їх квартиру трьох нападників - кавказців з пістолетами і ножами, в деталях розповідала про конкретні дії кожного з нападників, вимагання з їх боку видати гроші і цінності, про характер і спосіб застосованого при цьому насильства до неї і робітника ОСОБА_6, яких зв'язали і погрожували зброєю, а також про те, як нападники били її чоловіка ОСОБА_5 і він змушений був передати їм гроші, потім золоті вироби, однак нападники не заспокоїлись і продовжували застосовувати насильство до чоловіка, вимагаючи подальшої видачі грошей і цінностей, чула шум боротьби в кухонній кімнаті, а потім побачила, що ОСОБА_5, вчиняючи активний опір нападникам, вибіг з ножем в руках, який відібрав у когось з них, і тут же нападник середнього зросту в кепці здійснив постріл у чоловіка і той впав, нападники почали тікати з квартири, високий на зріст нападник виходив напівзігнутим, тримаючись за живіт, і вона зрозуміла, що чоловік встиг поранити його ножем.

         При цьому потерпіла стверджувала, що добре запам'ятала всіх нападників і зможе впізнати їх, а ввечері цього ж дня в лікарні в ІНФОРМАЦІЯ_5, де, як достовірно встановлено у справі, перебував ОСОБА_2 у зв'язку з отриманим пораненням, вона впевнено впізнала його серед пред'явлених осіб для впізнання, пояснивши, що він є той високий нападник, який першим ввірвався у їх квартиру, схопив ОСОБА_5 за руку і погрожуючи ножем, вимагав гроші (т.1, а.с. 115-123, 150-166, 172-173).

         Також при пред'явленні для впізнання осіб потерпіла ОСОБА_5 впізнала ОСОБА_1, пояснивши, що саме він був у кепці та стріляв у її чоловіка (т.1, а.с. 136).

         Зазначена слідча дія проведена за участю захисника обвинуваченого ОСОБА_1, у присутності понятих, потерпіла описала зовнішність особи і вказала на ознаки, за якими вона впізнала ОСОБА_1

Також потерпіла впізнала ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на фотографіях при пред'явленні для впізнання осіб за фотографіями (т.1, а.с. 123-125).

         Свої показання про обставини розбійного нападу на її сім'ю і вчинення при цьому вбивства ОСОБА_5, і зокрема про конкретну роль та участь у розбійному нападі ОСОБА_2 і ОСОБА_1, потерпіла  ОСОБА_5 підтвердила також при проведенні відтворення обстановки й обставин події злочину та в процесі очних ставок з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 (т.1, а.с. 132-138, 139-142, 154-169).

         По суті аналогічні показання про обставини вчинення зазначених злочинів у квартирі сім'ї ОСОБА_5 на стадії досудового слідства давав очевидець події - потерпілий ОСОБА_6, який на час події перебував у квартирі і до якого нападники теж застосували насильство - зв'язали.

 

         При пред'явленні осіб для впізнання за фотографіями потерпілий ОСОБА_6 теж впевнено вказав на фотографії ОСОБА_2 і ОСОБА_1, пояснивши за яких обставин він бачив цих осіб серед учасників розбійного нападу в квартирі ОСОБА_5 Під час очної ставки з обома обвинуваченими ОСОБА_6 повністю підтвердив свої показання про участь ОСОБА_2 і ОСОБА_1 в розбійному нападі та вбивстві ОСОБА_5 (т.2, а.с. 17-18, 40-48, 53-54, 57-62).

         Хоча ОСОБА_6 в судовому засіданні змінив свої показання і почав стверджувати, що серед підсудних він не впізнає осіб, які були в квартирі ОСОБА_5 і брали участь в розбійному нападі, суд, належно оцінивши в сукупності з іншими доказами у справі показання ОСОБА_6 протягом досудового і судового слідства відповідно до ст. 67 КПК України, обґрунтовано й об'єктивно взяв за основу вироку показання ОСОБА_6 на досудовому слідстві про обставини вчинення розбійного нападу й убивства ОСОБА_5 та участь у цих злочинах ОСОБА_2 та ОСОБА_1, оскільки ці його показання відповідають в основному показанням іншого очевидця події - потерпілої ОСОБА_5, у правдивості яких суд не мав підстав сумніватися, та  підтверджуються іншими зібраними у справі та повно перевіреними судом доказами, у тому числі висновками судових експертиз речових доказів.

         При цьому суд у вироку повно розкрив зміст показань обох очевидців події та даних протоколів проведених з ними слідчих дій (впізнання, очних ставок, відтворення обстановки й обставин події) і навів докладні мотиви та обґрунтував свій висновок щодо оцінки зазначених доказів, і зокрема те, чому показання ОСОБА_6 в судовому засіданні визнані такими, що не відповідають дійсним обставинам події злочину.

         Посилання у касаційних скаргах засуджених та їх захисників на проявлену судом необ'єктивність при дослідженні обставин справи і оцінці доказів, зокрема на неправильну оцінку показань потерпілого ОСОБА_6 в судовому засіданні, а також на необґрунтоване покладення в основу вироку даних протоколів впізнання потерпілою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 й іншими свідками ОСОБА_2 й ОСОБА_1 як учасників розбійного нападу, що, на думку касаторів, є недопустимими доказами у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону під час проведення цих слідчих дій, - є необґрунтованими і не відповідають матеріалам справи.

         Зі змісту протоколів проведених з метою перевірки показань очевидців події злочинів, і зокрема в частині, що стосується участі й ролі у розбійному нападі конкретних осіб, відповідних слідчих дій на досудовому слідстві - впізнання осіб, ставок віч-на-віч, відтворення обстановки й обставин події злочину, - не вбачається допущених з боку органів досудового слідства істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б давали підстави суду для визнання даних цих слідчих дій недопустимими доказами чи в інший спосіб впливали б на оцінку зазначених доказів з точки зору їх допустимості.   

         Крім очевидців події, свідок ОСОБА_7 стверджував, що він у день події після 10-ї години ранку бачив, як у під'їзд будинку, де розміщена квартира сім'ї ОСОБА_5, один за одним входило четверо чоловіків-кавказців, прикмети котрих він запам'ятав, а при пред'явленні осіб для впізнання, про що свідчать дані протоколу цієї слідчої дії, впізнав ОСОБА_1 як одного з цих чоловіків (т.2, а.с. 79-81, 84-86).

         За показаннями свідка ОСОБА_8 - хірурга лікарні ІНФОРМАЦІЯ_5, після телефонної розмови з судмедекспертом ОСОБА_9, приблизно о 10 год. 30 хв. у день події, про надання допомоги хворому, до нього (ОСОБА_8) через незначний час підійшли два чоловіки-кавказці, у високого на зріст чоловіка була різана рана на передній стінці черевної порожнини, яка кровавила, і рана на лівому передпліччі, чоловік, що супроводжував пораненого, просив не повідомляти про це органи міліції, а сам поранений на запитання, де і коли він отримав тілесні ушкодження, не бажав відповідати.

         Свідок ОСОБА_9 підтвердив у суді ці обставини, а підсудний ОСОБА_2 визнав, що дійсно лікар-хірург ОСОБА_8 оперував його в ІНФОРМАЦІЯ_5 у зв'язку з отриманим ножовим пораненням.

         Згідно з висновками проведеної за вилученими медичними документами хворого ОСОБА_10, прізвищем якого, що достовірно встановлено у справі, назвався ОСОБА_2 в лікарні в ІНФОРМАЦІЯ_5, при зверненні його за допомогою у ОСОБА_2 мала місце проникаюча в черевну порожнину рана передньої стінки живота з об'ємним крововиділенням та поверхнева рана лівого передпліччя, які утворилися від дії гостроріжучого предмета, можливо у вказаний строк, а за своїм характером та локалізацією зазначені тілесні ушкодження в ОСОБА_2 могли виникнути за наведених у поданні слідчого обставин, тобто при вчиненні злочину в квартирі сім'ї ОСОБА_5 (т.3, а.с. 110-113, 122, 126); за даними медичної картки хворий поступив у лікарню ІНФОРМАЦІЯ_5 у день події злочину о 11 год. 50 хв., час хірургічної операції з 12 год. 20 хв. до 13 год. 50 хв., повідомити обставини і місце отримання тілесних ушкоджень хворий відмовився (т.3, а.с. 116-122).

         Свідок ОСОБА_11 - старший оперативно-слідчої групи при розслідуванні даної кримінальної справи пояснював, що, прибувши за повідомленням в міську лікарню ІНФОРМАЦІЯ_6 для з'ясування обставин поранення особи, він встановив, що пораненого привіз мужчина-кавказець і побачив на вулиці біля входу в лікарню автомобіль ІНФОРМАЦІЯ_7 і мужчину-кавказця біля нього в кепці темного кольору,  а при пред'явленні для впізнання осіб за фотографіями впізнав на одній з фотографій ОСОБА_1 як мужчину, котрого бачив біля автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_7 при вході в лікарню, куди поступив ОСОБА_2 у зв'язку з пораненням, як з'ясувалось саме ОСОБА_1 першочергово привозив хворого в лікарню (т.2, а.с. 131 - 136).

         Згідно з даними протоколу  виїмки  від  10 грудня 2003 року в  міськлікарні  ІНФОРМАЦІЯ_5 було вилучено взуття і одяг хворого ОСОБА_10 (ОСОБА_2), а за висновками судово-імунологічної експертизи цих та інших речових доказів, які були вилучені раніше зі слідів на дорозі поблизу будинку, де проживав потерпілий ОСОБА_5, - на туфлях, джинсах, светрі і шарфі виявлено кров, яка могла походити від ОСОБА_2, а на підошві одного з туфель, вилучених в ОСОБА_2 в лікарні, виявлено сліди крові, що могла утворитися від змішування крові від потерпілого ОСОБА_5 і обвинуваченого ОСОБА_2; на клинку і рукоятці ножа та в окремих слідах, вилучених на снігу поблизу будинку потерпілого, у тому числі в сліді взяття ноги людини, виявлено кров, яка могла походити від потерпілого ОСОБА_5 (т.3, а.с.60-61), чим підтверджуються показання потерпілої ОСОБА_5 у тій частині, що ОСОБА_2 брав участь у розбійному нападі і вона бачила як ОСОБА_2, вимагаючи гроші і цінності, ударив її чоловіка ножем, а після вчиненого іншим нападником пострілу в ОСОБА_5, коли нападники почали тікати, саме ОСОБА_2 виходив з квартири у напівзігнутому положенні, держачись за живіт, і зрозуміла, що її чоловік, відібравши ніж у когось з нападників, поранив ОСОБА_2

         Крім того, висновками судово-трасологічної експертизи встановлено, що виявлений у день події поблизу будинку потерпілого слід взуття з речовиною бурого кольору ідентичний сліду туфлі, вилученої в ОСОБА_2 наступного дня після події в лікарні ( т.3, а.с. 47-54).

         У слідах на ручці від вхідних дверей квартири ОСОБА_5 теж виявлено кров, яка могла походити від ОСОБА_2 (т. 3, а.с. 75-85).

         Висновки усіх зазначених експертиз речових доказів належно аргументовані з наукової точки зору, узгоджуються з іншими доказами у справі, і зокрема показаннями очевидців події, а тому суд обґрунтовано визнав їх достовірними доказами.

         Оцінка й аналіз наведених доказів, які судом повно  перевірялися, дає підстави колегії суддів касаційного суду вважати обґрунтованим  висновок апеляційного суду про доведеність пред'явленого ОСОБА_2 і ОСОБА_1 обвинувачення  в повному обсязі.

         При цьому апеляційним судом ретельно перевірені в судовому засіданні твердження обох підсудних про їх непричетність до розбійного нападу і вбивства ОСОБА_5 й обґрунтовано визнані судом недостовірними як показання ОСОБА_1 про його алібі на час події злочинів і на час звернення ОСОБА_2 за допомогою в лікарню, оскільки не знайшли свого підтвердження, так і показання ОСОБА_2 про те, що він теж не був на місці злочину.

         Суд навів у вироку докладні мотиви щодо оцінки показань ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з цього приводу.

         При аналізі показань ОСОБА_2 про його непричетність до злочину суд правильно відзначив суперечливість і нелогічність його пояснень стосовно часу прибуття в Україну, місця його перебування 9 грудня 2003 року, у день події злочину; обставин отримання ним ножових поранень і намагання приховати це від правоохоронних органів; обґрунтовано суд послався на таку ж суперечливість показань ОСОБА_2 з приводу виявлення речових доказів та інших слідів, які вказують на його участь у вчиненні злочинів.

         З огляду на ці та інші встановлені у справі обставини заперечення ОСОБА_2 своєї участі у будь-яких злочинах щодо сім'ї ОСОБА_5 та його пояснення про те, що він не був у квартирі потерпілого і поблизу місця події злочину, суд об'єктивно оцінив та  обґрунтовано визнав такими, що не відповідають дійсності.

         Посилання у касаційних скаргах засудженого ОСОБА_2 та його захисника про неповноту й однобічність перевірки показань підсудного є безпідставними.

         Необґрунтованими є і доводи у касаційних скаргах засудженого ОСОБА_1 і його захисника про те, що органом досудового слідства і судом неповно і необ'єктивно перевірені заяви обвинуваченого і підсудного ОСОБА_1 про його алібі, що суд допустив порушення процесуальних прав підсудного, необґрунтовано відмовляючи йому у виклику свідків та дослідженні інших доказів, які виправдовують його.

         Як видно з протоколу судового засідання, всі заявлені підсудними і їх захисниками клопотання вирішувались з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону.

         Не може свідчити про неповноту досудового і судового слідства те, що у справі не встановлено, де ОСОБА_2 пересік кордон України, оскільки достовірно встановлено і це не заперечував сам ОСОБА_2, що він прибув в Україну напередодні події злочину, а тому  і в цій частині доводи у касаційних скаргах засудженого і його захисника є необґрунтованими.

         Крім того, у матеріалах справи є оперативні дані органу дізнання про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 знайомі між собою.

         Не вбачає колегія суддів при перевірці справи допущеного з боку органів досудового слідства чи суду першої інстанції порушення права обвинуваченого (підсудного) ОСОБА_2 на захист, на що посилаються у касаційних скаргах засуджений та його захисник.

         Як видно із справи, з 9 грудня 2003 року, тобто з моменту виявлення працівниками міліції пораненого ОСОБА_2 в лікарні,  до 18 грудня 2003 року, коли винесено постанову органом слідства про затримання ОСОБА_2 як підозрюваного у вчиненні злочинів, з ним ніяких слідчих дій не проводилось і він не давав жодних показань, а тому вважати порушеним його право на захист лише з мотивів несвоєчасності винесення органом досудового слідства постанови про затримання ОСОБА_2 як підозрюваного, на що вказують у скаргах захисник і засуджений, - достатніх підстав немає, а крім того, слід урахувати, що ОСОБА_2 протягом 9-18 грудня 2003 року перебував на стаціонарному лікуванні.

         Не ґрунтуються на матеріалах справи і доводи у касаційних скаргах засуджених і їх захисників про неповноту й неправильність встановлених у справі фактичних обставин, яка проявилася, на їх думку, у тому, що органом досудового слідства при встановленні цих обставин не був ретельно досліджений та проаналізований час перебігу певних подій за участю ОСОБА_2 і ОСОБА_1 в їх хронологічній послідовності, і зокрема пов'язаних з часом підшукування лікарів та доставки пораненого ОСОБА_2 в лікарню в ІНФОРМАЦІЯ_6.

         Як видно з матеріалів справи і вироку суду, ці обставини повно перевірялися і їм дана належна оцінка.

         При аналізі доказів суд обґрунтовано зазначив у вироку, що співпадають  встановлений за показаннями потерпілих час вчинення розбійного нападу за участю ОСОБА_2 і ОСОБА_1 і встановлений експертизою час настання смерті потерпілого ОСОБА_5 та необхідний час з цього моменту для приховання отриманого ОСОБА_2 ножового поранення під час злочину та доставки хворого в лікарню ІНФОРМАЦІЯ_5 Донецької області (т.6, вирок, а.с. 10 - зворот).

         Вирок суду грунтується на достатніх і достовірних доказах, про що свідчать дані протоколу судового засідання і наведений судом аналіз досліджених в судовому засіданні доказів, а тому доводи у касаційних скаргах про те, що висновки суду грунтуються на припущеннях і сумнівних доказах, - є  безпідставними.

Як видно з матеріалів справи, на підтвердження пред'явленого ОСОБА_2 і ОСОБА_1 обвинувачення у справі зібрано достатньо доказів, а тому показання допитаних як свідків працівників органів досудового слідства, що, за твердженням засуджених і їх захисників, недопустимо розглядати як докази, - не мали впливу на висновки апеляційного суду про доведеність винності підсудних у вчиненні зазначених у вироку злочинів.

         Виходячи з установлених фактичних обставин, суд обгрунтовано на підставі аналізу й оцінки зібраних доказів визнав доведеним обвинувачення ОСОБА_1 у незаконному поводженні (придбанні, зберіганні та носінні без передбаченого на те дозволу) вогнепальної зброї та боєприпасів і кваліфікував його дії за цим обвинуваченням за ст. 263 ч. 1 КК України, а також у вчиненні за попередньою змовою з ОСОБА_2 та іншими невстановленими слідством особами розбійного нападу на ОСОБА_5, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 з проникненням у житло і поєднаного зі спричиненням тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 та його умисному вбивстві у процесі розбійного нападу з корисливих мотивів та з особливою жорстокістю.

         Зазначені дії обох підсудних правильно кваліфіковані судом за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 187 ч. 4 і 115 ч. 2 п. п. 4, 6, 12 КК України.

         Про те, що не тільки розбійний напад, але й умисне вбивство ОСОБА_5 було вчинене групою осіб за попередньою змовою, свідчать узгоджені та спільні дії всіх нападників, і зокрема ОСОБА_2, при застосуванні насильства до потерпілого з метою заволодіння майном, всі нападники одночасно застосовували різного характеру і за способами насильство, що встановлено висновками судово-медичної експертизи про характер і локалізацію виявлених у потерпілого крім вогнепального поранення й інших ушкоджень, у тому числі колото-різаних ран, а потерпіла ОСОБА_5 підтвердила, що бачила, як ОСОБА_2 завдав потерпілому удар ножем, що всі нападники били її чоловіка та в її присутності один з них, як установлено у справі ОСОБА_1, здійснив постріл у ОСОБА_5, завдавши їй особливих моральних мук і страждань у зв'язку з позбавленням життя близької їй людині - чоловіка і батька її дітей, що правильно розцінено судом як вчинення вбивства з особливою жорстокістю.

За таких обставин, коли всі учасники розбійного нападу, в процесі якого був позбавлений життя потерпілий ОСОБА_5, діяли спільно й узгоджено, одночасно застосовуючи насильство до потерпілого за допомогою знарядь, які мали з собою, і кожен з них, у тому числі ОСОБА_2, знав і про наявність вогнепальної зброї, яку заздалегідь домовилися, як й інші знаряддя, застосовувати у разі вчинення потерпілими опору, - суд дійшов єдиного висновку про вчинення умисного вбивства потерпілого ОСОБА_5 у процесі розбійного нападу групою осіб, серед яких ОСОБА_2, за попередньою змовою, а тому не мав підстав обговорювати питання щодо можливого ексцесу безпосереднього виконавця ОСОБА_1, на що посилаються у касаційних скаргах адвокат ОСОБА_3 - захисник засудженого ОСОБА_2 та сам засуджений.

З дотриманням положень Загальної частини Кримінального кодексу України вирішено судом питання про призначення покарання винним особам.

         Ураховуючи те, що обидва засуджені вчинили особливі тяжкі злочини, серед яких умисне позбавлення життя людини за обтяжуючих обставин, а ОСОБА_1, крім того, незаконне поводження з вогнепальною зброєю, яку було застосовано у процесі розбійного нападу і вбивства потерпілого, з огляду на його активну роль у вчиненні злочинів, минулу судимість за тяжкі злочини і те, що у період умовно-дострокового звільнення від покарання за попереднім вироком він учинив зазначені особливо тяжкі злочини, суд дійшов висновку про особливу небезпечність ОСОБА_1 як особи для суспільства та не знайшов можливості призначити йому за ст. 115 ч. 2 п.п. 4, 6, 12 КК України покарання у виді позбавлення волі на певний строк і відповідно до ст.ст. 64, 65 КК України обрав йому за цей злочин покарання у виді довічного позбавлення волі.

         Рішення суду у цій частині належно обгрунтоване.

При перевірці справи колегія суддів не вбачає підстав для заміни ОСОБА_1 цього покарання на певний строк позбавлення волі.

         Засудженому ОСОБА_2 з урахуванням його ролі й участі у вчиненні особливо тяжких злочинів та даних про його особу судом призначене у межах статей 115 ч. 2 та 187 ч. 4 КК України та за сукупністю злочинів покарання у виді позбавлення волі на певний строк, яке є необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, що відповідає вимогам статті 65 КК України.

         З дотриманням положень цивільного та кримінально-процесуального законодавства вирішений у справі цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 про відшкодування завданої злочином моральної і матеріальної шкоди.

         Таким чином, при перевірці справи в касаційному порядку не виявлено жодних передбачених ст. 398 КПК України підстав для скасування чи зміни вироку щодо засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2

Вирок суду постановлений з дотриманням вимог ст.ст. 323, 324 і 334 КПК України, а тому відповідно немає підстав для задоволення касаційних скарг засуджених і їх захисників.

         Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України

 

у х в а л и л а:

 

         Вирок апеляційного суду Донецької області від 10 жовтня 2005 року щодо засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційні скарги засуджених та їх захисників - адвокатів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - без задоволення.

 

 

 

Головуючий:

 

Судді: