Рішення Іменем України

Справа № 2-179

2007 рік.

29 січня 2007 року                                                      Жовтневий районний суд м. Харкова

у складі: головуючого - судді Кириченко О.Д.

при секретарях - Нестеровській Л.В., Волковій С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Жовтневої районної ради м.Харкова, про поновлення порушеного права шляхом знесення самовільних будівель та поновлення знесених туалету і дитячого майданчику, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2004 року до Жовтневого районного суду м.Харкова звернулися ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з позовною заявою до ОСОБА_3. про поновлення їх прав користування спільним двором жилого будинку АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання відповідачки до здійснення певних дій, зокрема - знесення самовільно побудованої нею в зазначеному дворі нежитлової будівлі та поновлення самовільно знищених нею суспільного туалету і дитячого майданчика, що знаходилися в тому ж дворі.

В обгрунтування позовних вимог позивачі посилалися на те, що вони є жителями вищевказаного жилого будинку. Приватний підприємець ОСОБА_3., будучи власницею складських приміщень, що знаходилися у дворі будинку позивачів, в квітні 2003 року без узгодження з жителями зазначеного будинку знесла належні їй складські приміщення і, самовільно захвативши частину двору, без відповідного дозволу і узгоджень з компетентними органами самовільно збудувала в дворі станцію технічного обслуговування автомобілів (СТО). При цьому нею були знищені дворовий туалет і дитячий майданчик, що раніше знаходилися у спільному користуванні всіх жителів зазначеного жилого будинку. Наведеними діями, а також тим, що знаходження СТО в дворі жилого будинку є порушенням санітарних і екологічних норм, були порушені права позивачів користування: спільним двором, їх спокій і негативно сказується на стані їх здоров'я.

Рішенням суду від 21.12.2004 року вищенаведені позовні вимоги про поновлення порушених прав позивачів були задоволені в повному обсязі, у зв'язку з чим ОСОБА_3. була зобов'язана знести зведену нею у дворі будинку АДРЕСА_1 самовільну будівлю СТО та відновити знищені нею в цьому дворі суспільний туалет і дитячий майданчик.

При цьому розгляд справи відбувся за відсутності відповідача ОСОБА_3., яка неодноразово не з'явилася в судове засідання без поважних на те причин.

Ухвалою суду від 09.08.2005 року була задоволена заява відповідача по справі ОСОБА_3. про перегляд вищезазначеного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, а тому рішення Жовтневого районного суду від 21.12.2004 року було скасоване.

Підставами для скасування цього рішення суду були визнані суттєві для справи обставини, які не були встановлені судовим розглядом і не були враховані судом при розгляді справи.

Зокрема те, що ще до ухвалення судом вказаного рішення ОСОБА_3. у встановленому законом порядку здійснила відчудження вищезазначеного побудованого нею в дворі будинку АДРЕСА_1 нежилого приміщення, а тому на день постановления рудового рішення не була його власником. Новий ж власник цього примиіщення у особі ОСОБА_5 до участі в справі не притягався, хоча зазначеним судовим рішенням суттєво затрогуються його законні права і інтереси.

Вищезазначеною ухвалою суду від 09.08.2005 року до участі у цій справі в якості співвідповідача була залучена ОСОБА_5.

В ході нового розгляду справи позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 підтримали свої позовні вимоги у повному обсязі, обґрунтовуючи їх тими ж вищенаведеними обставинами.

Представник відповідачів ОСОБА_3. і ОСОБА_5 - ОСОБА_6, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на їх безпідставність.

Шаталов В.М., що є представником виконавчого комітету Жовтневої районної ради м.Харкова, залученого до участі у справі в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнав необгрунтованими, посилаючись на їх недоведеність належними і об'єктивними доказами.

Суд, вислухавши доводи сторін, оглянувши на місці спірний двір жилого будинку і дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку про відсутність законних підстав для задоволення заявлених по справі позовних вимог.

Так, судовим розглядом встановлено, що позивачі по справі - ОСОБА_1 і ОСОБА_2, є мешканцями будинку АДРЕСА_1, в якому проживають відповідно в квартирах за ІНФОРМАЦІЯ_1.

У відповідності з договором оренди НОМЕР_1 від 24.05.2000 року, укладеного з Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради на підставі рішення виконкому Харківської міської ради НОМЕР_2 від 24.05.2000 року, приватний підприємець ОСОБА_3. вступила у володіння та користування на правах оренди належними територіальній громаді м.Харкова нежитловими приміщеннями літ. "К-1" і "Щ-1", загальною площею 147,1 кв.м, що були розташовані у дворі жилого будинку АДРЕСА_1, (а.с. 75, 76-79).

Згідно договору купівлі-продажу НОМЕР_3, укладеного 09.10.2001 року між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради і тим же приватним підприємцем ОСОБА_3. та посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, покупець купив у продавця нежитлові будівлі літ. "К-1", площею 86,3 кв.м, і літ. "Щ-І", площею 60,8 кв.м, що були розташовані у дворі жилого будинку АДРЕСА_1, (а.с. 80-81).

В 2003 році, у зв'язку з аварійним станом вищезазначених нежитлових приміщень, що могло привести в будь-який час до їх самовільної руйнації і могло викликати небезпеку для життя і здоров'я людей, власниця цих нежитлових приміщень ОСОБА_3. за власний кошт знесла ці приміщення і на місці їх знаходження без належного дозволу і узгоджень з відповідними органами архітектурно-технічного, санітарного, екологічного, протипожежного контролю самовільно збудувала нове нежитловае приміщення літ. "К-1", загальною площею 165,9 кв.м.

Відповідно до договору дарування нежитлової будівлі від 30.04.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованого в КП "Харківське МісьБТІ" під реєстраційним НОМЕР_4, ОСОБА_3. подарувала ОСОБА_5 нежитлову цегляну будівлю літ "К-1", загальною площею 165,9 кв.м, що розташована по АДРЕСА_1, (а.с. 101, 102-104).

Вищезазначені обставини щодо аварійності і небезпечності знесених відповідачем ОСОБА_3. нежитлових приміщень літ. "К-1" і "Щ-1", крім пояснень представника відповідачів по справі, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні поясненнями представника Жовтневого райвиконкому м.Харкова, відповідним технічним висновком про стан будівельних конструкцій цих нежитлових приміщень, проведеного в 2003 році МППС НВП "АРХТЕХБУД" за замовленням власниці ОСОБА_3., та власне не заперечувалися і позивачами по справі.

Обставини самовільного будівництва спірної по справі нежитлової будівлі, на знесенні якої наполягають в своїх позовних вимогах позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2, були визнані в судовому засіданні представником відповідачів по цій справі, який пояснив, що ОСОБА_3. дійсно провела самочинне будівництво, тому що до його початку не отримала належного дозволу на таку дію від власника земельної ділянки, не узгодила питання будівництва з компетентними органами. Разом з тим, спірне будівництво було проведене нею з додержанням усіх норм і правил будівництва і на земельній ділянці, яка на відповідній правовій підставі знаходиться в її користуванні, цим будівництвом не були порушені права інших осіб, а тому згідно чинного законодавства України за ОСОБА_3. в передбаченому порядку може бути визнане право власності на самочинно збудоване нерухоме мсайно. Крім того, представник зазначеного відповідача пояснив, що при знесенні аварійних приміщень у дворі вищезазначеного жилого будинку за кошт ОСОБА_3. був наведений лад; замість фактично розваленого і непрацюючого дворового туалету був збудований новий суспільний туалет; був також реконструйований і дитячий майданчик, що знаходився в дворі будинку. Спірна по справі нежитлова будівля є складським приміщенням, а не СТО, про що твердять позивачі.

Як вбачається з технічного висновку про стан будівельних конструкцій спірного по справі нежитлового приміщення літ. "К-1", проведеного ТОВ "Харківбуднипроект" на підставі договору НОМЕР_5 від 22.11.2006 року, стан будівельних конструкцій цієї будівлі характеризується як задовільний; дефектів і пошкоджень в будівельних конструкціях, які б свідчили про зниження їх придатності,  не  виявлено;  будівля  має   100% готовність до експлуатації;  подальша надійна

експлуатація цієї будівлі можлива без проведення додаткових зусиль. Згідно плану будівлі та експлікації приміщень, що в ній знаходяться, вони зазначаються як складські приміщення.

При проведенні судом разом із сторонами по справі місцевого огляду двору житлового будинку АДРЕСА_1 було встановлено, що спірне по справі нежитлове приміщення є цегляною будівлею, що відповідає параметрам, зазначеним в наданому суду технічному паспорті на цю будівлю; розміщена вона впритул до бокової частини вказаного житлового будинку; в глибині двору розташований цегляний туалет, належним чином обладнаний фаянсовим унітазом із зливним баком, але при перевірці було виявлено, що водопровід в туалеті та електроосвітлення не працюють; під'їздна дорога до житлового будинку знаходиться в незадовільному стані - асфальтове покриття має значні ушкодження, час виникнення яких оглядом встановити неможливо; в дворі є бідно обладнаний дитячий майданчик. (а.с. 115-116).

У відповідності до ст.ст.5,6 ЦК України 1963 року (Кодексу, що діяв на час виникнення спірних правовідносин у зв'язку з самочинним будівництвом), цивільні права охороняються законом. Захист цивільних прав здійснюється в установленому порядку судом, зокрема - шляхом відновлення становища, що існувало до порушення права і припинення дій, які порушують право.

Згідно ст.ст. 15,16 ЦК України 2003 року кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів зокрема можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Аналізуючи викладені вище обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в частині порушення їх цивільних прав відповідачами по справі ОСОБА_3. і ОСОБА_5 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні належними, допустимими і достовірними доказами.

Так, посилання позивачів на те, що вищезазначеним самочинним будівництвом були порушені спокій і здоров'я позивачів, санітарні та екологічні норми не були підтверджені в судовому засіданні практично ніякими доказами.

Твердження ж про те, що в ході вищезазначеного самочинного будівництва були знесені дворовий туалет і дитячий майданчик хоча і не заперечувалися в судовому засіданні представником відповідачів та фактично були визнані представником Жовтневого райвиконкому м.Харкова, на думку суду не можуть вважатися достатньою підставою для задоволення позову в частині спонукання відповідачів по справі до їх поновлення.

Причиною для такого висновку є те, що судом шляхом проведення місцевого огляду беззаперечно встановлено, що суспільний туалет в дворі жилого будинку і дитячий майданчик мають місце, а це є підтвердженням доводів представника відповідачів про зведення цього туалету і поновлення дитячого майданчика за кошти ОСОБА_3. одночасно з будівництвом вищезазначеної нежитлової будівлі.

При цьому суд з причин відсутності яких-небудь доказів не має можливості для порівняння якості туалету і дитячого майданчику, яка була до їх знесення при проведенні самочинного будівництва, з якістю, яка має місце зараз.

З тих же причин суд вважає необгрунтованими і посилання позивачів на те, що в ході самочинного будівництва з вини важких вантажних автомобілів була значно пошкоджена під'їздна дорога до їх житлового будинку.

Розглядаючи позовні вимоги в частині спонукання відповідачів до знесення спірної по справі нежитлової будівлі, суд виходить з наступних обставин:

Статтею 105 ЦК України (Кодексу, який був чинним на час проведення самочинного будівництва - в 2003 році), передбачалося, що питання про самочинне будівництво жилих будинків розглядаються судом на підставі звернення виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Питання ж про самочинне будівництво господарських і побутових будівель та споруд повинні вирішуватися відповідним рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Як встановлено судом, під час проведення будівництва спірної нежитлової будівлі позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 неодноразово зверталися з скаргами на це будівництво в різні органи місцевого самоврядування, в тому числі - і в виконком Жовтневої районної ради м.Харкова.

Разом з тим, зазначений виконком сам ніяких рішень стосовно знесення або збереження самочинно збудованого нерухомого майна не приймав, до суду з відповідними позовами не звертався.

Згідно з ч.1 ст.376 ЦК України 2003 року, що набрав чинності з 1 січня 2004 року, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно ж до ч.4 тієї ж норми Закону, самочинно збудоване нерухоме майно підлягає знесенню особою, яка його здійснила, або за її рахунок лише у разі, якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на це нерухоме майно, або якщо це порушує права інших осіб.

Як зазначено вище, порушення прав інших осіб, в тому числі - позивачів по справі, при самочинному будівництві спірного нежитлового приміщення судом встановлено не було. Питання про визнання за забудовником права власності на об'єкт самочинного будівництва до теперішнього часу судом, як це передбачено в ч.5 ст.376 ЦК України, предметом судового розгляду також не було, а тому про наявність заперечень проти цього від власника земельної ділянки не з'ясована.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2, а тому вважає необхідним в задоволенні їх позовних вимог до ОСОБА_3. і ОСОБА_5 відмовити за безпідставністю позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 5,8,10,11,15,57,58,59,60,61,208,212-215 ЦПК України, ст.ст. 5,6,105 ЦК України 1963 року, ст.ст.3,5,15,16,376 ЦК України 2003 року, суд -

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 11, 17, 71; ч. З ст. 112; ст.ст. 159, 160, 161, 163, 167 КАС України, пунктом 27 "Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004р. № 1444, суд -

Вирішив:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про поновлення порушеного права користування загальним двором жилого будинку АДРЕСА_1 шляхом знесення спорудженої в цьому дворі самовільної будівлі СТО та поновлення знесених туалету і дитячого майданчику - відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі через Жовтневий районний суд м.Харкова заяви про його апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та відповідної апеляційної скарги - протягом дводцяти днів після подання такої заяви.

Головуючий

суддя О.Д. Кириченко