УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2015 року Справа № 876/3616/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Глушка І.В., Макарика В.Я,
з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2014 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області до відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції, третя особа: ОСОБА_1 про скасування постанови,
В С Т А Н О В И В :
06 лютого 2014 року управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області (далі - УПФУ у Золочівському районі) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №41668058 від 23.01.2014 року.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, УПФУ у Золочівському районі подало апеляційну скаргу, в якій вказало, що оскаржуване судове рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву. В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що виконавчий лист, виданий Львівським окружним адміністративним судом 22.08.2013 року по справі № 2а-7900/2008 містить виправлення. Крім того, в ухвалі Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2013 року по справі № 2а-7900/2008 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання вказано, що виконавчий лист по справі видано 02.09.2013 року. Зазначає, що виконавчий лист, виданий 22.08.2013 року по справі № 2а-7900/2008 не відповідає ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» № 606XIV від 21.04.1999 року, а саме: у виконавчому листі не зазначено номер рішення, за яким видано виконавчий документ, оскільки номер справи не може відповідати номеру рішення; зазначення дати розгляду справи - 11.02.2010 року, не може вважатися датою винесення рішення.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що заступником начальника відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції Матвеюк О.П. відкрито виконавче провадження постановою ВП № 41668058 від 23.01.2014 року з примусового виконання виконавчого листа № 2а-7900/08/1370, виданого 22.08.2013 року Львівським окружним адміністративним судом про зобов'язання управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період із 21 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 вересня 2008 року на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка обчислюється відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням виплачених сум та надано строк для добровільного виконання судового рішення до 29.01.2014 року.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно положень ст. 2 Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Частиною 1 статті 5 Закону вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.
Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження»).
Приписами ч. 1 ст. 11 Закону визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 2 частини 1 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі листи, що видаються судами.
Відповідно до ст. 18 Закону у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом обов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України (ч. 3 ст. 18 Закону).
Відповідно до статті 258 КАС України, за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 25 цього ж Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що виконавчий лист по справі №2а-7900/2008 від 11 лютого 2010 року відповідає вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець діяв у межах своїх повноважень та на підставі Закону України «Про виконавчу службу», а тому підстав для визнання його дій незаконними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження немає.
Колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта про те, що виконавчий лист, виданий 22.08.2013 року по справі № 2а-7900/2008, не відповідає ст. 18 ЗаконуУкраїни «Про виконавче провадження», оскільки такі спростовуються матеріалами справи та свідчить про неправильне тлумачення апелянтом вимог закону.
Покликання апелянта про те, що в ухвалі Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2013 року по справі № 2а-7900/2008 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання вказано, що виконавчий лист по справі видано 02.09.2013 року колегією суддів також не беруться до уваги, оскільки таке не є підставою для скасування оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, а є опискою, яка може бути виправлена в порядку статті 169 КАС України.
Щодо покликань апелянта на те, що виконавчий лист, виданий Львівським окружним адміністративним судом 22.08.2013 року по справі № 2а-7900/2008 містить виправлення не заслуговують на увагу, оскільки апелянтом не надано суду жодних доказів на підтвердження зазначених доводів.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 22 червня 2004 року у справі «Броньовський проти Польщі», заява № 31443/96, зазначає, що принцип верховенства права зобов'язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя (п. 184). У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року у справі «Півень проти України» суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (п. 35). У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
Якщо адміністративний орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції» від 15 березня 2001 року).
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ застосовують практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ч. 3 ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,
У Х В А Л И В :
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області - залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2014 року по справі № 813/1057/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.О. Большакова
Судді І.В. Глушко
В.Я. Макарик