ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2012 р. Справа № 35935/11

           Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Носа С. П.,

суддів – Шавеля Р. М., Ліщинського А.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області на постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 30 грудня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області про зобов’язання перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення, -

В С Т А Н О В И В:

13 грудня 2010 року, Камінь-Каширським районним судом Волинської області зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області про зобов’язання проведення перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат відповідно до положень ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2010 рік.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_1 повинна виплачуватись щорічна допомога на оздоровлення але таку допомогу, всупереч вимогам вказаного Закону, у 2010 році не виплачено в повному обсязі.

Постановою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 30 грудня 2010 року позов задоволено повністю. Зобов`язано Управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1, як інваліду ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, як це передбачено ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та виплаченої суми.

Зазначену постанову мотивовано тим, що при вирішенні даного спору підлягає застосуванню саме ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем – Управлінням праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що здійснення виплат позивачу потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатись будь яким іншим законом, крім Закону про Державний бюджет України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для її задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є інвалідом ІІІ-ї групи внаслідок захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на ЧАЕС та відноситься до 1-ої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (А. с. 05).

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти дише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 3 ст. 22 Конституції України зазначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що інвалідам ІІІ-ї групи внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується щорічна допомога на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат та визначається на момент виплати.

Згідно із пп. пп. 11 п. 28 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в наступній редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.».

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, позивач має право на щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік в розмірі, встановленому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, яка діяла до 28 грудня 2007 року, а розмір виплаченої позивачу одноразової грошової допомоги на оздоровлення у 2010 році, суперечить розміру допомоги встановленому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з Положенням про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженим указом Президента України від 30.08.2000 року за № 1035/2000, Міністерство праці України є головним органом у системі органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення і соціального обслуговування населення та згідно з ст. 22 Бюджетного кодексу України є головним розпорядником бюджетних коштів. Крім того, Міністерство праці та соціальної політики України відповідно до покладених на нього завдань здійснює в межах свої повноважень контроль за додержанням законодавства щодо надання пільг, та забезпечує через систему підпорядкованих йому органів реалізацію прав громадян на соціальний захист шляхом своєчасного та адресного надання соціальної допомоги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що саме на управління праці та соціального захисту населення покладено обов’язок проводити виплату щорічної допомоги на оздоровлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 8 КАС України адміністративний суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У своєму рішенні в справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року, Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з бюджету. Держава може вводити, припиняти або закінчувати виплату цих надбавок. Проте, якщо правове положення, що діє, передбачає виплату певних надбавок, і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідне положення є таким, що діє (п. 23). Одночасно Європейський Суд з прав людини не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність засобів як на причину невиконання своїх зобов’язань (п. 26).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об’єктивно і всебічно з’ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись, ст. ст. 158-160, 1832, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області залишити без задоволення, а постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 30 грудня 2010 року в справі № 2а-1549/10 – без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: Р. М. Шавель

ОСОБА_2