ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2012 р. Справа № 9096/11

           Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Кушнерика М.П., Старунського Д.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Воловецькому районі Закарпатської області на постанову Воловецького районного суду Закарпатської області від 13.12.2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Воловецькому районі Закарпатської області про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії,

          В С Т А Н О В И В :

У грудні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Воловецькому районі Закарпатської області про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії.

Позивач посилався на те, що в 2007-2010 роках відповідач зобов’язаний був здійснити перерахування пенсії, тобто привести у відповідність з ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та рішеннями Конституційного суду України розмір виплати йому пенсії з врахуванням права на надбавку як дитині війни.

Позивач просив зобов’язати відповідача виплатити на його користь недоплачену як дитині війни доплату до пенсії за період з 01.01.2007 року по день звернення до суду.

Ухвалою судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 06.12.2010 року адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Воловецькому районі Закарпатської області про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії за період до 03.06.2010 року залишено без розгляду

Постановою Воловецького районного суду Закарпатської області, яка прийнята в скороченому провадженні 13.12.2010 року, позов задоволено.

Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Воловецькому районі Закарпатської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 недоплаченого підвищення до пенсії як дитині війни за період з 03.06.2010 року по 03.12.2010 року відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” з врахуванням виплачених сум.

Постанову суду першої інстанції оскаржило управління Пенсійного фонду України в Воловецькому районі Закарпатської області, подавши на неї апеляційну скаргу.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтована та винесена з порушенням норм матеріального права.

Апелянт звертає увагу на те, що законодавством України не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” про підвищення розміру пенсій дітей війни, не визначено, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Крім того, залишається невизначеним порядок обчислення такого підвищення та його розмір. Просить врахувати, що встановлений ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій.

Апелянт просить скасувати постанову Воловецького районного суду Закарпатської області від 13.12.2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у повному обсязі заявлених позовних вимог.

Оскільки, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, тому, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дитини війни, а тому він має право на встановлене ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії. Відмова управління Пенсійного фонду України в Воловецькому районі Закарпатської області у проведенні перерахунку пенсії позивача з врахуванням вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” є неправомірною в межах строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та є правильними.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, мав право на отримання підвищення виплачуваної йому управлінням Пенсійного фонду України в Воловецькому районі Закарпатської області пенсій за віком.

Ч. 1 та ч. 2 ст. 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки звернувся з позовом 03.12.2010 року.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни в межах строку звернення до суду, тобто за період з 03.06.2010 року по 03.12.2010 року.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачці у передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” розмірі колегія суддів не вбачає.

Доводи апелянта в тій частині, що законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не заслуговують на увагу, оскільки за чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Однак, згідно ч.3 ст. 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Оскільки законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, слід застосовувати цей розмір.

Керуючись ст.ст. 195, 197 ч.1, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Воловецькому районі Закарпатської області залишити без задоволення.

Постанову Воловецького районного суду Закарпатської області від 13.12.2010 року по справі №2а-863/10 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : М.П. Кушнерик

ОСОБА_2