УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2012 р. Справа № 151956/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гінди О.М.
суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ратнівському районі Волинської області на ухвалу Ратнівського районного суду Волинської області від 24 жовтня 2011 року про відмову у відстроченні виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ратнівському районі Волинської області про зобов’язання здійснити нарахування та виплату недоплаченого підвищення до пенсії дитині війни,–
встановив:
Постановою Ратнівського районного суду Волинської області від 23.02.2009 року залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2010 року, задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до УПФУ в Ратнівському районі Волинської області про зобов’язання здійснити нарахування та виплату недоплаченого підвищення до пенсії дитині війни. Визнано незаконним дії УПФУ України в Ратнівському районі Волинської області та зобов’язано його нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно. В решті позовних вимог відмовлено.
11.10.2011 року УПФУ в Ратнівському районі подало до Ратнівського районного суду Волинської області заяву про відстрочення виконання постанови цього суду від 23.02.2009 року. Пенсійний фонд, як на підставу відстрочення виконання цієї постанови посилається на відсутність коштів на рахунку пенсійного органу.
Ухвалою Ратнівського районного суду Волинської області від 24.10.2011 року в задоволенні цієї заяви відмовлено.
Не погодившись з даною ухвалою суду першої інстанції, УПФУ в Ратнівському районі оскаржило її в апеляційному порядку. Вважає, що дана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову ухвалу, якою заяву про відстрочення виконання судового рішення задоволити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції під час винесення оскарженої ухвали не враховано того, що управління пенсійного фонду в районах відповідно до Бюджетного кодексу України та Положення про Пенсійний фонд України не є власником, або розпорядником коштів Державного бюджету України, а тому не може виконати судове рішення, за відсутності надходжень коштів з Державного бюджету України через Державне казначейство України.
Враховуючи те, що від усіх осіб, які беруть участь в справі, клопотань про розгляд справи за їх участю не надходило, суд апеляційної інстанції розгляд справи здійснює в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що така апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Суд першої інстанції приймаючи оскаржувану ухвалу виходив з того, що відсутність у боржника наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду на 2011 рік, призначених для виконання судового рішення щодо виплати підвищення до пенсії дитині війни, тобто відсутність бюджетних коштів у боржника, який є державним органом, не є винятковим випадком для застосування судом відстрочення виконання судового рішення.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
З аналізу цієї статті випливає, що підставою для застосування правил даної статті є встановлення судом обставини, що перешкоджають належним чином виконати судове рішення в адміністративній справі - ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Із матеріалів справи видно, що УПФУ в Ратнівському районі, як на підставу відстрочення виконання судового рішення по даній справі, посилається на відсутність коштів на рахунках, на підтвердження чого заявником долучено тільки виписку з особового рахунку. При цьому, з даної виписки суд не може встановити призначення даного рахунку та на відсутність яких коштів вказує даний документ.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання на всій території України.
Судове рішення по даній справі набрало законної сили ще 22.11.2010 року, тобто з моменту набрання даним рішенням законної сили минув значний проміжок часу, а боржником по даній справі не вжито жодних заходів на його виконання, чим грубо порушено принцип обов’язковості виконання судового рішення.
Суд апеляційної інстанції під час вирішення даної апеляційної скарги враховує також практику Європейського суду з прав людини (рішення від 08.11.2005 року справа «Кечко проти України», від 29.06.2004 року справа «Жовнер проти України», від 29.06.2004 року справа «Півень проти України»), в яких Європейський суд з прав людини вказує на те, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», також захищає і виконання остаточних та обов’язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін. Європейський суд з прав людини в даних рішеннях також вказує на те, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. Аргумент, що визначає відсутність коштів як «виняткові обставини», не може бути прийнято судом.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої ухвали, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254, 263 КАС України, суд –
ухвалив:
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ратнівському районі Волинської області – залишити без задоволення, а ухвалу Ратнівського районного суду Волинської області від 24 жовтня 2011 року про відмову у відстроченні виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ратнівському районі Волинської області про зобов’язання здійснити нарахування та виплату недоплаченого підвищення до пенсії дитині війни – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.М. Гінда
Судді: О.Б. Заверуха
ОСОБА_2