УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2012 р. Справа № 413/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гінди О.М.
суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року про відмову у відстроченні виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області про зобов’язання здійснити нарахування та виплату недоплаченого підвищення до пенсії дитині війни,–
встановив:
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13.05.2009 року задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до УПФУ України в Ківерцівському районі Волинської області про зобов’язання здійснити нарахування та виплату недоплаченого підвищення до пенсії дитині війни.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011 року скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13.05.2009 року та прийнято нову постанову, якою вказаний вище адміністративний позов задоволено частково. Зобов’язано УПФУ в Ківерцівському районі Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум. В решті позовних вимог відмовлено.
01.12.2011 року УПФУ в Ківерцівському районі подало до Волинського окружного адміністративного суду заяву про відстрочення виконання судового рішення по даній справі. Пенсійний фонд, як на підставу відстрочення виконання цієї постанови посилається на відсутність коштів на рахунку пенсійного органу.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08.12.2011 року в задоволенні цієї заяви відмовлено.
Не погодившись з даною ухвалою суду першої інстанції, УПФУ в Ківерцівському районі оскаржило її в апеляційному порядку. Вважає, що дана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову ухвалу, якою заяву про відстрочення виконання судового рішення задоволити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції під час винесення оскарженої ухвали не враховано того, що управління пенсійного фонду в районах відповідно до Бюджетного кодексу України та Положення про Пенсійний фонд України не є власником, або розпорядником коштів Державного бюджету України, а тому не може виконати судове рішення, за відсутності надходжень коштів з Державного бюджету України через Державне казначейство України.
Враховуючи те, що від усіх осіб, які беруть участь в справі, клопотань про розгляд справи за їх участю не надходило, суд апеляційної інстанції розгляд справи здійснює в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що така апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Суд першої інстанції приймаючи оскаржувану ухвалу виходив з того, що УПФУ в Ківерцівському районі не надало належних доказів, які ускладнюють виконання судового рішення та які б давали підстави відстрочити його виконання. Крім того, суд першої інстанції у своєму рішенні вказує на те, що з моменту набрання судового рішення законної сили, боржником не вжито жодних заходів щодо його виконання.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
З аналізу цієї статті випливає, що підставою для застосування правил даної статті є встановлення судом обставини, що перешкоджають належним чином виконати судове рішення в адміністративній справі - ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Із матеріалів справи видно, що УПФУ в Ківерцівському районі, як на підставу відстрочення виконання судового рішення по даній справі, посилається на відсутність коштів на рахунках, на підтвердження чого заявником долучено тільки виписку з особового рахунку. При цьому, з даної виписки суд не може встановити призначення даного рахунку та на відсутність яких коштів вказує даний документ.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання на всій території України.
Судове рішення суду апеляційної інстанції по даній справі набрало законної сили ще 15.02.2011 року, тобто з моменту набрання даним рішенням законної сили минув значний проміжок часу, однак боржником по даній справі не вжито жодних заходів на його виконання, чим грубо порушено принцип обов’язковості виконання судового рішення.
Суд апеляційної інстанції під час вирішення даної апеляційної скарги враховує також практику Європейського суду з прав людини (рішення від 08.11.2005 року справа «Кечко проти України», від 29.06.2004 року справа «Жовнер проти України», від 29.06.2004 року справа «Півень проти України») в яких Європейський суд з прав людини вказує на те, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», також захищає і виконання остаточних та обов’язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін. Європейський суд з прав людини в даних рішеннях також вказує на те, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. Аргумент, що визначає відсутність коштів як «виняткові обставини», не може бути прийнято судом.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої ухвали, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254, 263 КАС України, суд –
ухвалив:
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області – залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року про відмову у відстроченні виконання судового рішення у справі № 2а-578/09/0370 – без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.М. Гінда
Судді: О.Б. Заверуха
ОСОБА_2