Справа № 2 - 1049/ 2009р.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
15 квітня 2009 року Франківський районний суд м.Львова
в складі: головуючої- судді Мікули О.І.
при секретарі- Куп’як В.М.
з участю позивачки- Марчук Н.С.
відповідача- Боруцький Р.Ф.
предтавника третьої особи
Франківської районної адміністрації ЛМР- Сех І.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ЛКП „Південне”, ОСОБА_4, третіх осіб- П’ятої Львівської державної нотаріальної контори, Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання права власності, усуненння перешкод користування майном, стягнення моральної шкоди, суд, -
в с т а н о в и в:
Позивачка звернулася в суд з позовом до відповідачів, в якому просить визнати дії посадових осіб ЛКП „Південне” та ОСОБА_4 неправомірними та стягнення з них моральної шкоди в сумі 10000грн. з кожного, визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1, як опікуна і спадкоємця ОСОБА_5, котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_3.
Позовні вимоги мотивує тим, що комісія ЖЕУ-210 Радянського району м.Львова встановила факт незаконного проживання ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1. На підставі акту ЖЕУ-210 про обстеження житлових умов, який не відповідає дійсності, Радянський райвиконком м.Львова 02.02.1989 року надіслав їй копію позовної заяви про виселення із незаконно займаної квартири. Після смерті основного квартиронаймача квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_5, який є її батьком, вона звернулась із заявою про прийняття спадщини в П’яту Львівську державну нотаріальну контору. Ще одним спадкоємцем після смерті батька був його син ОСОБА_7 31.05.1989 року Шевченківський районний суд м.Львова повідомив П’яту Львівську державну нотаріальну контору про те, що в провадженні суду знаходиться заява ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання недійсним заповіту. Тому, вважає, що з 31.05.1989 року до рішення суду дії посадових осіб щодо успадкування майна, оформленого на батька ОСОБА_5, не мають юридичної сили. Згідно з довідкою ЛКП „Південне” від 25.01.2007 року №278 в квартирі АДРЕСА_1 були прописані ОСОБА_8 з 26.01.1981 року по 28.08.1987 року та ОСОБА_9 з 26.01.1981 року по 05.11.1988 року. Згідно довідки ЛКП «Південне» від 25.01.2007 року ОСОБА_4 та ОСОБА_10 прописані постійно з 15.08.1989 року. 30.08.1989 року державний нотаріус П’ятої Львівської державної нотаріальної контори Ткачук Г.І. визнала її, проживаючу по АДРЕСА_2 спадкоємицею майна ОСОБА_5, проживаючого до смерті – ІНФОРМАЦІЯ_3 по АДРЕСА_1. 16.04.1992 року рішенням Шевченківського районного суду м.Львова реєстрація 15.08.1989 року громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_10 визнана недійсною. Тому просить позов задоволити.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_6 позовні вимоги підтримала, дала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просить позовні вимоги задоволити.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги заперечив та пояснив, що на підставі рішення Радянської районної ради народних депутатів від 20.12.1988 року йому видано ордер на жиле приміщення квартири АДРЕСА_1. Протягом тридцяти днів він вселився у вказану квартиру. 15.01.1997 року дана квартира була приватизована ним та його дружиною і належить їм на праві спільної сумісної власності. У спірній квартирі він проживає вже понад двадцять років, а тому вважає, що позивачкою пропущено строк для звернення до суду. Вважає, що він вселився у спірну квартиру на законних підставах, позивачці моральної шкоди не заподіював, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача- ЛКП „Південне” в судове засідання не з’явився, про місце, день та час розгляду справи належним чином був повідомлений, причин неявки в судове засідання суду не повідомив, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника ЛКП „Південне”, на підставі наявних у справі доказів.
В судове засідання представник третьої особи- Франківської районної адміністрації Львівської міської ради – ОСОБА_12 проти задоволення позовних вимог заперечила та пояснила, що відповідачка згідно рішення суду була виселена із спірної квартири, оскільки незаконно її займала, при цьому була забезпечена іншим житлом. У 1989 році спірна квартира була службовою і надана відповідачу на законних підставах.
Представник третьої особи – П’ятої Львівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з’явився, третя особа про місце, день та час розгляду справи належним чином була повідомлена, подали до суду заяву про слухання справи у їх відсутності, а тому суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника П’ятої Львівської держнотконтори, на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення позивачки, відповідача та третьої особи, з’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Згідно з копією свідоцтва про смерть /а.с. 9/ ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Поляна Свалявського району Закарпатської області.
Як вбачається з довідки ЛКП „Південне” /а.с. 18/ в квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_8 була прописана з 26.01.1981 року по 28.08.1987 року, а ОСОБА_5 – з 26.01.1981 року по 05.11.1988 року.
Відповідно до довідки ЛКП „Південне” від 25.01.2007 року /а.с.21/ ОСОБА_4 та ОСОБА_10 прописані в квартирі АДРЕСА_1 з 15.08.1989 року.
Як вбачається з копії ордеру на жиле приміщення НОМЕР_1 /а.с. 81/, такий видано 03.08.1989 року ОСОБА_4 з сім’єю з двох осіб на право зайняття жилого приміщення квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення Радянської районної ради народних депутатів від 20.12.1988 року №747.
Згідно з копією свідоцтва про право власності на квартиру №212695 від 15.01.1997 року /а.с.91/ виконком Львівської міської ради народних депутатів посвідчив, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_15, квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», загальна площа квартири 47,8 кв.м., свідоцтво видане згідно з розпорядженням від 15 січня 1997 року.
Відповідно до копії свідоцтва про смерть /а.с.80/ ОСОБА_15 померла ІНФОРМАЦІЯ_2
Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 у відповідності до положень ст.58 ЖК УРСР був вселений на підставі ордеру у спірну квартиру, при цьому дана квартира була вільною. Згодом відповідач ОСОБА_4 у встановленому Законом України „Про приватизацію державного житлового фонду” порядку приватизував спірну квартиру.
Разом з тим, позивачка не представила суду доказів на підтвердження того, що ордер на вселення у спірну квартиру, виданий ОСОБА_4 та свідоцтво про право власності були визнані судом недійсними.
Крім того, суд вважає безпідставним твердження позивачки про те, що відповідач ОСОБА_4 не мав права вселятися у спірну квартиру, так як після смерті ОСОБА_5 – батька позивачки, вона цю квартиру повинна була успадкувати. Так, як вбачається зі змісту норм розділу VІІ ЦК УРСР (спадкове право), які були чинними на час виникнення спірних відносин, у спадкову масу після смерті спадкодавця включалося майно, яке належало йому на праві особистої власності. Разом з тим, ОСОБА_5 був наймачем квартири АДРЕСА_1, а не її власником, і відповідно дана квартира не могла бути включена в спадкову масу після його смерті.
Також суд не приймає до уваги твердження позивачки про те, що відповідно до рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 16.04.1992 року реєстрація 15.08.1989 року громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_10 в квартирі АДРЕСА_1 визнана недійсною. Як вбачається з оглянутого судом в судовому засіданні рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 16.04.1992 року, яке міститься в матеріалах справи №2-207/2008 за позовом ОСОБА_6 до П’ятої Львівської державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса ОСОБА_11, ОСОБА_7 про захист честі і гідності, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, відшкодування матеріальної і моральної шкоди /а.с. 36, 37/ у позові ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання недійсним відміни від 16.04.1988 року заповіту, складеного 29.01.1986 року ОСОБА_5 в користь ОСОБА_6 відмовлено. Дане рішення суду не містить жодної вказівки на визнання недійсним реєстрації відповідача ОСОБА_4 у спірній квартирі.
Крім того, суд вважає, що у позивачки відсутні визначені главою 12 ЦК УРСР (виникнення і припинення права власності) та главою 24 ЦК України (набуття права власності) підстави для набуття права власності на спірну квартиру, а тому в задоволенні позовних вимог про визнання за нею права власності на дану квартиру слід відмовити за безпідставністю позовних вимог, що відповідно позбавляє її права заявляти вимогу про усунення перешкод в користуванні даною квартирою.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 від 31 березня 1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" суд згідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності повинен обов'язково з'ясувати наявність моральної шкоди, протиправність діяння заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Враховуючи ту обставину, що в судовому засіданні належними та допустимими доказами не встановлено факту вчинення відповідачами неправомірних дій, як і факту заподіяння позивачці моральної шкоди, у зв’язку з чим відсутні необхідні елементи цивільно-правової відповідальності, а тому і в частині задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди слід відмовити за їх безпідставністю.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, cт.58 ЖК України, ст.1167 ЦК України, суд, –
в и р і ш и в:
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ЛКП „Південне”, ОСОБА_4, третіх осіб- П’ятої Львівської державної нотаріальної контори, Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання права власності, усуненння перешкод користування майном, стягнення моральної шкоди - відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Стягнути з позивача кошти на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 22 грн. 50 коп.
На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Львівської області через районний суд.
Суддя: