ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2006 р. | № 04/1008 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді | Кривди Д.С. –(доповідача у справі), |
суддів : | Бакуліної С.В., Уліцького А.М., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропроменерго” |
на постанову | Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.05.2006 |
у справі | №04/1008 господарського суду Черкаської області |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропроменерго” |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “Профіт-Альянс” |
про | усунення перешкод в користуванні земельним сервітутом, |
за участю представників сторін від:
позивача: Поліщук В.А. –керівник
відповідача: Солодкий І.С. –за довіреністю від 28.02.2006р.
Згідно розпорядження Заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 18.07.2006р. здійснено заміну судді Жаботиної Г.В. на суддю Бакуліну С.В.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Черкаської області від 02.03.2006р. (суддя Упир І.І.) позов задоволено повністю; зобов’язано ТОВ “Профіт-Альянс” усунути перешкоди в користуванні земельним сервітутом з боку вулиці Кам’янській, 46, шляхом демонтажу залізобетонного паркану, що встановлений на межі землі постійного користування та сервітуту на шляху проходу працівників та проїзду автотранспорту для виробничих приміщень ТОВ “Агропроменерго”; стягнуто з ТОВ “Профіт-Альянс” на користь позивача 85грн. витрат по сплаті державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення мотивовано тим, що відповідач порушив зобов’язання, встановлені договором на встановлення земельного сервітуту і припинив право проїзду позивача до його приміщення шляхом встановлення залізобетонного паркану на межі проїзду транспортних засобів до цього приміщення.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.05.2006р. (судді Агрикова О.В. –головуючий, Мамонтова О.М., Фаловська І.М.) рішення господарського суду Черкаської області від 02.03.2006р. скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю з огляду на недоведення позивачем факту порушення його прав в користуванні земельним сервітутом відповідно до договору.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду, залишивши в силі рішення місцевого господарського суду, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить постанову залишити без змін, а скаргу –без задоволення.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею серія ЧР № 22-58 від 18.03.1994р. у постійне користування позивача для реконструкції підприємства надано 1,18 га землі в межах згідно з планом землекористування.
Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради від 15.03.2001р. № 193 відповідачу погоджено місце розташування цеху по виробництву та реконструкції обладнання для харчової промисловості та складські приміщення по вул. Кам’янській, 50 на земельній ділянці площею 0,6741 га, згідно з рішенням виконкому Смілянської міськради “Про затвердження проекту відведення, надання земельної ділянки ТОВ “Профіт-Альянс”, за умови виконання відповідачем умов АПЗ відділу архітектури та містобудування м. Сміла та технічних умов відповідних служб на приєднання об'єкта до інженерних мереж міста.
На вилученій земельній ділянці, наданій ТОВ “Профіт-Альянс”, знаходиться приміщення позивача, тому для забезпечення доступу до цього приміщення між ТОВ “Профіт-Альянс” (обтяжуваний) та ТОВ “Агропроменерго” (обтяжувач) 15.03.2001р. було укладено договір на встановлення земельного сервітуту, за умовами розділу 1 якого обтяжувач (позивач), що знаходиться за адресою: м. Сміла, вул. Цегельна, 46, встановлює земельний сервітут на обтяжуваного (відповідача), що знаходиться за адресою: м. Сміла, вул. Невського, 21 а, кв. 91, на проїзд транспортними засобами через земельну ділянку по вул. Кам'ямській, 50 ТОВ “Профіт-Альянс” до приміщень господарського призначення згідно з планом земельної ділянки.
Пункт 1 договору передбачає, що цей договір укладено безстроково і він вступає в силу з моменту прийняття рішення виконавчим комітетом Смілянської міської ради на встановлення сервітуту.
Згідно п.3 договору позивач зобов'язаний дотримуватись встановленого режиму використання відведеної земельної смуги; не чинити дій, що можуть привести до погіршення якісних характеристик та екологічного стану території; відшкодовувати обтяжуваному (відповідачу) збитки в зв'язку з погіршенням якості земель в результаті своєї господарської діяльності.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у липні 2005 року відповідач закрив залізобетонним парканом проїзд транспортними засобами з боку вул.Кам'янської, 46, чим було порушено з боку відповідача зобов’язання за договором від 15.03.2001р. на встановлення земельного сервітуту.
Натомість, апеляційний господарський суд, скасував рішення та в позові відмовив, оскільки дійшов висновку, що позивач не довів факт порушення його прав в користуванні земельним сервітутом відповідно до договору на встановлення земельного сервітуту з боку відповідача.
Однак, зазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України, з огляду на наступне.
В порушення вимог вищезазначеної норми Господарського процесуального кодексу України господарський суд не встановив обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно зі ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Підставами встановлення земельного сервітуту згідно з ч. 2 ст. 100 Земельного кодексу України, є договір або рішення суду.
Приймаючи оскаржувані судові рішенні, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено в повному обсязі обставини, що мають істотне значення при визначенні умов сервітутного користування спірною земельною ділянкою –межі та можливість встановлення земельного сервітуту, обставини, що створюють перешкоди в реалізації такого права. Судами не досліджено обставини підставності встановлення земельного сервітуту та не враховано вимоги ст.401 Цивільного кодексу України про те, що сервітут може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на вилученій земельній ділянці, наданій ТОВ “Профіт-Альянс” знаходиться приміщення позивача. З метою доступу до цього приміщення сторонами був встановлений земельний сервітут на земельну ділянку, на якій розміщене виробниче приміщення позивача для його обслуговування.
Відповідно до приписів ст.377 Цивільного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Вирішуючи спір, суди правовий аналіз наведеної норми Цивільного кодексу України залишили поза увагою і не встановили, чи відповідають вищевикладені обставини вимогам даної норми: чи є у позивача право користування частиною земельної ділянки, необхідної для обслуговування приміщення позивача, а відтак, чи були підстави для встановлення земельного сервітуту у спосіб, визначений договором від 15.03.2001р.
Апеляційний господарський суд, посилаючись на те, що згідно схеми проїзд до будівель, що належать позивачу, можливий як з боку вул.Кам’янської, 46, так і по вул.Саксаганського, не дослідив, чи відповідають такі обставини вимогам ст.651 Цивільного кодексу України про те, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, рішення суду першої інстанції не відповідає предмету договору на встановлення земельного сервітуту.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст.43 ГПК України та виключає можливість висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування судом норм матеріального права при вирішенні спору. У зв’язку з цим постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об’єктивного встановлення обставин справи, прав і обов’язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, п.3 ч.1 ст.1119, 11110, ст.11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ “Агропроменерго” задовольнити частково.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.05.2006 року та рішення господарського суду Черкаської області від 02.03.2006 року у справі №04/1008 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Д.Кривда
Судді С.Бакуліна
А.Уліцький