УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2012 р. Справа № 25466/12/9104

           Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді:                                        Гінди О.М.

суддів:                                                            Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції про визнання неправомірними дій та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,-

встановив:

23.11.2011 року позивач – ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача – державного виконавця міського відділу ДВС Червоноградського міського управління юстиції в якому просив визнати неправомірними дії відповідача та скасувати постанову від 04.10.2011 року про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2011 року позовну заяву залишено без руху, у зв’язку із не долученням до позовної заяви документа про сплату судового збору та заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

21.12.2011 року позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, у якому він просить поновити цей строк посилаючись на те, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді (ст. 6 КАС України).

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 року вказаний вище адміністративний позов залишено без розгляду, у зв’язку із пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Не погоджуючись із ухвалою судді першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржена ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена із порушення норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати і направити справу для продовження розгляду до Львівського окружного адміністративного суду.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що суд першої інстанції при здійсненні ним правосуддя не виконав завдання адміністративного судочинства, не захистив його права, свободи та інтереси, а навпаки, ігноруючи чинне законодавство, несправедливо та упереджено направив поданий позов позивачу.

Позивач та представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не з’явились, однак подали клопотання про розгляд даної справи за їх відсутності.

Враховуючи те, що усі особи, які беруть участь подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України розгляд даної справи проведено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Суддя першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу прийшов до висновку, що оскільки позивачем адміністративний позов поданий із пропуском десятиденного строку звернення до адміністративного суду та не наведено жодних поважних причин пропуску цього строку, то у відповідності до ст. 100 КАС України адміністративний позов належить залишити без розгляду.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.

Частиною 1 статті 99 КАС України установлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 3 цієї ж статті для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 181 КАС України передбачені окремі особливості щодо провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, відповідно до ч. 2 якої, позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

З наведених вище правових положень КАС України випливає, що адміністративний позов щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби може бути поданий до суду у десятиденний строк. При цьому, початком перебігу цього строку слід вважати момент коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що позивач із адміністративним позовом на постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 04.10.2011 року звернувся 23.11.2011 року (а.с. 3).

При цьому, в даному адміністративному позові позивач вказує на те, що постанова державного виконавця від 04.10.2011 року про відкриття виконавчого провадження, ним отримана 08.10.2011 року, а тому моментом коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, слід вважати дату 18.10.2011 року з якою і пов'язаний початок перебігу строку звернення до адміністративного суду.

Враховуючи викладені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що даний позов поданий із пропуском строку звернення до суду.

На виконання ухвали судді Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2011 року позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, у якому позивач просить поновити цей строк посилаючись на те, що згідно зі ст. 6 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суду. Інших обґрунтувань причин пропуску строку позивачем не наведено.

Суд апеляційної інстанції погоджується із посиланнями позивача на те, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суду, однак як випливає із ч. 1 ст. 6 КАС України, таке право може бути реалізоване за умови дотримання визначеного цим Кодексом порядку такого звернення, зокрема і строків звернення до адміністративного суду.

Враховуючи викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позивачем не наведено поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, а тому підстави для поновлення цього строку відсутні.

Згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Таким чином, суддя першої інстанції обґрунтовано залишив позовну заяву без розгляду, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої ухвали, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 199, 202, 205, 206, 254 КАС України, суд –

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 2а-13373/11/1370 – без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:                                                                                О.М. Гінда

Судді:                                                                                          О.Б. Заверуха

ОСОБА_2