ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2012 р. Справа № 4625/12/9104

          Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Закарпатський обласний клінічний онкологічний диспансер про зобов’язання призначити пенсію, –

встановив:

07.12.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у якому з урахуванням змінених та збільшених позовних вимог просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії та зобов’язати його призначити пенсію на пільгових умовах за Списком № 1 з 05.03.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 05.03.2010 року адміністрація Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру разом із його заявою подала до відповідача документи для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1, однак листом № 7510/04 від 03.09.2010 року у призначені пенсії йому було відмовлено. Дану відмову позивач вважає незаконною, оскільки підставою для відмови у призначені йому пенсії стало неналежне оформлення адміністрацією обласного онкологічного диспансеру всіх документів, а саме атестації робочих місць, що була затверджена наказом № 368 від 31.12.1998 року, внаслідок чого позивачу не було зараховано стаж роботи зі шкідливими умовами роботи на посаді молодшої медичної сестри блоку відкритих ізотопів за період з 19.04.1999 року по 04.05.2001 року.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду від 02.06.2011 року позовні вимоги позивача задоволено частково. Визнано неправомірною відмову відповідача у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах. Зобов’язано відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах за Списком № 1 згідно постанови Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 року з 07.06.2010 року.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав на неї апеляційну скаргу. Вважає, що постанова суду прийнята із помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці – за Списком № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою КМ України і за результатами атестації робочих місць мають жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Згідно записів трудової книжки, позивач з 19.04.1999 року прийнята на посаду молодшої медичної сестри блоку відкритих ізотопів радіологічного відділення, а з 01.05.2001 року переведена на посаду молодшої медичної сестри гама-терапевтичного апарату радіологічного відділення, де працювала по 26.03.2007 року. Як вказує апелянт період роботи позивача на посаді молодшої медичної сестри блоку відкритих ізотопів радіологічного відділення з 19.04.1999 року до 01.05.2001 року не підлягає включенню до стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1, оскільки наказ про результати атестації від 31.12.1998 року № 368 на який позивача посилається у своїй позовній заяві було скасовано повторно проведеною атестацію робочих місць затвердженої наказом від 04.01.2001 року № 132. Повторна атестація була проведена на підставі та на виконання припису і висновків Державної експертизи умов праці від 16.01.2001 року, якими встановлено безпідставність підтвердження права на пільгову пенсію за Списком № 1 сестрі-господарці та молодшим медичним сестрам (санітаркам-прибиральницям). Таким чином, апелянт вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність у позивача права на призначення пільгової пенсії за Списком № 1.

Враховуючи те, що усі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча були належними чином повідомлені про його дату, час та місце, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, відповідно до ст. 197 КАС України розгляд даної справи судом апеляційної інстанції проведено у порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно записів у трудовій книжці, наказом № 93 від 19.04.1999 року ОСОБА_1 прийнята на роботу в Закарпатський обласний онкологічний диспансер на посаду молодшої медичної сестри блоку відкритих ізотопів радіологічного відділення. Наказом № 151 від 17.05.2001 року позивача переведено посаду молодшої медичної сестри гама-терапевтичного апарату АТАТ-ВУ радіологічного відділення. Наказом № 32-К від 26.03.2007 року переведена на посаду молодшої медичної сестри поліклініки. Відповідно до наказу № 72-к від 18.06.2007 року позивача звільнено за власним бажанням (а.с. 10).

05.03.2010 року адміністрація Закарпатського обласного онкологічного диспансеру на підставі заяви ОСОБА_1 про призначення їй пенсії, подала до УПФУ в м. Ужгороді документи про призначення позивачу пенсії на пільгових умовах за Списком № 1, які відповідачем зареєстровані 12.03.2010 року за вхід. № 101.

Листом УПФУ в м. Ужгороді № 2291/04 від 12.03.2010 року позивача було повідомлено, що з наданого комплекту документів не вбачається права позивача на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1, оскільки посада молодшої медичної сестри гама-терапевтичного кабінету не відповідає позиції 19-1 розділу ХІХ Списку № 1 постанови КМУ № 36 від 16.01.2003 року та наданими доказами про атестацію робочих місць не підтверджується пільговий страж 07 років 11 місяців 07 днів за весь період з 19.04.1999 року по 26.03.2007 року. При цьому, позивача також повідомлено, що документи направлено до ГУ ПФУ в Закарпатській області для консультації щодо визначення права на пенсію за Списком № 1, про результати якої його буде повідомлено додатково (а.с. 24).

Відповідно до листа УПФУ в м. Ужгороді № 2290/04 від 12.03.2010 року відповідач звернувся до заступника начальника ГУ ПФУ в Закарпатській області із проханням підтвердити відсутність у позивача права на призначення пенсії на пільгових умовах за посадою молодшої медичної сестри гамма-терапевтичного апарату (а.с. 23).

Листом № 7510/04 від 03.09.2010 року УПФУ в м. Ужгороді позивачу надіслано відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах по Списку № 1. Відповідно до вкладки до протоколу про відмову у призначенні пенсії, позивачу відмовлено у призначенні даної пенсії у зв’язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Обґрунтовуючи прийняте рішення відповідач посилається на те, що пунктом 1 наказу № 132 від 04.05.2001 року по Закарпатському обласному клінічному диспансеру відмінено результати атестації робочих місць затверджені наказом від 31.12.1998 року № 368. Надалі наказом № 393 від 31.12.2001 року відміняються результати атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого наказом № 132 від 04.05.2001 року та затверджується новий Перелік робочих місць з пільговим пенсійним забезпечення працівників. Наступна атестація затверджена наказом № 101-о від 29.12.2006 року. Таким чином, відповідач прийшов до висновку, що період роботи позивача, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1, становить 5 років 2 місяці та 7 днів, що дає право на зниження пенсійного віку позивача на 6 років 8 місяців (а.с. 8-9, 13, 25).

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги позивача виходив з того, що атестацією робочих місць, яка була проведена у 1998 році підтверджено право позивача на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1. Після перевірки матеріалів атестації робочих місць головним державним експертом з умов праці області на підставі припису було видано інший наказ про результати переатестації від 04.05.2001 року № 132, яким відмінено результати атестації робочих місць 1998 року, однак наказом від 31.12.2001 року № 393 результати атестації робочих місць за умовами праці затверджені наказом № 132 від 04.05.2001 року відмінено та затверджено новий перелік. Таким чином, атестації, які були проведені в період з 19.04.1999 року по 04.05.2001 року відмінені наказом № 393 від 31.12.2001 року. Однак, відсутність атестації не є беззастережною підставою для відмови у зарахуванні до пільгового стажу роботи позивача відповідного періоду роботи. Факт роботи позивача в шкідливих умовах, що передбачені Списком № 1, підтверджується довідкою обласного онкологічного диспансеру від 18.02.2010 року № 11 та висновком головного державного експерта Державної експертизи умов праці Закарпатської області від 16.12.2010 року висновок № 1657. Таким чином суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії на пільгових умовах, з урахуванням ст. 99 КАС України з 07.06.2010 року.

З такими висновками суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погоджується частково.

Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка регулює питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах визначено, що право на такий вид пенсії мають працівники, незалежно від місця останньої роботи, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці регулюється Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. N 442.

Згідно із п. 4 даного Порядку, атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Державної експертизи умов праці з участю установ санітарно-епідеміологічної служби МОЗ.

З аналізу даного Порядку випливає, що обов’язок по організації та проведенню атестації робочих місць за умовами праці покладено виключно на роботодавця, а тому працівник не може нести відповідальність чи інші негативні наслідки за несвоєчасне або неналежне провадження атестації. При цьому, із даної норми випливає, що результатами атестації діють протягом 5 років з моменту проведення такої атестації та втрачають чинність з моменту затвердження результатів чергової чи позачергової атестації.

Із наявного в матеріалах справи листа відповідача № 7510/04 від 03.09.2010 року (а.с. 8-9) суд апеляційної інстанції вбачає, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 1, у зв’язку із не зарахуванням пільгового стажу за період роботи з 19.04.1999 року по 01.05.2001 року в Закарпатському облонкодиспансері на посаді молодшої медичної сестри блоку відкритих ізотопів радіологічного відділення.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що такі висновки та дії відповідача є протиправними, виходячи з наступних міркувань.

Наказом № 368 від 31.12.1998 року затверджено результати атестації робочих місць по Закарпатському облонкодиспансері, яким підтверджено право позивача на пільги та компенсації за шкідливі умови праці на посаді молодшої медичної сестри радіологічного відділення. На підставі висновку № 271 та припису № 255 від 16.04.2001 року головного державного інспектора умов праці області, було видано інший наказ № 132 від 04.05.2001 року яким відмінено наказ № 368 від 31.12.1998 року та затверджено новий перелік посад працівників, яким підтверджено право на пільги та компенсації за роботу з важкими і шкідливими умовами праці, в тому числі позивачу вже на посаді молодшої медичної сестри гамма-терапевтичного апарату радіологічного відділення.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції також враховує, що наказом № 393 від 31.12.2001 року відмінено результати атестації робочих місць затверджені наказом № 132 від 04.05.2001 року та затверджено нові результати, відповідно до яких позивачу знову ж підтверджено право на пільгову пенсію за Списком № 1.

Таким чином, право позивача на пільгову пенсії за Списком № 1 було підтверджено наказом № 368 від 31.12.1998 року за період роботи з 19.04.1999 року по 01.05.2001 року на посаді молодшої медичної сестри радіологічного відділення та за період з 01.05.2001 року по 03.05.2001 року на посаді молодшої медичної сестри гамма-терапевтичного апарату радіологічного відділення; наказом № 132 від 04.05.2001 року за період роботи з 04.05.2001 року по 30.12.2001 року на посаді молодшої медичної сестри гамма-терапевтичного апарату радіологічного відділення; та наказом № 393 від 31.12.2001 року за період роботи з 31.12.2001 року на посаді молодшої медичної сестри гамма-терапевтичного апарату радіологічного відділення.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що протягом періодів дії кожного наказів № 368 від 31.12.1998 року, № 132 від 04.05.2001 року та № 393 від 31.12.2001 року, було підтверджено право позивача на пільгову пенсії за Списком № 1 на відповідних посадах.

Крім цього, право позивача на призначення їй пільгової пенсії за Списком № 1 підтверджується також довідкою № 11 від 18.02.2010 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії та висновком № 1657 від 16.02.2010 року головного державного експерта умов праці області, відповідно до яких характер фактично виконуваних робіт та умови праці гр. ОСОБА_1 в Закарпатському обласному клінічному онкологічному диспансері протягом періодів з 19.04.1999 року по 01.05.2001 року та з 01.05.2001 року по 26.03.2007 року відповідають умовам та позиції 19-1 Розділу ХІХ «Охорона здоров’я» Списку № 1.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про наявність у позивача необхідного трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1. Однак, суд першої інстанції безпідставно та з порушенням норм процесуального права задоволив позовні вимоги позивача з 07.06.2010 року, застосувавши положення ст. 99 КАС України, коли позивач просив задовольнити його позовні вимоги з 05.03.2010 року.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Із листа № 2291/04 від 12.03.2010 року (а.с. 24) суд вбачає, що заява позивача разом із усіма документами, відповідачем була зареєстрована ще 12.03.2010 року, однак в порушення ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення за результатами розгляду цієї заяви відповідачем було прийнято аж 04.08.2010 року (а.с. 25), а надіслано позивачу 03.09.2010 року.

Враховуючи те, що відповідачем заява позивача зареєстрована 12.03.2010 року, а рішення за результатами її розгляду прийняте із грубим порушення строку визначеного ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про наявність у позивача права на призначення пільгової пенсії за Списком № 1 з 12.03.2010 року, тобто з моменту звернення за призначенням пенсії.

З огляду на те, що судом першої інстанції рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 11, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд –

постановив:

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області – задовольнити частково.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 червня 2011 року у справі № 2а-506/11/0712 – скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком № 1 згідно постанови Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 року з 12.03.2010 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

На постанову протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:                                                                                О.М. Гінда

Судді:                                                                                          О.Б. Заверуха

                                                                                                    ОСОБА_2