У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року м. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Гулько Б.І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в:

У березні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з уточненим у подальшому позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя та просив визнати за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, автомобіль «Fiat Ducato», 1991 року випуску, та частку в статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю «Аеліта».

У вересні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна та просила визнати за нею право власності на 89/100 частин вказаного житлового будинку, а за ОСОБА_2 - на 11/100 частин.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 березня 2012 року позови ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 11/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, а за ОСОБА_3 право власності на 89/100 його частин. В іншій частині позовів відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

Додатковим рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 червня 2012 року визнано право власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по Ѕ частини автомобіля «Fiat Ducato», 1991 року випуску.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 12 липня 2012 року рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 березня 2012 року змінено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 38/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та на автомобіль «Fiat Ducato», 1991 року випуску. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 62/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1. У решті рішення залишено без змін.

12 червня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення апеляційного суду Харківської області від 12 липня 2012 року у зв'язку із нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що ним випадково знайдено довіреність від 25 грудня 2007 року, видану ОСОБА_3 на право користування та розпорядження належним йому за рішенням суду автомобілем «Fiat Ducato», 1991 року випуску, який перебуває у ОСОБА_3 Вважав, що нею було свідомо під час шлюбу відчужено за генеральною довіреністю транспортний засіб, який є об'єктом спільної сумісної власністю подружжя. Цю обставину відповідачка під час розгляду справи приховала, суд першої та апеляційної інстанції про неї не повідомила, тому справу було вирішено без врахування цієї обставини, яка не була відома до теперішнього часу та визнано за ним право власності на вже відчужене ОСОБА_3 майно.

З урахуванням наведеного ОСОБА_2 просив скасувати рішення апеляційного суду Харківської області від 12 липня 2012 року у зв'язку із нововиявленими обставинами та призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 21 липня 2015 року заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення апеляційного суду Харківської області від 12 липня 2012 року у зв'язку із нововиявленими обставинами відхилено. Рішення апеляційного суду Харківської області від 12 липня 2012 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати та направити справу до суду для продовження розгляду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 335 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відхиляючи заяву ОСОБА_2 про перегляд судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції, правильно застосувавши положення ст. ст. 361, 365 ЦПК України, на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшов до вірного висновку про те, що наведена заявником обставина щодо відчуження відповідачкою спірного автомобіля шляхом видачі довіреності не є тим правочином, за яким переходить право власності до особи, на ім'я якої таку довіреність видано і не змінює суті рішення.

Отже, враховуючи, що рішення апеляційного суду перебуває на примусовому виконанні, а процесуальні недоліки розгляду справи, у тому числі неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів, не є підставою для перегляду рішення суду у зв'язку із нововиявленими обставинами (п. 5 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року

№ 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами).

Із оскаржуваного судового рішення, доданих до скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо його незаконності.

Згідно з положеннями п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України

у х в а л и в :

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 липня 2015 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ Б.І. Гулько