Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 рокум. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ

Журавель В.І.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 22 вересня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, треті особи: управління Держземагентства в Обухівському районі Київської області, Державна реєстраційна служба Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області, про визнання рішення органу місцевого самоврядування незаконним та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду із указаним вище позовом, посилаючись на те, що вони є спадкоємцями ОСОБА_5, який мав у користуванні у земельну ділянку.

Рішенням Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області від 21 грудня 2004 року ОСОБА_2 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,250 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1, а 11 квітня 2006 року на його ім'я видано державний акт на право власності на зазначену ділянку.

На підставі рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 лютого 2013 року, яке набрало законної сили, за кожною із них визнано право власності на ј частку даного житлового будинку в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 та ІНФОРМАЦІЯ_1 року проведена державна реєстрація права спільної часткової власності на спадковий будинок.

ОСОБА_2 за цим же заповітом належить Ѕ частка вказаного нерухомого майна.

Враховуючи те, що рішення Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області від 21 грудня 2004 року і державний акт на право власності на земельну ділянку порушують їхні права на виділення ділянки для обслуговування належних їм часток у праві власності на будинок та те, що відповідач чинить їм перешкоди у користуванні належними їм частками будинку, просили визнати незаконним та скасувати дане рішення сільської ради в частині передачі ОСОБА_2 безоплатно у приватну власність земельної ділянки площею 0,250 га, визнати недійсним державний акт на право власності на спірну земельну ділянку від 14 квітня 2006 року та скасувати його державну реєстрацію.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 24 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 22 вересня 2015 року, позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області 17 сесії 24 скликання від 21 грудня 2004 року в частині передачі ОСОБА_2 безоплатно у приватну власність земельної ділянки площею 0,250 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована в АДРЕСА_1.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,250 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована в АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, виданий ОСОБА_2 14 квітня 2006 року, та скасовано його державну реєстрацію.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення та ухвалу судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У відкритті касаційного провадження по вищевказаній справі слід відмовити, виходячи з наступного.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності рішень судів попередніх інстанцій.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, місцевий суд, із висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно застосувавши положення ст. ст. 116, 118, 120, 152, 155, 158 ЗК України, ст. ст. 1217, 1225 ЦК України, на підставі наявних у справі доказів, оцінених відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, обґрунтовано виходив із того, що оспорюваним рішенням сільської ради порушено права позивачів на користування земельною ділянкою як спадкоємців після смерті ОСОБА_5

Доводи заявника зводяться до оцінки доказів, їх належності та допустимості, проте в силу ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За таких обставин, встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суди правильно застосували правові норми та ухвалили правильні по суті рішення, підстав для скасування яких не вбачається.

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и в:

Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження в справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, треті особи: управління Держземагентства в Обухівському районі Київської області, Державна реєстраційна служба Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області, про визнання рішення органу місцевого самоврядування незаконним та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ В.І. Журавель