У х в а л а

іменем україни

7 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Карпенко С.О.,

суддів: Гончара В.П., Остапчука Д.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Парус-21» про визнання незаконним нарахування сум на утримання будинку та прибудинкової території, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, за зустрічним позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Парус-21» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 2 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 3 червня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСББ «Парус-21» про визнання незаконним нарахування сум на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 1 564,90 грн, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що вона з 2004 року мешкає в квартирі АДРЕСА_1, в якому створено ОСББ «Парус-21». З 17 жовтня 2008 року по теперішній час нарахування на утримання будинку та прибудинкової території проводиться за тарифом 2 грн за 1 кв.м. Вказаний тариф вона вважає незаконним, оскільки він не затверджений міською радою, тому вона сплачує за утримання будинку та прибудинкової території за тарифом 1 грн за 1 кв.м.

З 2008 року вона не отримує в повному обсязі комунальні послуги, а саме в її квартирі відсутня гаряча вода, що позбавляє її нормальних життєвих умов і призвело до погіршення стану здоров'я. Такою бездіяльністю об'єднання їй завдана моральна шкода у сумі 3 000 грн.

У березні 2013 року ОСББ «Парус-21» звернулось із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, посилаючись на те, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2, експлуатацію та утримання якого здійснює ОСББ «Парус-21». Протоколом № 4 загальних зборів мешканців ОСББ «Парус-21» від 17 жовтня 2008 року затверджений тариф у сумі 2 грн за 1 кв.м і саме з такого розміру їй нараховані платежі.

Станом на 26 лютого 2013 року ОСОБА_1 має заборгованість за житлово-комунальні послуги у сумі 2 073,41 грн, в тому числі: заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території - 1 764,40 грн, заборгованість за теплопостачання - 286,51 грн, заборгованість за оплату послуг за вивіз сміття - 22,50 грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 2 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 3 червня 2014 року, первісний та зустрічний позови задоволенні частково.

Зобов'язано ОСББ «Парус-21» забезпечити гарячим водопостачанням квартиру АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_1

Стягнуто з ОСББ «Парус-21» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 500 грн.

У іншій частині первісного позову відмовлено.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСББ «Парус-21» заборгованість за житлово-комунальні послуги у сумі 1 674,41 грн.

У іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 2 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 3 червня 2014 року в частині відмови у визнанні незаконним нарахування сум на утримання будинку та прибудинкової території та в частині стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За змістом ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні судів першої та апеляційної інстанції чи відкинуті ними, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу та про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи частково первісний та зустрічний позови, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з необґрунтованості частини позовних вимог за первісним позовом і доведеності зустрічного позову, обмеживши стягнення позовною давністю, про застосування якої заявлено стороною.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 2 грудня 2013 року та ухвала апеляційного суду Одеської області від 3 червня 2014 року постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 2 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 3 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий С.О.Карпенко

Судді: В.П.Гончар Д.О.Остапчук