Справа № 474/1019/15-ц

П. № 2/474/346/15

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

20.10.15року смт. Врадіївка

Суддя Врадіївського районного суду Миколаївської області Сокол Ф.Г. під час вирішення питання про відкриття провадження по цивільній справі за позовом Приватного підприємства “ОСОБА_1 роздол” до ОСОБА_2 та Приватного підприємства “Виробничо-комерційне підприємство “Каро”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 Держземагенства у Врадіївському районі Миколаївської області, про визнання договору оренди недійсним та передачу земельної ділянки, -

встановив:

15.10.2015р. Приватне підприємство “ОСОБА_1 роздол” звернулося до суду із зазначеним позовом, у якому просить суд:

- визнати недійсним договір оренди землі (земельна ділянка площею, яка належить ОСОБА_1 на підставі Державного акта серії МК № 003660, (в тому числі земельна ділянка 1, площею 4,12 га, кадастровий номер 4822382600:03:00:14, земельна ділянка 2, площею 1,52 га, кадастровий номер 4822382600:03:00:234) площею 5,64 га, розташована на території Краснопільської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, укладений 07.09.2011 року між ОСОБА_2 та Приватним підприємством “Виробничо-комерційне підприємство “Каро” та зареєстрований у Врадіївському відділі Держкомзему, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04 квітня 2012 року за № 482230004000106;

- зобов'язати ПП ВКП “КАРО” передати земельну ділянку площею 5,64 га (в тому числі земельна ділянка 1, площею 4,12 га, кадастровий номер 4822382600:03:00:14, земельна ділянка 2, площею 1,52 га, кадастровий номер 4822382600:03:00:234), належну ОСОБА_2 приватному підприємству “ОСОБА_1 роздол”, як титульному володільцю по договору оренди від 10.12.2007 року.

Крім того, одночасно з позовом Приватне підприємство “ОСОБА_1 роздол” подало заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 15.10.2015р. задоволено заяву судді Сорочан А.В. про самовідвід, в зв'язку з чим 19.10.2015р. за результатами повторного автоматичного розподілу суддею по справі визначено суддю Сокола Ф.Г.

Розглянувши матеріали позовної заяви судом встановлено наступне.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, визначено, що позовна заява повинна містити ціну позову щодо вимог майнового характеру.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 80 ЦПК України, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995р. № 20 “Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності” роз'яснено, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Визначена позивачем ціна позову, зокрема щодо нерухомого майна, має бути підтверджена висновком суб'єкта оціночної діяльності, який має відповідну ліцензію на здійснення такої діяльності. Відповідно, правильність сплати судового збору залежатиме від вказаної ціни позову.

З позовної заяви слідує, що Приватне підприємство “ОСОБА_1 роздол” ставить вимогу майнового характеру - передачу земельної ділянки, однак в позовній заяві не зазначено ціну позову щодо вимог майнового характеру.

Відповідно до ч. 5 ст. 119 ЦК України, до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

В позовній заяві Приватне підприємство “ОСОБА_1 роздол” ставить дві вимоги, а саме: немайнового характеру - визнання договору не дійсним та майнового - передачу земельної ділянки.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України “Про судовий збір” (далі - Закон), за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Пунктом 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014р. “Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах” (далі - Постанова) визначено, що у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VI підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру, наприклад, зняття арешту з майна та визнання права власності на це майно. При цьому судовий збір може бути сплачений окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.

Пунктом 17 Постанови роз'яснено судам, що відповідно до абзацу третього частини другої статті 6 Закону № 3674-VI розмір судового збору з позовної заяви, поданої після подання заяви про забезпечення позову, зменшується на розмір судового збору, сплаченого за подання заяви про забезпечення позову (частина четверта статті 151 ЦПК). Таке зменшення розміру судового збору здійснюється і в разі одночасного (в один і той же день) подання до суду позовної заяви і заяви про забезпечення позову, у тому числі при об’єднанні їх в один процесуальний документ. Якщо заяву про забезпечення позову подано після подання позовної заяви, то відповідне зменшення суми судового збору не здійснюється.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Закону:

- ставка судового збору за позовну вимогу майнового характеру, яка подана юридичною особою становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати;

- ставка судового збору за позовну вимогу немайнового характеру, яка подана юридичною особою становить 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- ставка судового збору за заяву про забезпечення позову, яка подана юридичною особою становить 0,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2015 рік”, мінімальна заробітна плата з 1 січня 2015 року встановлена в місячному розмірі 1218 грн. 00 коп.

Приватним підприємством “ОСОБА_1 роздол” до позовної заяви та заяви про забезпечення позову подано докази сплати судового збору в загальному розмірі 2 247 грн. 00 коп., в той час коли згідно вимог ст. 4 Закону судовий збір має бути сплачений за вимогу немайнового характеру в розмірі 1218 грн. 00 коп. та за вимогу майнового характеру в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1218 грн. 00 коп.

Таким чином, Приватним підприємством “ОСОБА_1 роздол”, в порушення вимог ч. 5 ст. 119 ЦПК України, не додано до позовної заяви докази сплати судового збору в розмірі та порядку визначеному Законом України “Про судовий збір”.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, є підстави для залишення вказаної позовної заяви без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 11.12.2006р. “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 80, 119-120, 210 та 293 ЦПК України, суддя -

ухвалив:

Позовну заяву Приватного підприємства “ОСОБА_1 роздол” до ОСОБА_2 та Приватного підприємства “Виробничо-комерційне підприємство “Каро”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 Держземагенства у Врадіївському районі Миколаївської області, про визнання договору оренди недійсним та передачу земельної ділянки - залишити без руху та надати позивачу для усунення недоліків строк 5 днів, який рахується з моменту отримання позивачем ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивачу виконати вимоги ухвали суду щодо: зазначення в позовній заяві ціни позову та подачі доказів на підтвердження сплати судового збору в розмірі та порядку встановленому Законом України “Про судовий збір”.

У випадку не виконання вимог ухвали у зазначений суддею строк, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Копію ухвали направити позивачу - Приватному підприємству “ОСОБА_1 роздол” (вул. Пастера, 33, смт. Доманівка, Доманівський р-н, Миколаївська обл., 56401).

Суддя Ф.Г. Сокол