Справа № 11-862/10 Головуючий у І інстанції

Провадження № - Доповідач у 2 інстанції . .

Категорія 21.10.2015

УХВАЛА

Іменем України

25 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Літвінова Є.В.,

суддів Семенцова Ю.В., Каленченко Н.О.,

за участю прокурора Скрипки І.М.,

засудженого ОСОБА_1

представника потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1, прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Обухівського районного суду Київської області від 07 червня 2010 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, працюючого фельдшером Київської міської станції швидкої медичної допомоги, раніше не судимого,

засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України на три роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням строком на один рік шість місяців з покладенням відповідно до ст. 76 КК України на нього обов’язків: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Цивільний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 21935,51 грн. матеріальних збитків та 30000 грн. моральної шкоди, всього 51935,51 грн.

Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат,

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за порушення правил безпеки дорожнього руху, або експлуатації транспорту, що спричинило тяжке тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_3 при наступних обставинах.

31 травня 2007 року близько 17 год. 00 хв. ОСОБА_1 при сприятливих погодних умовах, керуючи власним технічно справним автомобілем НОМЕР_1, та рухаючись на ньому зі швидкістю 66,9 - 67,8 км/год. по вул. Промисловій 5, поблизу території ТОВ «Екмі» в м. Українка Обухівського району Київської області у напрямку до м. Обухів, в порушення вимог Правил дорожнього руху України п.1.3., яким встановлено, що «учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими», п.1.5, яким визначено, що «дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків», п.2.3 (б), яким встановлено, що «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»; п.12.1, згідно якого встановлено, що «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»; п.12.4, яким встановлено, що «у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.» був не уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не обрав безпечну швидкість, під час руху, своєчасно не зреагував на дорожню обстановку, створив загрозу життю та здоров'ю велосипедиста ОСОБА_3, який рухався на велосипеді дорожнього типу по узбіччю смуги зустрічного руху та почав переїжджати проїзну частину автодороги, із-за зустрічного транспорту зліва направо відносно напрямку руху автомобіля під керуванням підсудного ОСОБА_1, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода та потерпілому ОСОБА_3 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді забою, компресії спинного мозку, травматичної грижі міжхребцевого диску С5-С6, субарахцоідального крововиливу, вивиху лівого плеча, перелому 5 ребра справа, забоїв та саден кінцівок, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 237 від 03 грудня 2007 року відносяться: в області хребта - до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя; перелом 5 ребра - до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я понад 21 день за звичайного перебігу; вивих лівого плеча - до легких тілесних ушкоджень, які призводять до короткочасного розладу здоров'я; забої та садна кінцівок - до легких тілесних ушкоджень.

Порушення ОСОБА_1 п.п.1.3,1.5, 2.3.б,, 12.1, 12.4. ПДР знаходяться в прямому причинному зв’язку з даною ДТП та наступивши ми наслідками отримання ОСОБА_3 тяжкого тілесного ушкодження.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок скасувати у зв’язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки. Мотивує тим, що при винесенні вироку судом не в повній мірі було враховано суспільну небезпеку засудженого та призначено йому занадто м`яку міру покарання, яка є явно несправедливою та недостатньою для виправлення та перевиховання засудженого.

В апеляції засуджений просить вирок скасувати і повернути справу на новий розгляд у зв’язку з однобічністю і неповнотою досудового і судового слідства та неправильним застосуванням кримінального закону.

Заслухавши доповідача, засудженого, який підтримав свою апеляцію та заперечує проти апеляції прокурора, представника потерпілого, яка не підтримала апеляцію засудженого та апеляцію прокурора, думку прокурора, який підтримав подану апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та підтвердив доводи, викладені в ній, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого та апеляція прокурора підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

Як вбачається з вироку суду і матеріалів справи, суд першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно дослідив всі докази і обставини справи, надав їм належну юридичну оцінку і обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини засудженого ОСОБА_4 вина доведена: показаннями потерпілого ОСОБА_3, який підтвердив факт отримання ним тяжких тілесних ушкоджень під час ДТП внаслідок порушення правил безпеки дорожнього руху з боку ОСОБА_1; показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які підтвердили факт керуванням підсудним ОСОБА_1 автомобілем, а потерпілим велосипедом, та дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої потерпілому ОСОБА_3 було заподіяно тілесні ушкодження; висновками судово - автотехнічних експертиз № 9-2 від 23.01.2009 року, № 9-48 від 30.03.2009р., згідно яких водій ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти наїзду на велосипедиста ОСОБА_3; висновками судово-медичної експертизи № 237 від 03.12.2007 року та додаткової №2373 від 14.12.2007 року, згідно яких потерпілому ОСОБА_3 було завдано внаслідок ДТП тяжкі тілесні ушкодження; протоколами огляду місця події та транспортних засобів від 31.05.2007 року, згідно яких підтверджується факт ДТП за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 І.П., та іншими доказами по справі

Доводи в апеляції засудженого ОСОБА_1 на однобічність, неповноту досудового та судового слідства, а також на неправильне застосування кримінального закону не відповідають матеріалам справи, а тому є безпідставними, оскільки досудове та судове слідство було проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства.

Що стосується доводів в апеляції прокурора на невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого, то вони є також необґрунтованими.

При призначенні засудженому покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Разом з тим, судом першої інстанції не було дотримано вимог ст. 375 КПК України, відповідно яких при новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування вироку апеляційним судом застосування закону про більш тяжкий злочин та посилення покарання допускається тільки за умови, що вирок було скасовано за апеляцію прокурора або потерпілого чи його представника у зв’язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин або коли при скасуванні вироку визнано необхідним застосувати більш суворе покарання, а також коли при додатковому розслідуванні справи буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжкий злочин, або коли збільшився обсяг обвинувачення.

По даній кримінальній справі попереднім вироком Обухівського районного суду Київської області від 28.12.2009 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України та призначено покарання три роки позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на один рік шість місяців з покладенням відповідно до ст. 76 КК України на нього обов’язків не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

10 березня 2010 року апеляційним судом даний вирок скасовано та повернуто на новий судовий розгляд. Судова колегія, скасовуючи попередній вирок та направляючи справу на новий судовий розгляд, не вказала на його м`якість і на застосування більш суворого покарання.

Після скасування вироку Обухівським районним судом Київської області при постановленні обвинувального вироку допущено посилення покарання ОСОБА_1 за вчинення ним злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, а саме: призначено йому покарання три роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на один рік, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на один рік шість місяців з покладенням відповідно до ст. 76 КК України на нього обов’язків не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції, чим було порушено вимоги ст. 375 КПК України, оскільки зазначені у даній статті підстави для посилення покарання відсутні.

А тому вирок суду в частині призначеного засудженому ОСОБА_1 покарання підлягає зміні.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 328 КПК України постановляючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно п.п. 6, 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 3.03.1989 року № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» при розгляді кримінальної справи суд зобов`язаний на основі всебічного повного й об`єктивного дослідження обставин справи з`ясувати характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв`язку між вчиненим і шкодою, що настала, роль і ступінь участі кожного з підсудних в її заподіянні, а також, чи відшкодовано її повністю або частково до судового розгляду справи, і у вироку дати належну оцінку зазначеним обставинам. Покладаючи на підсудного обов`язок відшкодувати матеріальну шкоду, суд має виходити з установленого законом правила про те, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі. Не підлягає зменшенню розмір шкоди, якщо вона заподіяна злочинними діями засудженого, вчиненими з корисливою метою.

Відповідно до ст. 334 КПК України суд має навести у вироку мотиви прийнятого рішення про задоволення чи відхилення цивільного позову або про покладання на засудженого обов`язку відшкодувати шкоду, зазначивши, якою дією чи бездіяльністю її заподіяно, якими доказами це підтверджується, а також навести відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню, вказати матеріальний закон, на підставі якого вирішено цивільний позов.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю, яка полягає у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров»я, у порушенні права власності, інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п. 9 вищезазначеної постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Однак, приймаючи рішення про вирішення цивільного позову, суд першої інстанції даних вимог при вирішенні цивільного позову не дотримався.

Так, суд задовольняючи позов в частині матеріальних збитків, не в повній мірі з`ясував характер і розмір матеріальної шкоди, а також не навів відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню.

Крім того, при вирішенні позову в частині відшкодування потерпілим завданих моральних збитків, суд не повністю дослідив відомості про стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках, час і зусилля необхідні для відновлення попереднього стану.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що судове рішення в частині цивільного позову постановлено без дотримання вимог закону.

А тому вирок Обухівського районного суду Київської області від 07 червня 2010 року в частині цивільного необхідно скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в той же суд, іншим складом суду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області,

УХВАЛИЛА:

Апеляціїю прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та апеляцію засудженого ОСОБА_1 задоволити частково.

Вирок Обухівського районного суду Київської області від 07 червня 2010 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Покарання, призначене ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України, пом’якшити, виключивши з резолютивної частини вироку додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на один рік.

Вирок Обухівського районного суду Київської області від 07 червня 2010 року в частині цивільного позову скасувати і справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в той же суд, іншим складом суду в порядку цивільного судочинства.

В решті вирок залишити без зміни.

С У Д Д І: