БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа№ 1-15/07

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі     головуючого судді   Тіслюка І.І.

     при секретарі        Циліцькій А. В.

   за участю прокурора      Подоприхіна М.Г.

розглянувши 8 лютого 2007 року у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Борзни справу по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1р.н., уродженки та жительки м.Борзни Чернігівської області, зареєстрованої по АДРЕСА_1, не працюючої, освіта середня, вдови, громадянки України, раніше не судиму у вчиненні злочину, передбаченого ст. 203 ч. 1 КК України;

встановив:

ОСОБА_1 в період з весни 2006 року по грудень 2006 року за місцем свого проживання у АДРЕСА_1, займаючись в домашніх умовах незаконним виготовленням алкогольних напоїв (самогону), заборона про що визначена Законом України «Про ліцензування певних видів Господарської діяльності» від 01.06.2000 p., з метою його продажу і отримання від цього прибутку здійснила його неодноразову продаж кільком громадянам. Зокрема: 26.12.2006 р. громадянину ОСОБА_2 у кількості 0.5 л за 5 грн.; 27.12.2006 р. ОСОБА_3 0.5 л за 5 грн.; 27.12.2006 р. ОСОБА_4 0.25л за 2.5 грн.

27.12.2006 року під час огляду співробітниками міліції помешкань її будинку за адресою АДРЕСА_1, в неї було виявлено та вилучено обладнання для виготовлення самогону, а також три літра виготовленого для продажу саморобного алкогольного напою (самогону).

Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 свою вину у вчиненому злочині визнала повністю, підтвердивши суду вищезазначені обставини. Вона також пояснила, що з причини відсутності коштів для існування вона свідомо, знаючи про незаконність своєї діяльності по виготовленню алкогольного напою (самогону) за допомогою саморобного обладнання, займалася його виготовленням з метою продажу та отримання грошів. Підсудна не заперечувала того, що саме вона здійснила продаж самогону ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на прикінці грудня 2006 року.

Щиро розкаявшись у вчиненому, ОСОБА_1 просила суд не призначати їй суворої міри покарання.

Суд, з'ясувавши думку підсудної ОСОБА_1, визнав за недоцільне дослідження інших доказів у справі, - таких як показання свідків та понятих тощо, які були зібрані у справі під час досудового слідства, з метою встановлення фактичних обставин вчинення злочину і, які не заперечуються підсудною та не оспорюються іншими учасниками судового розгляду даної справи.

Тому, суд, вважаючи за можливе обмежитись дослідженням матеріалів кримінальної справи та даних що характеризують особу ОСОБА_1, дійшов висновку, що дії підсудної кваліфіковано за ст.203 ч.1 КК України правильно, як зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, встановлена законом.

Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, яке слід призначити підсудній, суд приймає до уваги:

·  характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного нею злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості;

·  особу підсудної, на яку в справі мається задовільна характеристика і те що вона раніше не була судимою;

·  обставини, що пом'якшують покарання відповідно до ст.66 КК України -щире розкаяння у скоєному, вчинення злочину вперше, відсутність тяжких наслідків.

Обставин, щоё обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі викладеного суд вважає, що виправлення підсудної можливе з призначенням їй покарання у вигляді штрафу в межах передбачених санкцією статті.

Одночасно, враховуючи наявність у ОСОБА_1 кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості злочину, вчиненого підсудною, суд вважає за можливе застосувати щодо неї положення ст.69 КК України і призначити їй більш м'яку міру покарання, ніж передбачено санкцією ст.203 ч.1 КК України.

Відповідно до ст. 91 КПК України підлягають стягненню з ОСОБА_1 судові витрати по справі, пов'язані з проведенням судово - хімічної експертизи і складають 36,61 грн.

Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до ст.81п.2 КПК України.

Суд, на підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України,-

засудив:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 203 ч. 1 КК України, та призначити їй покарання із застосуванням ст.69 КК України у вигляді штрафа в сумі 510 грн.

Міру запобіжного заходу засудженій ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу обрати у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

Речові докази по справі - дві пластикові пляшку ємністю 0,5 л, скляну пляшку ємністю 0,5 л, пластикову пляшку ємністю 3 л, в яких знаходиться самогон, а також; обладнання для виготовлення самогону, які були вилучені у ОСОБА_1 і знаходяться на зберіганні в Борзнянському РВ УМВС,- знищити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при МВС України в Чернігівскій області судові витрати по справі в сумі 36, 61 грн., пов'язані з проведенням судово-хімічної експертизи.

Вирок може бути оскаржений поданням апеляції до Апеляційного суду

Чернігівської області через Борзнянський районний суд протягом 15 діб з

моменту проголошення.