Судове рішення #5045283
14/258

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________


            

                  

19.05.09                                                                                           Справа  № 14/258




м.Львів


Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого –судді                                                  Скрипчук О.С.

Суддів                                                                      Дубник О.П.

Процика Т.С.

При секретарі Мацкулі Н.М.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Мастер Мартіні Україна”(далі ТзОВ “Мастер Мартіні Україна”) № 98  від 27.02.09 р.

на рішення  господарського суду Львівської області від 17.02.09 р.

у справі № 14/258

за позовом ТзОВ “Мастер Мартіні Україна”, м. Київ

до відповідача Українсько-польського Товариства з обмеженою відповідальністю  (далі ТзОВ) “Мультівіта”, м. Жовква Львівської області

про стягнення боргу в сумі 35 638,73 грн.



за участю представників сторін:

від позивача –Волков В.Г. –представник;

від відповідача - не з’явився.


ВСТАНОВИВ:

ТзОВ “Мастер Мартіні Україна” звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Українсько-польського ТзОВ “Мультівіта” про стягнення боргу в сумі 35 638,73 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.02.2009 року у справі № 14/258  в позові ТзОВ “Мастер Мартіні Україна” до Українсько-польського ТзОВ “Мультівіта” про стягнення боргу в сумі 35 638,73 грн., відмовлено.

          Не погодившись з рішенням господарського суду Львівської області від 17.02.2009 року ТзОВ “Мастер Мартіні Україна”, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області у справі № 14/258 та прийняти нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 35 638,73 грн., яка складається з суми основного боргу 34 040 грн., інфляційних витрат –1 027,98 грн., 3% річних  -570,75 грн.

          Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі з’ясовані та не доведені обставини, що мають значення для справи.

Так, скаржником подано лист від 19.02.2009 року, в якому Українсько-польське ТзОВ “Мультівіта” визнає свою заборгованість перед ТзОВ «Мастер Мартіні Україна»у сумі 34 040,00 грн. станом на 16.02.2009 року, як встановлено колегією суддів він датований 19.02.2009 року, тобто після винесення рішення господарським судом Львівської області від 17.02.2009 року. За таких обставин даний документ не може бути доказом при перегляді апеляційної скарги, оскільки є новим доказом, який виник після розгляду справи.

Відповідачем не подано відзиву на апеляційну скаргу.

У зв’язку з відставкою головуючого-судді Слуки М.Г. та зайнятістю судді         Кордюк Г.Т. в іншому судовому засіданні, відповідно до розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 30.04.2009 року справу № 14/258 передано на розгляд колегії у складі: головуючого судді Скрипчук О.С., суддів  Дубник О.П., Процика Т.С.

Відповідач у судове засідання, яке відбулося 19.05.2009 року, повноважного представника не направив не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Львівського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 27.03.2009 року, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.

          Крім того, про належне повідомлення відповідача у справі про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду свідчать також повідомлення про вручення поштового відправлення № 403518, з якого вбачається про своєчасне отримання представником відповідача ухвали суду від 27.03.2009 року.

          Враховуючи те, що мають місце докази належного повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги ТзОВ «Мастер Мартіні Україна», неявка представника відповідача не тягне перенесення розгляду справи на інші строки, в зв’язку з чим колегія суддів вважає можливим відповідно до ст. 75 ГПК України здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Між ТзОВ “Мастер Мартіні Україна” (продавець) та ТзОВ «Мультивіта»(покупець) укладено договір купівлі-продажу № 2007-06-01/1 від 01.06.2007 року. Продавець зобов’язаний передати у власність, а покупець прийняти та сплатити харчові інгредієнти та напівфабрикати для професійного використання в харчовій промисловості (товар), на умовах передбачених договором, у відповідності з замовленням на покупку, що надійшло від покупця (п. 1.1. Договору).

Позивач в позовній заяві стверджує, що на підставі договору ТзОВ “Мастер Мартіні Україна” було здійснено продаж ТзОВ «Мультивіта»харчових інгредієнтів та напівфабрикатів для професійного використання в харчовій промисловості. Однак, ТзОВ «Мультивіта» за отриманий товар розрахувалося частково, у зв’язку з чим відповідач заборгував позивачу 34 040,00 грн.

          Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).

          Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріали справи не містять відомостей про передачу товару позивачу.

Посилання скаржника на те, що передача товару позивачу здійснена на підставі видаткової накладної № 0000300 від 04.04.2008 року (а.с.8), колегією суддів не береться до уваги з наступних підстав.

Видаткова накладна № 0000300 від 04.04.2008 року не містить підпису уповноваженої відповідачем особи на отримання товару, штампу чи печатки юридичної особи, тому є одностороннім документом.

Здавання-приймання товару за кількістю та якістю проводиться уповноваженими представниками сторін. Повноваження представника покупця підтверджується довіреністю, оформленою у встановленому законом порядку. Товар вважається переданий і прийнятий покупцем за кількістю, згідно з підписаними сторонами видатковими накладними на товар (п.п. 4.2, 4.3 договору).

Посилання скаржника на те, що доказами отримання товару відповідачем є податкова накладна  від 04.04.2008 року (а.с.48) та акт звірки станом на 01.01.2008 року (а.с.9-10), судом не береться до уваги, з наступних підстав.

У податковій накладній, яка є одночасно і розрахунковим документом, вказано умовою поставки (продажу) товару накладну, а не договір. Відсутнє посилання на номер і дату договору в розрахунку-фактурі, згідно якого відповідно до п.3.4. договору від 01.06.2007 р. відповідач повинен був здійснювати оплату за товар. В акті звірки розрахунків, відсутнє посилання на те, за яким саме договором сторони проводили звірку. Невизначеність предмета акта звірки позбавляє його доказової сили. Як вбачається, акт звірки підписаний головними бухгалтерами товариств, відтак є документом, по якому бухлагтерії підприємств звіряли бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов”язань сторін повинно підтверджуватись первинними документами-договором, накладними, розрахунками, тощо.

Оцінивши  наявні у справі докази в їх сукупності ( зокрема: видаткову накладну, податкову покладну , договір купівлі-продажу від 01.06.2007 року),  суд прийшов до висновку, що вказані  докази не підтверджують твердження позивача  про те, що підставою  продажу товариством “Мастер Мартіні Україна” ТзОВ “Мультівіта”  товару  був договір купівлі-продажу від 01.06.2007 року.  У вказаних документах відсутнє посилання на договір купівлі-продажу від 01.06.2007 року, як на підставу продажу товару.

Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Оскільки позивачем не доведено факт продажу товару відповідачу на умовах договору від 01.06.2007 року купівлі продажу, а відтак і не має підстав на нарахування 3% річних і інфляційних за період з червня 2008 року по жовтень 2008 року.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Львівської області від 17.02.2009 року у справі № 14/258.

При цьому, позивач не позбавлений права на звернення до суду з інших підстав, зокрема з посиланням на лист від 19.02.2009 року про визнання боргу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Львівський апеляційний господарський суд


П О С Т А Н О В И В :


1.Рішення господарського суду Львівської області від 17.02.2009 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити в господарський суд Львівської області.



Головуючий - суддя                                                                      Скрипчук О.С.


суддя                                                                                          Дубник О.П.


суддя                                                                                          Процик Т.С.

          


  • Номер:
  • Опис: визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
  • Тип справи: Позовна заява(звичайна)
  • Номер справи: 14/258
  • Суд: Господарський суд міста Києва
  • Суддя: Скрипчук О.С.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 20.04.2010
  • Дата етапу: 14.01.2011
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація