ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

            

                  

12.05.09                                                                                           Справа  № 15/313

ПОСТАНОВА

м.Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого –судді                                                  Скрипчук О.С.

Суддів                                                                      Дубник О.П.

Процика Т.С.

При секретарі Мацкулі Н.М.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Захід-Агро”(далі ТзОВ “Захід-Агро”) б/н   і дати (вх № 354 від 20.03.09 р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 03.02.09 р.

у справі № 15/313

за позовом Приватного підприємства “Зернопродукт”(далі ПП “Зернопродукт”), м. Слов’янськ Донецької області

до відповідача: ТзОВ “Захід-Агро”, м. Яворів Львівської області

про стягнення 465 049,05 грн.

за участю представників:

від позивача: Кізілова І.М. - представник

від відповідача: Янклевич О.Я.- представник.

ВСТАНОВИВ:

ПП “Зернопродукт” звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ “Захід-Агро” про стягнення 363 319,50 грн. основного боргу, 65 397,60 грн. пені, 36 331,95 грн. штрафу, 4 650,49 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.02.2009 року у справі № 15/313 (суддя Костів Т.С.) позов ПП “Зернопродукт”  ТзОВ “Захід-Агро” про стягнення 465 049,05 грн. задоволено повністю. Суд стягнув з ТзОВ «Захід-Агро»363 319,50 грн. основного боргу, 65 397,60 грн. пені, 36 331,95 грн. штрафу, 4 650,49 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

ТзОВ “Захід-Агро” не погоджуючись з рішенням господарського суду подало апеляційну скаргу б/н   і дати (вх № 354 від 20.03.09 р.), в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 03.02.2009 року у справі № 15/313 і прийняти нове рішення, яким відмовити  у задоволенні позовних вимог ПП. «Зернопродукт»про стягнення з ТзОВ «Захід-агро»363 319,50 грн. заборгованості, 65 397,60 грн. пені, 36 331,95грн. штрафу та судових витрат.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. А саме скаржник зазначає, що штраф і пеня нараховується відповідачем за одне і теж правопорушення прострочення оплати, чим порушено норму ст. 61 Конституції України, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення.

Позивач подав відзив на апеляційну каргу № 159/04 від 09.04.2009 року, в якому просить апеляційну скаргу ТзОВ «Захід-Агро»залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 03.02.2009 року по справі № 15/313 без змін.

У зв’язку з відставкою головуючого судді Слуки М.Г.  і зайнятістю судді Кордюк Г.Т. в іншому судовому засіданні та відповідно до розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2009 року справу № 15/313 передано на розгляд колегії у складі: головуючого судді Скрипчук О.С., суддів Дубник О.П., Процика Т.С.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Між ПП «Зернопродукт» (продавець) та ТзОВ «Захід-Агро»(покупець) 18.09.2008 року укладено договір купівлі-продажу № ЖС 18/09 (а.с. 11). Продавець зобов’язується відповідачу поставити товар, а відповідач зобов’язаний прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах договору.

Вартість товару складає 3 450,00 грн. за одну тому і оплата здійснюється за кожну поставлену партію протягом 14 календарних днів з моменту поставки партії товару (пп. 4.1, 4.3 договору).

Згідно квитанцій залізниці про приймання вантажу № 48402193 № 48402194 (а.с. 17, 18) від 08.10.2008 року позивач відправив відповідачу товар у двох залізничних вагонах загальною кількістю 105 310 кг. на суму 363 319,50 грн.  

Факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковою накладною РН-0000449 від 15.10.2008 року, підписаною представниками та скріплено печатками сторін (а.с. 15). Відтак, виходячи з умов договору відповідач повинен був оплатити вартість товару до 29.10.2008 року.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що відповідач своїх договірних зобов’язань не виконав і оплату за отриманий товар не здійснив.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).

          Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріали справи не містять доказів про погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в сумі 363 319,50 грн. за отриманий товар.

Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

При цьому, договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Оскільки, відповідач не розрахувався перед позивачем за отриманий товар і не надає документів, які б свідчили про відсутність його вини з невиконання своїх зобов’язань за договором № ЖС 18/09 в повному обсязі, то колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано визнав доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 363 319,50 грн.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 5.2 договору у випадку порушення порядку та умов оплати товару відповідач повинен сплатити позивачу пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочки. У випадку прострочки більше 10 днів відповідач повинен сплатити крім пені штраф в розмірі 10% від суми невиконаного зобов’язання.

Цивільним кодексом України передбачено дві форми неустойки –штраф і пеня.

Так, у ст. 549 ЦК України визначається, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного, або неналежно виконаного зобов’язання, а пеня є неустойка, що обчислюється від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, штраф встановлюється і застосовується у грошовій формі за твердою ставкою або у відсотковому розмірі від суми зобов’язання і є разовим стягненням. Натомість, пеня застосовується за певний період прострочення, зокрема, за кожен день, і за своєю правовою природою є тривалою санкцією.

Слід відмітити, що ознаки за яким законодавець визначив штраф  та пеню та порядок їх нарахування є імперативними, відтак сторони не мають права їх змінювати.

Тому, судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 36 331,95 грн. штрафу.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 65 397,60 грн., колегія суддів вважає, що рішення в цій частині підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22 листопада 1996 року зазначає, розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вищевказана норма закону кореспондується з положеннями частини 2 статті 343 Господарського кодексу України, якою встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом першої інстанції, при прийнятті рішення не враховано встановлений нормативно правовими актами граничний розмір пені –подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як встановлено колегію суддів, та з врахуванням приписів Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені по договору купівлі-продажу № ЖС 18/09, яка підлягає стягненню з ТзОВ «Захід-Агро»на користь ПП «Зернопродукт»становить 8 632,5 грн.

В ст. 49 ГПК України передбачено, що державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 03.02.2009 року підлягає частковому скасуванню в частині стягнення з ТзОВ «Захід-Агро»на користь ПП «Зернопродукт»пені в розмірі 36 331,95 грн. 4650,49 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу задоволити частково

2.Рішення господарського суду Львівської від 03.02.2009 року підлягає скасуванню в частині стягнення з ТзОВ «Захід-Агро»на користь ПП «Зернопродукт»пені в розмірі 65 397,6 грн. 4650,49 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

3. Прийняти нове рішення, яким стягнути з ТзОВ «Захід-Агро»на користь ПП «Зернопродукт»пеню в розмірі 8 632,5 грн., державного мита 4082,83 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення 107,7 грн. В решті рішення залишити без змін

4.Господарському суду Львівської області видати наказ.

5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

6.Справу направити в господарський суд Львівської області.

Головуючий - суддя                                                                      Скрипчук О.С.

суддя                                                                                          Дубник О.П.

суддя                                                                                          Процик Т.С.