донецький апеляційний господарський суд

пр. Леніна, 5, м. Харків, 61022, тел. 050-056-77-75

Постанова

Іменем України

19.10.2015 р.           справа №913/487/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 не з’явився; не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловатранцит", м. Сєвєродонецьк Луганської області

на рішення господарського судуЛуганської області

від20 серпня 2015 р. (підписано 21.08.2015 р.)

у справі№ 913/487/15 (суддя Ворожцов А.Г.)

за позовомДержавного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловатранцит", м. Сєвєродонецьк Луганської області

простягнення 18 510 грн. 00 коп.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень" (далі - ДП " Придніпровська залізниця" в особі ВП "ДДЗП", позивач) звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловатранцит" (далі - ТОВ "ДТЕК Свердловатранцит", відповідач) штрафу у сумі 18 510 грн. 00 коп. нарахованого на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниці України (далі – Статут залізниць).

Рішенням господарського суду Луганської області від 20.08.15р. по справі №913/487/15 позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача штраф в сумі 18 510 грн. 00 коп. та судовий збір в сумі 1 827 грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивоване обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ "ДТЕК Свердловатранцит" звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги стверджує, що місцевим господарським судом порушені норми матеріального права, а також неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи.

ДП "Придніпровська залізниця" проти апеляційної скарги заперечило за доводами викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно до ч.2 ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч.І ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно ч.2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Представники сторін у судове засідання не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи обидві сторони були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційної господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2015 року ТОВ "ДТЕК Свердловатранцит" за залізничною накладною №49023179 від 12.01.15р.у вагоні № 65325656 здійснило відправку вантажу (вугілля Антрацит АШ) зі станції Довжанська Донецької залізниці на станцію Ігрень Придніпровської залізниці.

За заявкою вантажоотримувача відповідно до ст. 52 Статуту залізниці, 21.01.15р. залізницею проведено перевірку маси вантажу у зазначеному вагоні.

За результатами контрольного завантажування встановлено розбіжності, а саме, в накладній №49023179 у вагоні №65325656 маса вантажу вказана 69 000 кг, тоді як фактична маса вантажу складає 67 950 кг, що на 1 050 кг менше ніж вказано у накладній.

За даним фактом залізницею складено комерційний акт РА №004089/08 від 21.01.15р., за змістом розділу «Д» якого слідує, що зважування вантажу у спірному вагоні здійснювалось на тензометричних вагах ПД ТЄС, з’ясовано, що маса ватажу менше документа на 1 050 кг; завантаження у вагоні рівномірне, нижче бортів на 40-50 см, без природних скосів та поглиблень; вантаж ущільнений розрівнювачем з поздовжніми смугами; маркування не порушено; люки, двері закриті, течі вантажу не було. За накладною №49023179 у вагоні №65325656: брутто – не має, тара – 22 000 кг, нетто – 69 000, а при контрольному зважуванні встановлено: брутто - 89 950 кг, тара - 22 000кг, нетто – 67 950 кг.

Контрольне зважування спірного вагону проводилось на 150-тоннх вагонних вагах №20, згідно технічного паспорту яких 13.08.14р. ваги повірені еталонними гирями ВГВ 19992007, а також складом потяга порожніх та навантажених вагонів і визнані придатними до застосування в статичному режимі зважування та в русі.

Дані обставини стали підставою для звернення позивачем до суду з вимогою про стягнення з відповідача штрафу в сумі 18 510 грн. 00 коп. (у розмірі п'ятикратної провізної плати) за неправильне зазначення у накладній №49023179 маси вантажу у вагоні №65325656 на підставі п. 122 Статуту залізниць.

Згідно п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом МТУ від 21.11.2000 № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0,5% маси, зазначеної в перевізних документах, тобто, у даному випадку ця норма складає 345 кг.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч. З ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Як зазначено в ст. 6 глави 1 Статуту залізниць накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Згідно зі ст. 24 Статуту залізниць вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно з п.5.5. розділу 5 "Правил оформлення перевізних документів", затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст. 122 Статуту залізниць. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002р., зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за № 567/6855, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчику, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Згідно зі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць за неправильно зазначену в накладній масу вантажу з відправника стягується штраф в розмірі згідно із ст. 118 Статуту залізниць (5-кратна провізна плата за всю відстань перевезення). У даному випадку провізна плата вагона №65325656 - 3 702 грн. 00 коп: сума штрафних санкцій 3 702 грн. 00 коп х 5= 18 510 грн. 00 коп.

Статтею 37 Статуту залізниць передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Згідно п.28 "Правил приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 861/5082, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), а у даному випадку вагон є напіввагоном та приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагонів, вантажу, їх маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагонах без перевірки маси та кількості вантажу.

Частиною першою ст. 26 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів посвідчуються актами.

За змістом ст. 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов’язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Статтею 129 Статуту залізниць передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України за № 334 від 28.05.2002р.

За пунктом 4 Правил складання актів комерційні акти на місцях загального користування складаються у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем невірно вказані відомості у накладній, у зв’язку з чим, відповідно до вимог ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць, позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними.

Відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Матеріалами справи та відповідачем не доведено факту наявності винятковості випадку, який би був підставою для зменшення розміру стягуваємого штрафу.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача заявлений позивачем штраф в сумі 18 510 грн. 00 коп.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду відповідає обставинам справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому, підлягає залишенню в силі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловатранцит", м. Сєвєродонецьк Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 20.08.2015 року по справі №913/487/15 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 20.08.2015 року по справі №913/487/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий          К.І. Бойченко

Судді:          І.В. Зубченко

          ОСОБА_3

          Надруковано: 5 прим.

                                                                                                     1.позивачу

                                                                                                     2. відповідачу

3.. у справу

                                                                                                     4. апеляційному суду

                                                                                                     5. ГСЛО