ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2006 р. | № 14/379 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: | Кочерової Н.О., |
суддів: | Рибака В.В., Черкащенка М.М., |
за участю представників сторін: |
від позивача – | не з’явилися; |
від відповідача – | не з’явилися; |
розглянувши матеріали касаційної скарги | ТОВ “Цемент” |
на постанову | Луганського апеляційного господарського суду від 14.11.2005р. |
у справі | №14/379 господарського суду Луганської області |
за позовом | ТОВ “Технопром” |
до | ТОВ “Цемент” |
про | стягнення 46 436 грн. |
ВСТАНОВИВ:
ТОВ “Технопром” м.Луганськ звернулось з позовом до ТОВ “Цемент” м.Луганськ про стягнення 46436 грн. в т.ч. 7472 грн. сплачених за товар та 38964 грн. збитків від його неналежної якості.
Рішенням господарського суду Луганської області від 15.09.05 р. позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ “Цемент” м.Луганськ на користь позивача 7472 грн., як сплачених за товар неналежної якості.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що невідповідність, поставленого відповідачем бетону характеристикам № 150 підтверджується висновком Луганської філії науково-дослідного інституту будівельних конструкцій і це зумовлює правомірність вимог позивача щодо повернення сплачених за нього коштів; що позивач не довів факту понесення ним збитків на суму 38964 грн. внаслідок зазначених дій ТОВ “Цемент”.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 14.11.05 зазначене рішення господарського суду Луганської області від 15.09.05 у справі № 14/379 залишено без зміни.
У поданій касаційній скарзі ТОВ “Цемент” просить скасувати постанову в частині стягнення з нього 7472 грн., як повернення платежу за поставлений ним цемент, та судових витрат; прийняти нове рішення.
При цьому скаржник посилається на недотримання позивачем правил відбору зразків продукції ( бетону), що впливає на вірність висновків експертизи щодо якості, стверджує, що ним був поставлений бетон відповідної якості; посилаючись при цьому на технічний паспорт № 161 від 24.02.05, який видавався ним на спірну партію залізобетону; зазначає, що погіршення якості залізобетону стало наслідком укладення його при мінусовій температурі.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши юридичну оцінку судовими інстанціями обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги.
Матеріалами справи, що було також предметом судових досліджень попередніми судовими інстанціями, підтверджується наступне.
По накладній № 37 від 24.02.05 відповідач –ТОВ “Цемент” відпустив позивачу бетон в кількості 32 м3 та вартістю 7472 грн., визначивши його марку –бетон М –150 ( а.с. 7).
Оплата цього бетону відбулась попередньо платіжним дорученням від 17.02.05 № 152 ( а.с. 8).
В паспорті на цю партію бетону ( № 161 від 24.02.05) зазначалось, що бетон відповідає марці М-150 ( а.с. 9).
Бетон був використаний за призначенням –виготовлення монолітного залізобетонного фундаменту вузла дроблення стальної стружки ( а.с. 30).
18.04.05 в межах строку, передбаченого п.9 Інструкції № П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66, яка діє на території України, позивачем за участю представника відповідача ( директора Трубської Д.М.) та представника Луганської філії Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій у відповідності з ГОСТом 28570 –90 “Бетони . Методи встановлення міцності по зразкам, відібраним з конструкцій” з зазначеного монолітного залізобетонного фундаменту були відібрані зразки важкого бетону для подальшого дослідження на відповідність якості бетону, зазначеної в накладній № 37 від 24.02.05 ( а.с. 10).
Відібрані зразки бетону були оформлені у відповідності з п.п.26, 27 Інструкції № П-7 з одночасним складанням протоколу № 1 від 18.04.05 бетонної суміші в марочному віці, форма і зміст якого відповідає вимогам зазначеного ГОСТу ( а.с.10).
Цей протокол керівником ТОВ “Цемент” був підписаний без будь-яких заперечень та застережень.
Державним науково-дослідним інститутом будівельних конструкції в особі Луганської філії за результатами досліджень зазначених проб було зроблено висновок, що фактична міцність бетону не відповідає проектній марці М-150 і вимогам ДСТУ Б.В.2.7-43-96 “Будівельні матеріали. Бетони важкі. Технічні умови”, затвердженого наказом Державного Комітету України у справах містобудування і архітектури № 157 від 02.09.96 р.
Згідно змісту ст. 678 Цивільного кодексу України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару ( виявлення недоліків, які не можна усунути; недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу; недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач реалізував позивачу бетон неналежної якості, недоліки якого внаслідок фізичних властивостей неможливо усунути.
Цивільні права та обов'язки сторін за цим позовом виникли із дій щодо реалізації та оплати спірної партії бетону ( ст. 11 Цивільного кодексу України).
Відповідач залишив без виконання ухвали місцевого господарського суду від 02.08.05 та від 30.08.05 р.
Вимоги позивача не спростував. ( а.с. 1, 26).
Позивачем не було доведено факту спричинення йому збитків у сумі 38964 грн., оскільки в матеріалах справи наявний лише кошторис на виконання робіт по розбору фундаменту, побудованого зі спірного бетону, але не доведено фактичного виконання цих робіт.
За таких умов суди правомірно прийшли до висновку про обґрунтованість позову лише в частині стягнення 7472 грн., як повернення оплати за бетон.
Зазначене свідчить про повноту встановлення судовими інстанціями обставин справи та вірне застосування до них норм матеріального та процесуального права, спростовує доводи касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 14.11.05 у справі № 14/379 залишити без зміни, а касаційну скаргу –без задоволення.
Головуючий, суддя Н. Кочерова
С у д д і: В. Рибак
М.Черкащенко