ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 418
РІШЕННЯ
Іменем України
15.12.2006 | Справа №2-28/15642-2006 |
За позовом Тайганського міжрайонного управління водного господарства, м. Білогірськ,
до відповідача – Дочірнього колективного сільськогосподарського підприємства ім. Чапаєва, с. Чорнопілля Білогірського району,
про стягнення 18 673,24 грн.
Суддя С.М. Альошина
П Р Е Д С Т А В Н И К И :
Від позивача – Катаржієв І.О.- юрисконсульт, довіреність № 339 від 03.01.2006 р.
Від відповідача – Антоненко В.І. – представник по довіреності від 02.11.2006 р. (довіреність у справі)
Суть спору:
Тайганське міжрайонне управління водного господарства, м. Білогірськ, звернулось до господарського суду АР Крим із позовом до відповідача - Дочірнього колективного сільськогосподарського підприємства ім. Чапаєва, с. Чорнопілля Білогірського району, про стягнення 18 673,24 грн. заборгованості за використану для зрошування та водопостачання воду.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача, у засіданні суду, надав суду відзив на позовну заяву від 05.12.2006 року, в якому відповідач не визнав позовні вимоги позивача та просив прийняти рішення про відмову у позові.
У ході розгляду справи у судовому засіданні було оголошено перерву до 15.12.2006 р. до 11 години 45 хвилин для надання сторонами додаткових документів та доказів у справі.
Після перерви розгляд справи був продовжений за участю тих самих представників сторін.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Також, представник позивача, у судовому засіданні надав суду письмове пояснення у справі, в якому повідомив суд про те, що Дочірнє колективне сільськогосподарське підприємство ім. Чапаєва на момент укладення договору було структурним підрозділом, мав печатку та відповідні реквізити і тому повинно повністю відповідати по виниклим договірним зобов’язанням, а також вказав на те, що відповідно до вимог ст. 264 Цивільного кодексу України строки позовної давності по графікам погашення заборгованості від 22.01.2002 р., від 07.04.2003 р. та від 15.05.2004 р. сплинули.
Представник відповідача у засіданні суду з позовними вимогами не погодився з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, посилаючись на те, що на момент укладення договору Дочірнє колективне сільськогосподарське підприємство ім. Чапаєва було структурним підрозділом ВАТ “Керченський металургійний комбінат”, з чого виходить, що відповідач не був уповноважений укладати від імені ВАТ “Керченський металургійний комбінат” угоди. Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на те, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 79 Цивільного кодексу України РСР 1963 р., який діяв на момент укладення та дії договору, строк позовної давності відносно стягнення заборгованості по 11 актам здачі – прийому води сплинув у 2002 р.
Крім того, представник відповідача, у судовому засіданні надав суду заяву від 15.12.2006 р. № 222, в якій просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись, зокрема, на те, що строк позовної давності по стягненню заборгованості за період з 1997 р. по 1999 р. сплинув.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
В С Т А Н О В И В :
28.05.1997 року між Тайганським міжрайонним управлінням водного господарства, м. Білогірськ, та Сільськогосподарським підприємством КМК ім. Войкова, с. Чорнопілля Білогірського району, було укладено договір № 4 на виконання робот по водопостачанню на зрошення та оперативне управління водокористуванням на 1997 р.
Відповідно до п. 3.2. цього договору та п.п. 2.2.12 додатку № 1 до договору № 4, оплата за подання води повинна була здійснюватись щомісяця на підставі актів прийому - здачі води.
Однак, за даними позивача, за період з 1997 р. по 1999 р. відповідачем були сплачені послуги на суму 12 962,16 грн., а несплаченими залишились послуги на загальну суму 18 673,24 грн.
З матеріалів справи, та пояснень представників сторін суд вбачає, що відповідач добровільно заборгованість на даний час не погасив, хоча з 2001 р. щорічно гарантував погашення заборгованості та надавав позивачу графіки погашення заборгованості.
Відповідач у заяві № 222 від 15.12.2006 року та у відзиві на позовну заяву від 15.12.2006 р. посилається на те, що договір № 4 від 28.05.1997 року був укладений з неналежним відповідачем, оскільки Дочірнє колективне сільськогосподарське підприємство ім. Чапаєва був структурним підрозділом ВАТ “Керченський металургійний комбінат”.
Однак, суд не бере до уваги дане зауваження відповідача, оскільки виконання договору свідчить про фактичне узгодження даної угоди зі сторони ВАТ “Керченський металургійний комбінат”.
Відповідно до ч. 2 ст. 79 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, який діяв на момент укладення, а також виконання договору № 4 від 28.05.1997 р., визнання особою боргу переривало сплив строку позовної давності лише у тих спорах, в яких однією або обома сторонами є громадяни.
Оскільки, жодною зі сторін по вищевказаному договору № 4 від 28.05.1997 року громадяни не були, - ані підписання відповідачем актів звірки взаємних розрахунків, ані графіки погашення заборгованості у даному випадку не перервали спливу строку позовної давності.
Таким чином, строк позовної давності у даній справі, відносно стягнення з відповідача заборгованості по даному договору, на день подачі до господарського суду позовної заяви, сплинув.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що у позові повинно бути відмовлено.
За згодою представників сторін, згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Рішення оформлене у відповідності до ст. 84 ГПК України і підписане 25.12.2006 року.
Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Альошина С.М.