Єдиний унікальний номер 240/298/15-к

Номер провадження 11-кп/775/356/2015

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2015 року

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого Гаврилової М.В.

суддів Ковалюмнус Е.Л., Огурецького В.П. за участю прокурора Павлової А.Ю.

секретаря Гуляєва М.В.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Артемівську Донецької області кримінальне провадження № 12014050590000485 від 27.08.2015 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1, що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Олександрівського районного суду Донецької області від 11 серпня 2015 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Краснодарського краю Російської федерації, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, не працюючого, раніше судимого в силу ст. 89 КК України, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1,-

визнано винним за ст. 286 ч.1 КК України та призначено покарання у виді арешту на строк 2 (два) місяці з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнуто на користь ОСОБА_3 на відшкодування майнової шкоди 235,80 грн.,на відшкодування моральної шкоди 15000 грн. та судові витрати в розмірі 609,43 грн.

Стягнуто на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи в сумі 613,80 грн.

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

27 серпня 2014 року, близько 14.00 години, ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керував технічно справним легковим автомобілем «ВАЗ 2104», реєстраційний номер НОМЕР_1. На вказаному автомобілі здійснював рух по проїжджій частині по вул. Шевченка, смт. Олександрівка у напрямку вулиці 50 років Перемоги смт. Олександрівка, Олександрівського району Донецької області. Проїжджаючи по вул. Шевченка смт. Олександрівка, водій ОСОБА_2, діючи необережно, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної пригоди, неуважно стежачи за дорожньою обстановкою, та відповідно, не реагуючи на її зміни, поблизу домоволодіння № 5 по вказаній вулиці, виїхав на 3 метри за межі проїжджої частини та здійснив наїзд лівою передньою частиною автомобіля на ліву ногу громадянина ОСОБА_3.

ОСОБА_2 допустив порушення п. 10.1 та 12.1 Правил Дорожнього руху України, а саме:

- п. 10.1 - в частині, що перед будь-якою зміною напряму руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху

- та п. 12.1 - в частині, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним,

які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди, в результаті чого ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівої великогомілкової кістки, які відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

На вирок суду захисником ОСОБА_1, що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, подано апеляційну скаргу в якій він просить вирок суду першої інстанції змінити в частині призначення покарання із застосуванням пом'якшення призначеного покарання, у вигляді обмеження волі на строк шість місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік. Вважає вирок суду таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, яке виразилося в тому, що жоден зі свідків не вказав на таку ознаку сп'яніння, як запах алкоголю з ротової порожнини та почервоніння очей, що свідчить про те, що ОСОБА_2 не був у стані алкогольного сп'яніння. Таким чином, обставина, що обтяжує покарання, належним чином не була доказана, тобто є наявність суперечливих доказів, які мали істотне значення для висновків суду, але у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні і відкинув інші докази. Крім того, зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 та постанову суду по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 суд визнав недопустимими доказами у справі, оскільки вони отримані не в порядку, передбаченому КПК України, однак судом не взято до уваги те, що зазначений протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ст. 130 КУпАП було складено з порушенням норм чинного законодавства за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Представник потерпілого ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав письмові заперечення проти апеляційної скарги, вважав вирок суду законним. Просив розглядати справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_2, які підтримали доводи апеляційної скарги, прокурора, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а вирок суду слід залишити без змін з наступних підстав.

На підставі ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Відповідно до ст.409 КПК України підставами до скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в апеляційній інстанції є: неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення кримінального процесуального закону; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Колегія суддів вважає, що підстави для зміни вироку суду першої інстанції відсутні, оскільки судом першої інстанції при винесенні вироку були дотримані вимоги кримінального процесуального та кримінального закону.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 в порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджуються наявними в ньому доказами в сукупності, перевіреними судом.

За встановлених судом фактичних обставин, кваліфікація дій ОСОБА_2 за ст. 286 ч.1 КК України є правильною і ніким в цій частині не оскаржується.

Щодо доводів апеляційної скарги захисника стосовно недоведеності факту перебування обвинуваченого в стані алкогольного сп'яніння при скоєнні кримінального правопорушення, що визнано судом як обставина, яка обтяжує покарання при ухваленні вироку, то вони є непереконливими.

Показання потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про те, що обвинувачений скоїв кримінальне правопорушення саме в стані алкогольного сп'яніння, суд першої інстанції визнав належними та такими, що узгоджуються з іншими доказами у кримінальному провадженні.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними, оскільки немає підстав ставити під сумнів достовірність показань потерпілого та свідків, які узгоджуються між собою та з іншими доказами у кримінальному провадженні.

Посилання в апеляційної скарзі на протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ст. 130 КУпАП та постанову суду по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки суд першої інстанції визнав ці докази недопустимими та не поклав їх в основу обвинувачення.

Колегія суддів звертає увагу, що захисник ОСОБА_1 в апеляційної скарзі просив пом'якшити призначене покарання обвинуваченому, але фактично, обгрунтовуючі свою позицію, просив призначити ОСОБА_2 більш суворе покарання.

А саме, в апеляційної скарзі захисник обвинуваченого просив змінити вирок в частині призначеного покарання та застосувати до обвинуваченого покарання у вигляді обмеження волі на строк шість місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік. Вважав, що призначене судом першої інстанції покарання у вигляді арешту строком на два місяці з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік є більш суворим для ОСОБА_2, ніж обмеження волі.

Ці доводи захисника є помилковими, оскільки відповідно до ст. 51 КК України, за своєю класифікацією обмеження волі є більш суворим видом покарання, ніж арешт.

Крім того, відповідно до вимог ст. 421 ч.1 КПК України, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати суворіше покарання, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

Захисник таких повноважень не має.

Згідно зі ст. 65 КК України покарання призначається з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з вироку, ці вимоги кримінального закону судом враховані в повній мірі.

Міра покарання ОСОБА_2 судом першої інстанції призначена у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, у межах, встановлених у санкції статті, з урахуванням тяжкості злочину, який відноситься до категорії невеликої тяжкості, конкретних обставин справи, даних про особу обвинуваченого, який не працює, в силу ст.89 КК України не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться, за місцем мешкання характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітнього сіна ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Обвинувачений скоїв кримінальне правопорушення відносно особи похилого віку та в стані алкогольного сп'яніння, що обґрунтовано визнано судом першої інстанції як обтяжуючі обставини.

На думку колегії суддів, підстав для призначення обвинуваченому більш м'якого покарання немає. Призначене йому покарання є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність колегією суддів не встановлено, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1, що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Олександрівського районного суду Донецької області від 11 серпня 2015 року - залишити без задоволення.

Вирок Олександрівського районного суду Донецької області від 11 серпня 2015 року у відношенні ОСОБА_2 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.

Судді: Гаврилова М.В.

Ковалюмнус Е.Л.

Огурецький В.П.