Справа №694/1703/15-ц

4-с/694/11/15

У Х В А Л А

Іменем України

22.10.2015 року м. Звенигородка Звенигородський районний суд Черкаської області в складі :

головуючої – судді Сакун Д.І.,

при секретарі – Матвієнко А.А.,

представника скаржника - ОСОБА_1,

представника ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою МПП «Рапід» до ОСОБА_4, відділ державної виконавчої служби Звенигородського РУЮ в Черкаській області, старшого державного виконавця ВДВС Звенигородського РУЮ у Черкаській області Башової О.А на постанову від 05.10.2015 року старшого державного виконавця ВДВС Звенигородського РУЮ Черкаської області про відмову у відкритті виконавчого провадження,

в с т а н о в и в :

09.02.2015 року МПП «Рапід» звернулося до суду з позовом про стягнення боргу з ОСОБА_4. Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 07.07.2015 року позовну заяву Малого приватного підприємства «Рапід» до ОСОБА_4 про стягнення боргу було задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_4 на користь Малого приватного підприємства «Рапід» (код ЄДРПОУ 14206952, 20250, Черкаська область, м. Ватутіне, вул. Транспортна, 7) 2911 (дві тисячі дев’ятсот одинадцять) грн. основного боргу, 4914 (чотири тисячі дев’ятсот чотирнадцять) грн. інфляційних втрат та 759 (сімсот п’ятдесят дев’ять) грн. 3 % річних, а всього 8584 (вісім тисяч п’ятсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. На виконання рішення суду 23.09.2015 року було видано виконавчий лист, який позивачем був пред’явлений до виконання у ВДВС Звенигородського РУЮ у Черкаській області. 10.10.2015 року на адресу позивача надійшла постанова винесена державним виконавцем ВДВС Звенигородського РУЮ ОСОБА_5 від 05.10.2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження, у зв’язку з тим, що у виконавчому листі не вказаний ідентифікаційний номер боржника.

Представник позивача просить суд прийняти дану скаргу до свого провадження та задовольнити її повністю, а також скасувати постанову від 05.10.2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа Звенигородського районного суду Черкаської області від 23.09.2015 року по справі №694/229/15-ц.

В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_1 підтримав скаргу та просив її задовольнити.

Представник ВДВС Звенигородського РУЮ Черкаської області ОСОБА_5 заперечила проти задоволення скарги. Вважає, що дії державного виконавця в повній мірі відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та просить залишити постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження без змін та пояснила, що постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження винесена у відповідності до вимог закону, що власне є обов’язковим при проведенні виконавчих дій.

Представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_3 заперечила проти задоволення скарги.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 07.07.2015 року позовну заяву Малого приватного підприємства «Рапід» до ОСОБА_4 про стягнення боргу було задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_4 на користь Малого приватного підприємства «Рапід» (код ЄДРПОУ 14206952, 20250, Черкаська область, м. Ватутіне, вул. Транспортна, 7) 2911 (дві тисячі дев’ятсот одинадцять) грн. основного боргу, 4914 (чотири тисячі дев’ятсот чотирнадцять) грн. інфляційних втрат та 759 (сімсот п’ятдесят дев’ять) грн. 3 % річних, а всього 8584 (вісім тисяч п’ятсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. На виконання рішення суду 23.09.2015 року було видано виконавчий лист, який позивачем був пред’явлений до виконання у ВДВС Звенигородського РУЮ у Черкаській області.

05.10.2015 року державний виконавець ВДВС Звенигородського РУЮ Черкаської області Башова О.А. винесла постанову про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження в зв’язку з тим, що виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме: у виконавчому документі відсутній ідентифікаційний номер боржника.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі повинні бути зазначені повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по-батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

ОСОБА_1 того, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну. Тобто, у разі не зазначення індивідуального ідентифікаційного номера (реєстраційного номера облікової картки платника податків) у рішенні суду, судовому наказі, згідно із п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець може самостійно звернутися до відповідного державного органу державної податкової служби із запитом про витребування довідки про індивідуальний ідентифікаційний номер (реєстраційний  номер облікової картки платника податків) боржника. Відтак відсутність у матеріалах виконавчого провадження ідентифікаційного номеру боржника не позбавляло можливості державного виконавця отримати необхідну інформацію.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відмовляючи у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець не у повному обсязі використав свої права, надані ЗУ «Про виконавче провадження» та не врахував, що стягувач самостійно обмежений правами отримати конфіденційну інформацію щодо боржника. ОСОБА_1 того, згідно зі ст. 32 Конституції України, ст. 302 ЦК України ніхто без згоди особи не може збирати та поширювати конфіденційну інформацію про неї чи її персональні дані.

Аналогічні правові позиції відображені в Ухвалах ВССУ від 29.01.2014р. по справах №6-49692св13, №6-43039св13, від 15.01.2014р. по справі № 6-44747св13 та ін.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. Виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду.

До посилань ВДВС на положення ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», як на підставу для відмови у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з невідповідністю виконавчого документа вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», суд відноситься критично, оскільки виконавчий лист суду містять основні реквізити, передбачені законом: дату ухвалення рішення, дату набрання ним чинності, строк пред'явлення листа до виконання, виконавчий лист підписаний суддею, скріплений гербовою печаткою.

Таким чином, відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження. І право позивача, відповідно, підлягає захисту.

Відповідно до ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що скарга МПП «Рапід» є обґрунтованою, а дії держаної виконавчої служби Звенигородського РУЮ щодо відмови в прийнятті до провадження виконавчого листа є неправомірними.

Стосовно витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Згідно ст. 84 ЦПК України витрати на правову допомогу - це витрати сторін та третіх осіб, які вони несуть у зв'язку із оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця у галузі права, які беруть участь у справі.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у п. п. 47-48 Постанови № 10 від 17.10.2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

В постанові від 01 жовтня 2002 року по справі № 30/63 Верховний Суд України звернув увагу, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Представник скаржника не надав суду документально підтверджених доказів про сплату витрат на правову допомогу, а наявні в матеріалах справи договір та акт приймання-передачі послуг та коштів не є належними доказами сплати таких коштів, оскільки не являються фінансовими документами, що підтверджують здійснення оплати за надані послуги, тому понесені витрати на правову допомогу стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 11, 18, 82 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 84, 383, 384,385, 386, 387, 294 ЦПК України, суд 

у х в а л и в :

скаргу МПП «Рапід» до ОСОБА_6, відділ державної виконавчої служби Звенигородського РУЮ в Черкаській області, старшого державного виконавця ВДВС Звенигородського РУЮ у Черкаській області Башової О.А на постанову від 05.10.2015 року старшого державного виконавця ВДВС Звенигородського РУЮ Черкаської області про відмову у відкритті виконавчого провадження задовольнити.

Визнати дії відділу Державної виконавчої служби Звенигородського районного управління юстиції щодо відмови у відкритті виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа виданого 23.09.2015 року Звенигородським районним судом по цивільній справі за позовом Малого приватного підприємства «Рапід» до ОСОБА_4 про стягнення боргу -неправомірними.

Зобов’язати відділ Державної виконавчої служби Звенигородського районного управління юстиції відкрити виконавче провадження по виконанню виконавчого листа Звенигородського районного суду Черкаської області від 23.09.2015 року по справі №694/229/15-ц.

Про виконання ухвали повідомити суд і заявника не пізніше ніж у місячний строк з дня одержання даної ухвали.

На ухвалу може бути подана апеляція до Апеляційного суду Черкаської області протягом п’яти днів з дня її проголошення.

Суддя Д.І. Сакун