Галицький районний суд Івано-Франківської області

м. Галич, вул. Караїмська, 10, 77100, (03431) 2-21-91

Справа № 2-а-3406/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2011 року м. Галич

Галицький районний суд ОСОБА_1 – Франківської області в складі:

Головуючого судді -Мельник І.І

секретаря -Матейко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Галичі в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі щодо невиплати підвищеного розміру пенсії, як дитині війни та стягнення невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом і просить поновити строк звернення до суду, визнати відмову відповідача щодо перерахунку їй пенсії у відповідності до вимог ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та виплати їй–протиправними, зобов”язати управління пенсійного фонду України в Галицькому районі нарахувати та виплатити йому підвищення до пенсії за період з 01.01.2011 року по дату розгляду позовної заяви в розмірі 30 % мінімального розміру пенсії за віком відповідно до ст. ст. 28 Закону України „Про загальнообов”язкове пенсійне страхування” з врахуванням уже виплачених сум та провести її виплату .Справу розглядати у відсутності позивача.

Позивач посилається на ті обставини, що є дитиною війни і згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі тридцяти відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте така доплата не здійснювалася у 2007-2010 роках в повному обсязі із посиланням на зупинення у 2006-2008 роках Законами України про державний бюджет на відповідні роки ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни». Вважає відмову відповідача неправомірною, виходячи з того, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07. 2007 року та від 22.05.2008 р. визнано такими,що не відповідають Конституції України окремі положення Законів України « Про державний бюджет на 2007 рік та на 2008 рік, щодо зупинення дії ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни».

Відповідач подав заперечення на позов з якого вбачається, що Законом України « Про соціальний захист дітей війни», передбачено 30 відсоткове підвищення пенсії особам, що мають статус дітей війни і з приводу обмеження у таких виплатах Конституційним Судом України були прийняті відповідні рішення. Проте цим Законом України передбачено, що фінансування таких виплат здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

В судове засідання позивач не з»явилася, подавши суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач в судове засідання представника не направив, хоча у встановленому порядку був повідомлений про час та місце розгляду справи. Як видно із поданої заяви, відповідач просить справу розглядати без участі представника.

Справа розглядається з урахуванням положень ст. 122 ч.4 КАС України в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини .

Закон України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни, визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

ОСОБА_2 у відповідності до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення № 129424 виданим управлінням праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації від 27.03.2000 року.

Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. по справі № 1-29/2007 були визнані неконституційними положення ст. 111 Закону України « Про державний бюджет України на 2007 рік», а отже відновлено дію ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни». Окрім того рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року було визнано такими що не відповідають Конституції України положення розділу П « Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України « Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до резолютивних частин рішень Конституційного Суду України, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв»язку з правовідносинами,які виникли внаслідок дії положень статей законів,що визнані неконституційними. Також рішення конституційного Суду України є обов»язковими для виконання на всій території України.

Всупереч вказаних обставинам, відповідач, тобто управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі підвищення пенсії позивачу не проводилося і належні позивачу до виплати суми не нараховувалися та не виплачувались у встановленому розмірі . Обмеження будь-яких прав чи свобод людини можливе лише у випадках, передбачених Конституцією України і може мати місце в умовах воєнного або надзвичайного стану. Інші випадки зменшення обсягу гарантованих прав та свобод людини не допускається. Тому такі дії відповідача щодо не проведення підвищення пенсії позивачу на 30%мінімальної пенсії за віком є неправомірними.

За таких обставин суд вважає, що порушено право позивача на отримання підвищення пенсії в розмірі, визначеному Законом України « Про соціальний захист дітей війни.»

За змістом ст.3 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом України, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативними актами. Також ст. 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесення змін у чинних законів,не допускається звуження змісту чи обсягу існуючих прав та свобод.

Суд вважає, що встановлення з 01.01.2008 р. постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 « Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,згідно якої дітям війни до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни є істотним звуженням обсягу прав осіб, які мають статус дітей війни, передбачених Законом України « Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Законами України про Державний бюджет на відповідні роки були встановлені розміри прожиткового мінімуму для осіб,які втратили працездатність і виходячи із вказаних розмірів,слід проводити розрахунок недоплаченої щомісячної державної допомоги до пенсії.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що оскільки Конституційним Судом України при ухваленні рішень від 09 липня 2007 року та 22 травня 2008 року не вирішувалося питання про неконституційність, ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», тому дані рішення Конституційного Суду України не мають преюдиціального значення до ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України» на 2006 рік», а отже позовні вимоги позивача в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії за 2006 рік до задоволення не підлягають.

Так як було зазначено вище, рішення Конституційного Суду України від 9.07.2007 року та 22.05.2008 р. щодо даних правовідносин мають преюдиціальне значення, а також враховуючи викладену у рішеннях мотивацію, Конституційний Суд України вважає в цілому такою, що не відповідає ст.ст. 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 92, 95 Конституції України практику зупинення законами України про Державний бюджет України дію інших законів України щодо надання пільг, компенсацій та гарантій, тому відповідач зобов»язаний проводити нарахування і виплату позивачу пенсію з врахуванням надбавки, як дитині війни і у 2009-2010 роках, відповідно до ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», у редакції, що діяла до внесення до вказаного Закону України змін підпунктом 2 пункту 41 розділу П « Внесення змін до деяких законодавчих актів України»,Закону України « Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Верховною радою України 14 червня 2011 року прийнято Закон України № 3491-VІ “Про внесення змін до Закону України ”Про державний бюджет України на 2011 рік” пунктом 7 ч.1 якого Прикінцеві положення Закону України “Про державний бюджет України на 2011 рік” доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету пенсійного фонду України на 2011 рік. Отже із наведеної форми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеній категорії громадян делеговано Кабінету Міністрів України. Законом України № 3491-VІ “Про внесення змін до Закону України ”Про державний бюджет України на 2011 рік” та Постановою Кабінету Міністрів України від 06 липня 2011 року № 745 Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету визначено порядок та розміри виплат зазначеній категорії громадян.На сьогоднішній день вищевказаний закон та постанову Кабінету Міністрів України не визнано неконституційними у встановленому законом порядку, тому позов підлягає задоволенню по 22 липня 2011 року включно.

Положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” застосовується до набрання чинності Закону України № 3491-VІ “Про внесення змін до Закону України ”Про державний бюджет України на 2011 рік”.

Не підлягає задоволенню позовна вимога в частині зобовязання відповідача в подальшому нараховувати позивачу пенсію відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з огляду на те, що відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органівмісцевого самоврядування, їхніхпосадових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Отже, зі змісту наведеної імперативної норми закону вбачається, що рішення суду не може прийматиь як застереження від будь-яких порушень, оскільки це суперечитиме чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 87 Закону України « Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Згідно із ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи. Встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Також законами можуть встановлюватися інші строки звернення до адміністративного суду.

При цьому відповідно до ст. 100 КАС України, якщо суд визнає причину пропуску строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом. Статтею 102 КАС України передбачено поновлення процесуальних строків.

У звязку з цим суд вважає, що пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів підлягає поновленню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення часткового і відповідач зобов»язаний здійснити перерахунок пенсії позивачу з врахуванням щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком щомісячно за період з 01.01.2011 року до 22 липня 2011 рокув розмірі 30 % мінімального розміру пенсії за віком, право на яке надане ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням змін до цієї статті Закону від 28.12.2007 року та з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та з врахуванням уже виплачених сум.

Судовий збір не підлягає стягненню з відповідача, оскільки Пенсійний фонд України згідно Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» звільнений від його сплати

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 22, 124 Конституції України, ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6—рп/2007 та від 22.05. 2008 року № 10 –рп /2008, Закону України № 3491-VІ “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” керуючись ст. ст. 8, 9, 99, 100, 158-163 Кодексу Адміністративного Судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Поновити строк звернення до суду ОСОБА_2.

Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано–Франківської області щодо невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_2 встановленого Законом України „Про соціальний захист дітей війни».

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області провести нарахування та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі тридцяти відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” за період з 01.01.2011 рокупо 22 липня 2011 року включно, в розмірі 30 % мінімального розміру пенсії за віком, право на яке надане ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням змін до цієї статті Закону від 28.12.2007 року та з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та з врахуванням уже виплачених сум.

В решті позовних вимог ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано–Франківської області-відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя:ОСОБА_1