АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

------------------------------------------------------------------------------------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

суддів Кияшка О.А.,

ЖуравляО.О., Тютюн Т.М.,

при секретарі Самойленко І.С.,

за участю:

прокурора Глиняного С.В.,

потерпілого ОСОБА_3,

обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5,

захисника ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами потерпілого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_4 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 29.07.2015 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_5,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Семиполки Броварськогорайону Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі,

В С Т А Н О В И Л А:

Вказаним вироком суду ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано винними в тому, що 16.05.2015 року, приблизно о 19 годині 00 хвилин, ОСОБА_4, находячись за місцем мешкання ОСОБА_3, а саме в квартирі АДРЕСА_1, де сумісно розпивали спиртні напої, з метою подальшого повторного, таємного викрадення чужого майна з даної квартири, скориставшись тим, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, умисно, таємно викрав ключі від вхідних дверей вищевказаної квартири.

В подальшому, після закінчення розпиття спиртних напоїв, ОСОБА_4, тримаючи при собі викрадені ключі від помешкання ОСОБА_3, разом з останнім вийшли на подвір'я.

Реалізуючи свої злочинні наміри, 16.05.2015 року приблизно о 22 годині 50 хвилин, ОСОБА_4, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_5, зустрів свого знайомого ОСОБА_5, якому розповів свої злочинні наміри, а саме те, що має ключі від вхідних дверей квартири АДРЕСА_1, з якої збирається таємно викрасти речі, які в ній знаходяться та запропонував останньому скоїти даний злочин, на що ОСОБА_5 погодився.

Після чого, ОСОБА_4 за попередньою злочинною змовою з ОСОБА_5, здійснюючи свої злочинні наміри, направлені на повторне, таємне викрадення чужого майна з проникнення в житло, цього ж дня, тобто 16.05.2015 року, приблизно о 23 годині 00 хвилин, за допомогою заздалегідь викрадених ключів, скориставшись тим, що за їх злочинними діями ніхто не спостерігає, незаконно проникли до квартири АДРЕСА_1, звідки таємно викрали наступні речі, а саме: ноутбук «Samsung R580», вартістю 15 000 гривень, мобільний телефон «Samsung Galexu С-3 Duos», вартістю 5500 гривень, в якому знаходились сім карта оператора «Лайф», вартістю 20 гривень, на рахунку якої було 80 гривень, сім карта оператора «Київстар», вартістю 20 гривень, на рахунку якої було 15 гривень, шкіряний гаманець, вартість 500 гривень, в якому знаходилась банківська картка банку «Приватбанк», депозитна картка банку «Укргазбанк», паспорт громадянина України та ідентифікаційний код, які матеріальної цінності не представляють, та належать потерпілому ОСОБА_3, завдавши останньому матеріальної шкоди на загальну суму 21 135 гривень.

Після чого, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5, утримуючи викрадене майно направилися до виходу даної квартири, але в цей час останніх помітив ОСОБА_3, який відкривав вхідні двері свого помешкання та запитав, що саме вони роблять в його квартирі. ОСОБА_4 та ОСОБА_7 розуміючи, що їх злочинні дії носять відкритий характер та стали очевидними для ОСОБА_3, бажаючи довести свій злочинний умисел до кінця, утримуючи викрадене майно, відштовхнули ОСОБА_3 від чого останній втратив рівновагу.

Подолавши таким чином волю до опору зі сторони потерпілого ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з місця скоєння кримінального правопорушення з викраденими речами зникли, розпорядившись ними на власний розсуд.

Захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію дій обвинуваченого, просить апеляційний суд змінити вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та застосувати до ОСОБА_4 положення ст. 75 КК України. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_6 посилається на те, що суд не повною мірою врахував дані про особу обвинуваченого, позицію потерпілого, наявність обставин, які пом'якшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Потерпілий ОСОБА_3 подав аналогічну за змістом апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію дій обвинуваченого, просить апеляційний суд змінити вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та застосувати до ОСОБА_4 положення ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинувачених, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, яке відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, та яке є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

Призначаючи покарання ОСОБА_4, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.

З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, даних про особу ОСОБА_4, який раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності, наявності обставини, яка обтяжує покарання, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про неможливість його виправлення без ізоляції від суспільства та про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі.

З урахуванням даних про особу ОСОБА_4, який позитивно характеризується за місцем проживання, наявності обставини, яка пом'якшує покарання, щирого каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні, позиції потерпілого, який просив суд не позбавляти останнього волі, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.3 ст. 186 КК України.

Таким чином, судом першої інстанції при винесенні вироку дотримано вимог ст.ст. 50, 65 КК України, призначено покарання, що відповідає особі засудженого та ступеню тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, як засудженим, так і іншими особами.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для зміни вироку відсутні.

Керуючись ст.ст.404, 405 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 29.07.2015 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5 без змін.

Ухвала Апеляційного суду міста Києва може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

СУДДІ:

_________________ _________________ _________________

КияшкоО.А. Журавель О.О. Тютюн Т.М.