ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2009 Справа№ К30/137-08
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
головуючого Логвиненко А.О. (доповідач)
суддів: Головко В.Г., Стрелець Т.Г.
при секретарі судового засідання Ревковій Г.О.
з участю представників сторін :
позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність ВМВ № 207783 від 16.01.09;
відповідача: Кривошапка А.А., представник, довіреність № б/н від 21.07.08;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільного підприємства “Рись” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2009р. по справі № К30/137-08
за позовом ОСОБА_3
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільного підприємства “Рись”
про зобов’язання вчинити певні дії
В С Т А Н О В И В :
16.10.2008р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_3 про спонукання товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільного підприємства “Рись” (далі ТОВ “Рись”) вчинити певні дії. Свої вимоги позивач мотивував тим, що він є учасником ТОВ “Рись”. Вважаючи, що товариство діє з порушеннями приписів чинного законодавства, ОСОБА_3 просив суд зобов’язати відповідача провести аудиторську перевірку фінансової звітності товариства за 2004-2007р. та надати йому для ознайомлення результати цієї перевірки.
Під час розгляду справи позивач уточнив свої вимоги (а.с.68-70).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2009р. (суддя Євстигнеєва Н.М.) позов задоволено частково: відповідача зобов’язано провести аудиторську перевірку фінансової звітності товариства за 2004-20007р. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням ТОВ “Рись” звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило частково скасувати рішення та відмовити в задоволенні позову. При цьому апелянт послався на те, що судом не враховано, тієї обставини, що чинним законодавством не було врегульовано питання про порядок проведення обов’язкового аудиту. Крім того, позивач не довів своїх тверджень, що він звертався до товариства з вимогою провести аудиторську перевірку, але йому було відмовлено.
У своєму відзиві позивач зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши у відповідності до ст. 101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ “Рись” було створено у 1993р. на підставі установчого договору, укладеного трьома фізичними особами (а.с.14-26).
З 2000р. до складу учасників товариства увійшов ОСОБА_3 частка якого у статутному фонді на час звернення до суду складала 43,5% (а.с.81-97).
У травні 2008р. між позивачем та відповідачем відбулось листування з приводу підготовки загальних зборів товариства та визначення кола питань, що повинні розглядатися на вказаних зборах. Зокрема, позивач запропонував розглянути на загальних зборах питання про проведення аудиторської перевірки річної фінансової звітності товариства за 2004-2007р. У своїй відповіді керівник ТОВ “Рись” зазначив про недоцільність проведення вказаної перевірки.(а.с.9-10).
Відповідно до ч2 ст.18 Закону України “Про господарські товариства” достовірність та повнота річної фінансової звітності товариства повинні бути підтверджені аудитором (аудиторською фірмою). Оскільки відповідачем не надано доказів того, річний господарський оборот ТОВ “Рись” становить менш як двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів, підприємство повинно щорічно проводити аудиторські перевірки достовірності та повноти своєї річної фінансової звітності починаючи з дати внесення відповідних змін до ст.18 Закону України “Про господарські товариства”, тобто з березня 1995р.
Безпідставним є посилання відповідача на те, що до січня 2007р. дію вищевказаних вимог Закону України було зупинено, оскільки ані Закон України “Про господарські товариства”, ані інші нормативні акти не містять застережень щодо незастосування положень ч2 ст.18 Закону України “Про господарські товариства”.
Не містять таких застережень також і Закон України “Про аудиторську діяльність” та Постанова Верховної Ради України “Про порядок введення в дію Закону України "Про аудиторську діяльність", оскільки у вказаних нормативних актах йдеться лише про введення порядку проведення аудиторського висновку.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що Законом України “Про господарські товариства” на відповідача покладено обов’язок щорічно здійснювати перевірку результатів своєї господарської діяльності та про те, що ані до січня 2007р., ані в інші періоди часу, не існувало якихось перешкод для організації здійснення таких перевірок.
Що стосується укладення 13.03.2009р. ТОВ “Рись” договору з аудиторською фірмою на проведення аудиторської перевірки діяльності товариства за 2006-2008р.р. (а.с.102), то вказана обставина не спростовує висновків суду про обґрунтованість позовних вимог. Крім того, колегія суддів враховує, що з дня укладення договору і до часу апеляційного перегляду справи, сторони вищевказаного договору так і не приступили до його виконання.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає відсутніми передбачені ст.104 ГПК України підстави для скасування чи зміни рішення суду.
Керуючись ст. 101, 103 –105 ГПК України суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільного підприємства “Рись” залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2009р. –без змін.
Головуючий А.О. Логвиненко
Суддя Т.Г. Стрелець
Суддя В.Г. Головко
Постанову оформлено у відповідності до вимог ст.84 ГПК України 29.05.2009р.